20 травня 2025 р. Справа № 613/226/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 15.04.2025 (суддя Сеник О.С., 62103, Харківська область, м. Богодухів, пл. Незалежності, 17, по справі № 613/226/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд:
- скасувати постанову № 43/108-п, винесену 23.01.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн та закрити справу.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 15.04.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про повне задоволення його позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що звертаючись до суду він повідомив, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією військового квитка № НОМЕР_1 , в якому серед інших даних мається інформація про проходження військово-лікарської комісії та наявний запроваджений штрих код. Крім того, він має статус особи з інвалідністю дитинства III групи, що підтверджується посвідченням (електронним) № НОМЕР_2 від 30.01.2025. Група інвалідності встановлена з 05.01.1994 та пожиттєво. Даний факт також підтверджується довідкою серії 2-18АБ № 136557, виданої Богодухівським районним управлінням ПФУ Харківської області. Про те, що на його ім'я існує повістка він дізнався, коли 14.01.2025 року його дружині зателефонували з Богодухівського районного відділу поліції та повідомили, що він перебуває в розшуку після чого він добровільно і самостійно прибув до ТЦК та СП. Таким чином ним фактично виконані на декілька місяців раніше вимоги щодо уточнення даних в період з 18.05.2024 по 16.07.2024, передбачених Законом № 3633-ІХ. Вказує, що відповідач володіє щодо нього повними обліковими даними. У оскаржуваній постанові відсутні будь-які посилання на неможливість відповідача самостійно одержати відомості по справі шляхом електронної взаємодії. Також відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно суб'єктом владних повноважень по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими органами. З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей на ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося. Вважає, що відповідач жодним чином не довів, що повістка про його виклик на 28.11.2024 вручалася напередодні цієї дати або цією датою. Отже, відсутні підстави вважати, що позивач належним чином був повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні в повному обсязі.
Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2025 оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол про адміністративне правопорушення № 49/257 стосовно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 20.01.2025 о 12 год. 00 хв. у період дії правового режиму воєнного стану, котрий введений Указом Президента України № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 (зі змінами), у порядку, визначеному п.7 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» при перевірці документів у ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_1 було встановлено факт порушення останнім законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. А саме, під час перевірки, відповідно до наданих ОСОБА_1 та наявних у ІНФОРМАЦІЯ_5 документів та пояснень було встановлено, що ОСОБА_1 без поважних на те причин не з'явився для звірки даних за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк 28.11.2024 на 09 год. 00 хв., зазначений у повістці № 1233552, сформованій за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яка надіслана через відділення Укрпошти рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою зареєстрованого місця проживання. Зазначене підтверджується повідомленням Укрпошти, підстава повернення повістки - адресат відсутній за вказаною адресою або за закінченням терміну зберігання, повісткою та рапортом про неявку особи.
23.01.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 43/108-п, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 грн. за ч.3 ст.210-1 КУпАП за порушення абз.2 ст.17 Закону України «Про оборону України», абз. 2 ч.1, абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Як зазначено у постанові, ОСОБА_1 не з'явився за викликом по повістці № 1233522, яка була направлена за адресою зареєстрованого місця проживання останнього для уточнення даних на 28.11.2024 о 09 год. 00 хв., що підтверджується повідомленням Укрпошти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Отже, у розумінні п.41 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, ОСОБА_1 оповіщений належним чином про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у розумінні п.41 Порядку № 560 ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим (оповіщеним) про дату, час та місце виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак, за викликом не прибув, причини неприбуття відповідачу не повідомив, тому вважав обґрунтованим висновок відповідача про порушення ОСОБА_1 абз.2 ч.1, абз. 8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Перевіряючи правомірність прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує її протиправність та незаконність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно із частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.
Згідно частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, 25.02.2022 Президентом України видано Указ «Про загальну мобілізацію» № 69/2022, строки якого неодноразового продовжувалась.
Саме з періоду оголошення Президентом України рішення про мобілізацію законодавець пов'язує настання особливого періоду під час якого громадянами України зобов'язуються виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 з 21.11.2020 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується військово-обліковим документом № 211120201455719400019 від 05.02.2025 (а.с.29).
Відповідно до копії паспорту та витягу з реєстру територіальної громади від 21.02.2025, позивач зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .
Згідно з копією пенсійного посвідчення, довідки серії 2-18АБ № 136557 від 21.04.1994, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства, безстроково.
Відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.01.2025 № 42 та від 18.02.2025 № 231, ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особа з інвалідністю.
Відповідно до листа Служби у справах дітей Богодухівської міської ради від 22.01.2024 № 01-32/59, ОСОБА_1 є помічником патронатного вихователя ОСОБА_3 .
Так, за даними оскаржуваної постанови ОСОБА_3 будучи оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на 28.11.2024 о 09 год. 00 хв. у вказану дату та час без поважних причин не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до повістки № 1233522.
Матеріали справи містять повістку №1233522 на ім'я ОСОБА_1 про необхідність явки 28.11.2024 на 09:00 годину до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, яка 15.11.2024 направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за адресою зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610207691383 та повернулася на адресу ОСОБА_1 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
В подальшому, 20.01.2025 оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол про адміністративне правопорушення № 49/257 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Складення протоколу від 20.01.2025 та розгляд справи про адміністративне правопорушення з винесенням постанови відбувалися за особистої участі ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис на протоколі.
В протоколі №49/257 від 20.01.2025 гр. ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов'язки передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о "11" годині "15" хв. 23.01.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 в кабінеті №11. Протокол підписано ОСОБА_1 без зауважень (а.с. 45).
23.01.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 43/108-п, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 грн. за ч.3 ст.210-1 КУпАП за порушення абз.2 ст.17 Закону України «Про оборону України», абз. 2 ч.1, абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Копію постанови отримано ОСОБА_1 23.01.2025 року особисто.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що повістка №1233522 йому не вручалась, з Укрпошти повідомлень він не отримував, тому твердження відповідача про належне вручення є помилковим.
Отже, спірним питанням у даному випадку є питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як встановлено матеріалами справи, повістка №1233522 надіслана на адресу позивача засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» та повернута до відправника з відміткою про відсутність адресата за адресою: АДРЕСА_1 .
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Зокрема, абз. 3 пп. 2 ст. 41 вказаного Порядку, визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку день поставлення у поштовому повідомленні, зокрема, відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Таким чином, ОСОБА_1 з урахуванням вимог абз. 3 пп. 2 ст. 41 Порядку № 560, був належним чином повідомлений за адресою проживання, яка збігається з адресою, зазначеною у паспорті та витязі з реєстру територіальної громади від 21.02.2025, про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 28.11.2024 року о 09:00 годині.
Враховуючи викладене, колегія судів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 абз.2 ч.1, абз. 8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Крім того, як правомірно враховано судом першої інстанції, твердження позивача про те, що йому не була повідомлена та не зазначена в оскаржуваній постанові причина виклику на 28.11.2024, є необґрунтованими, оскільки, як вбачається зі змісту витягу з АІТС «Оберіг» та копії військово-облікового документу, який оформлений 05.02.2025, ОСОБА_1 жодного разу не уточнював своїх персональних даних, в тому числі в період з 18.05.2024 по 16.07.2024, передбачений Законом № 3