20 травня 2025 р. Справа № 440/15819/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, повний текст складено 29.11.24 у справі № 440/15819/23
за позовом ОСОБА_1
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 /далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до адміністративного суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава /далі - відповідач-1, КЕВ м. Полтави/, в якому просив:
- визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава щодо відмови ОСОБА_1 та членам його сім'ї у підготовці та направленні до Полтавської міської ради документів з метою реалізації їх права на безоплатну приватизацію їх житла - квартири АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава підготувати та направити до Полтавської міської ради довідку щодо балансової вартості квартири; відомості про нерухоме державне майно - квартиру за формою АДРЕСА_2 ; копію технічного паспорту на квартиру; копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру; копію ордеру; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта щодо квартири АДРЕСА_1 та осіб, які в ній проживають, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /а.с. 1-7/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року замінено відповідача у справі з Військової частини НОМЕР_1 на ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач-2, ІНФОРМАЦІЯ_3 ); залучено до участі у справі в якості другого відповідача: Міністерство оборони України (далі - відповідач-3, МО України).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не встановив, на який склад сім'ї позивачем отримано компенсацію за житло від Шевченківської районної у м. Полтаві ради; чи перевищує загальна площа отриманого житла у квартирі та будинку, визначені Законом норми на склад сім'ї з чотирьох осіб позивача - особи з інвалідністю ІІ групи, у зв'язку з чим позивача знято з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов та чому не виселено із займаної ним квартири. Вказує на неврахування судом першої інстанції того, що реалізація права на отримання компенсації вартості за частину належного йому житла (отримано на склад сім'ї з трьох осіб) жодним чином не впливає на право позивача на приватизацію наявного житла, в якому він постійно проживав, оскільки така компенсація виплачувалась із урахуванням того житла (квартири), яке перебувало у постійному користуванні позивача.
Відповідачі правом на висловлення свого ставлення до апеляційної скарги не скористалися.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 на підставі ордера № 8 від 05 лютого 2013 року /а.с. 57/ займав житлову площу в гуртожитку в АДРЕСА_3 , житлова площа - 16,5 кв.м.
Відповідно до Протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 №85 від 12 грудня 2014 року /а.с. 58/ полковник ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік при ІНФОРМАЦІЯ_5 із складом сім'ї 4 особи в першочергову чергу датою - 12 грудня 2014 року.
Згідно з Витягом із протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 №87 від 23 січня 2015 року /а.с. 59/ житловою комісією постановлено розподілити службове житло, без урахування загальної, першочергової та позачергової черги ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 .
Відповідно до Довідки про перевірку житлових умов ІНФОРМАЦІЯ_6 №ЖК541/20 від 12 вересня 2016 року /а.с. 19/ Комісія у складі: Голова житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 : майор ОСОБА_4 , члени житлової комісії: майор ОСОБА_5 , підполковник ОСОБА_6 , секретар житлової комісії: старший сержант ОСОБА_7 , перевірила житлові умови військовослужбовця звільненого в запас, що мешкає у АДРЕСА_3 , та постановила таке: будинок належить КЕВ м. Полтава, склад сім'ї 3 (три) особи: ОСОБА_1 (заявник), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син). Розмір займаної площі - 16,5 кв.м. по АДРЕСА_5 . На кого відкритий особистий рахунок, з якого часу та на підставі яких документів: гуртожиток МО України. Скільки кімнат в квартирі та окремо, скільки квартиронаймачів і членів проживає: одна кімната. Впорядкування будинку та цієї квартири: газ, водопровід, каналізація, ванна, ліфт, телефон тощо. Висновок комісії: потребує поліпшення житлових умов в м. Полтава.
Згідно з Витягом із протоколу засідання житлової комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 №21 від 19 вересня 2016 року /а.с. 60/ житловою комісією вирішено зарахувати полковника запасу ОСОБА_1 до списку осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень з 19 вересня 2016 року, зі складом сім'ї - 3 чоловіка, як учасник бойових дій та інваліда другої групи при захисті Батьківщини.
ОСОБА_1 звернувся до голови житлової комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 з заявою від 05 вересня 2016 року /а.с. 61/, у якій просив розглянути питання про виділення йому для постійного проживання однокімнатної квартири житловою площею 16,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до Витягу із протоколу засідання житлової комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 №22 від 21 вересня 2016 року /а.с. 16, 62/ житлова комісія при ІНФОРМАЦІЯ_8 на своєму засіданні за результатами розгляду заяви полковника запасу ОСОБА_1 №2261 від 05 вересня 2016 року щодо однокімнатної квартири житловою площею 16,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 для постійного проживання, вирішила погодити та подати документи на розгляд комісії з контролю та розподілом житла Збройних Сил України.
Згідно з Протоколом засідання житлової комісії Полтавського гарнізону №5 від 23 вересня 2016 року /а.с. 17/ за результатами розгляду питання розподілу 1-но кімнатної квартири (постійна) за адресою: АДРЕСА_3 , житловою площею 16,5 кв.м., загальною площею - 31,5 кв.м., слухали: голову гарнізонної житлової комісії щодо розподілу даної квартири полковнику запасу ОСОБА_1 без урахування загальної, першочергової та позачергової черги гарнізону в зв'язку з переобладнанням гуртожитку у житловий будинок, та постановили: погодити надання житлової площі за адресою: АДРЕСА_6 , житловою площею 16,5 кв.м., на склад сім'ї 3 (три) особи (голосували «ЗА» - одноголосно).
Згідно з Витягом із протоколу засідання житлової комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 №14 від 07 липня 2017 року /а.с. 63/ житловою комісією вирішено полковника запасу ОСОБА_1 , що перебуває на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_9 з 25 квітня 2016 року зі складом сім'ї 4 чоловіка, зняти з квартирного обліку у зв'язку з поліпшенням житлових умов за місцем перебування на квартирному обліку, як забезпеченого нормою житлової площі, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення за рахунок житлових фондів Міністерства оборони України.
ОСОБА_1 звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава з заявою від 25 вересня 2023 року /а.с. 14/, у якій просив вжити заходів щодо підготовки та оформлення документів з метою реалізації права на безоплатну приватизацію житла - квартири АДРЕСА_1 , ним та членами його родини або ж передачі житла Міністерством оборони України територіальній громаді міста для його наступної приватизації в уповноваженому органі Полтавської міської ради.
Листом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава №542/2020 від 04 жовтня 2023 року /а.с. 15/ ОСОБА_1 на його звернення (вх. №2805 від 03 жовтня 2023 року) згідно з вимогами Закону України «Про звернення громадян» повідомлено, що в квартирно- експлуатаційному відділі міста Полтава орган приватизації відсутній. Для оформлення та направлення документів до Полтавської міської ради для отримання згоди на прийняття житлового приміщення до комунальної власності Полтавської міської територіальної громади потрібно підтвердження про розподіл йому квартири АДРЕСА_7 ) та підстава для вселення його в цю квартиру - Рішенням Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України Квартира АДРЕСА_8 йому не розподілялась та ордер на жиле приміщення (квартира АДРЕСА_8 ) йому не видавався, а тому судовим рішенням у справі № 554/6065/17 вирішено квартирно-експлуатаційному відділу міста Полтава у виселенні громадянина ОСОБА_1 та членів його сім'ї "...з будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України без надання іншого приміщення відмовити в повному обсязі". Таким судовим рішенням не встановлено право за ним на приватизацію квартири АДРЕСА_8 .
Вважаючи протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава щодо відмови у підготовці та направленні до Полтавської міської ради документів з метою реалізації права на безоплатну приватизацію житла - квартири АДРЕСА_1 , позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач під час судового розгляду не довів наявність у нього як у військовослужбовця у відставці права на приватизацію житла - квартири АДРЕСА_1 .
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII /далі - Закон №2011-XII/ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з абзацами першим, третім та четвертим пункту 1 статті 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Частиною третьою статті 9 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року за № 2482-XII /надалі - Закон № 2482-XII/ приватизація державного житлового фонду (далі приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2482-XII до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Приписами частини першої статті 3 Закону № 2482-XII визначено, що приватизація здійснюється, зокрема, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців визначено Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 /надалі - Порядок №1081/.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №1081 військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей), визначено Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року за № 1020/32472 /далі - Інструкція № 380/.
Відповідно до пункту 2 розділу I Інструкції № 380 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок:
новозбудованого, вивільненого або придбаного житла;
надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця);
переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами).
Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції № 380 військовослужбовці та члени їх сімей (крім осіб, звільнених у запас або відставку, та членів їх сімей, а також військовослужбовців, які не здали службове житло за попереднім місцем служби) забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що мають відповідати вимогам житлового законодавства. У разі відсутності службових житлових приміщень військовослужбовці та члени їх сімей розміщуються у гуртожитках, сімейних гуртожитках, а неодружені військовослужбовці - у спеціально пристосованих казармах або військова частина орендує їм житло чи за їх бажанням виплачується грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення в порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 4 розділу І Інструкції № 380 передбачено, що військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Порядок передання квартир (будинків) у власність громадян визначено розділом Х Інструкції № 380.
Відповідно до пунктів 1-6 розділу Х Інструкції № 380 підготовка, оформлення документів та передання у власність громадян квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах здійснюються уповноваженими на це органами приватизації, створеними при КЕУ, КЕВ (КЕЧ) районів, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Передання квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" оформлюється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), кімнату в комунальній квартирі, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Передання займаних квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника.
Орган приватизації за потреби уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири, кімнат у комунальних квартирах, оформлює відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах.
Передання квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Органи приватизації видають свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна проводять на спеціальних бланках, зразки та описи яких затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 22 квітня 2003 року № 39/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 квітня 2003 року за № 318/7639.
Відповідно до частини десятої статті 8 Закону № 2482-XII органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом.
Частиною другою статті 2 Закону № 2482-XII передбачено, що не підлягають приватизації: квартири музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
З викладеного правового регулювання слідує, що приватизація державного житлового фонду спрямована на створення умов для задоволення потреб особи, в тому числі військовослужбовця, у житлі. Державою в особі уповноважених органів виконується обов'язок щодо забезпечення військовослужбовців житлом шляхом: або 1) надання жилих приміщень для постійного проживання (за рахунок новозбудованого, вивільненого або придбаного житла чи переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами)) або 2) наданням за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення. При цьому такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються військовослужбовцям один раз за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Тобто факт надання жилого приміщення для постійного користування або грошової компенсації виключає можливість використання права на безоплатну приватизацію житла та навпаки: при використанні права на безоплатну приватизацію житла унеможливлюється отримання жилого приміщення у постійне користування або грошової компенсації за нього.
Судом установлено, що відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 №14 від 07 липня 2017 року /а.с. 63/ житловою комісією вирішено полковника запасу ОСОБА_1 , що перебуває на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_9 з 25 квітня 2016 року зі складом сім'ї 4 чоловіка, зняти з квартирного обліку у зв'язку з поліпшенням житлових умов за місцем перебування на квартирному обліку, як забезпеченого нормою житлової площі, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення за рахунок житлових фондів Міністерства оборони України.
Підставою для виключення позивача з членами його родини із квартирного обліку при ІНФОРМАЦІЯ_9 стало те, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №719 від 19 жовтня 2016 року «Про забезпечення житлом сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участі, у антитерористичній операції, а також інвалідів І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали безпосередню участь у антитерористичній операції, та потребують поліпшення житлових умов» Шевченківська районна у м. Полтаві рада своїм рішенням від 7 грудня 2016 року №252 затвердила протоколи засідань профільних комісій про виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, інваліду II групи з числа військовослужбовців, які брали безпосередню участь у антитерористичній операції ОСОБА_1 у розмірі 1 032 230,43 грн та придбав житловий будинок, з комунальними зручностями, із 3-кімнат житловою площею 39,3 кв.м (загальною площею 61.5 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_9 .
Отже, державою в особі уповноважених органів виконано обов'язок перед позивачем та членами його родини щодо забезпечення їх житлом шляхом наданням за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.
Більш того, позивач та члени його родини мають право постійного користування квартирою АДРЕСА_1 , що підтверджено судовими рішеннями у справі № 554/6065/17 /а.с. 23-35/.
Наявність у позивача та у його родини права на постійне користування квартирою не зумовлює безумовне отримання ними права на приватизацію цього житла, оскільки використання особою права на отримання грошової компенсації виключає можливість використання цією особою права на безоплатну приватизацію житла, адже в протилежному випадку особа фактично набуде право власності на два об'єкти жилого приміщення внаслідок приватизації та внаслідок отримання грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.
Тож при вирішенні спору суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що реалізація позивачем права на безоплатну приватизацію житла - квартири АДРЕСА_1 , створить умови, за яких позивач фактично отримає два жилих приміщення (внаслідок приватизації квартири АДРЕСА_1 та внаслідок отримання грошової компенсації на придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_9 ), тобто двічі реалізує право на забезпечення його як військовослужбовця жилим приміщенням, що є недопустимим та порушить соціальні права інших військовослужбовців щодо забезпечення жилим приміщенням, які наразі залишаються ним не забезпечені.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на те, що позивач під час судового розгляду не довів наявність у нього як у військовослужбовця у відставці права на приватизацію житла - квартири АДРЕСА_1 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава щодо відмови ОСОБА_1 та членам його сім'ї у підготовці та направленні до Полтавської міської ради документів з метою реалізації їх права на безоплатну приватизацію їх житла - квартири АДРЕСА_1 , та зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава підготувати та направити до Полтавської міської ради довідку щодо балансової вартості квартири; відомості про нерухоме державне майно - квартиру за формою АДРЕСА_2 ; копію технічного паспорту на квартиру; копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру; копію ордеру; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта щодо квартири АДРЕСА_1 та осіб, які в ній проживають, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, колегія суддів відхиляє, як такі, що носять характер особистих припущень відповідача та в ході апеляційного розгляду справи не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на судову практику та висновки Верховного Суду, оскільки такі не є релевантними з огляду на те, що сформовані за інших правових відносин сторін.
Щодо доводів апеляціної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив, на який склад сім'ї позивачем отримано компенсацію за житло від Шевченківської районної у м. Полтаві ради; чи перевищує загальна площа отриманого житла у квартирі та будинку, визначені Законом норми на склад сім'ї з чотирьох осіб позивача - особи з інвалідністю ІІ групи, у зв'язку з чим позивача знято з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов та чому не виселено із займаної ним квартири, а також на те, що реалізація права на отримання компенсації вартості за частину належного йому житла (отримано на склад сім'ї з трьох осіб) жодним чином не впливає на право позивача на приватизацію наявного житла, в якому він постійно проживав, оскільки така компенсація виплачувалась із урахуванням того житла (квартири), яке перебувало у постійному користуванні позивача, колегія суддів зазначає, що вказаними обставинами заявлені позовні вимоги позивач не обгрунтовував.
Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Водночас наведені позивачем в апеляційній скарзі обставини не були підставою для відмови ОСОБА_1 та членам його сім'ї у підготовці та направленні до Полтавської міської ради документів з метою реалізації їх права на безоплатну приватизацію їх житла - квартири АДРЕСА_1 .
З огляду на зазначене посилання позивача на необхідність врахування вказаних обставин є безпідставним.
Щодо додаткових доказів у справі, поданих позивачем з апеляційною скаргою, які до суду першої інстанції під час розгляду справи не надавалися, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Оскільки позивачем клопотання про долучення доказів з обґрунтуванням підстав неможливості надання їх під час розгляду справи у суді першої інстанції не подано, суд апеляційної інстанції їх не досліджує та вказані докази не приймає.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 440/15819/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова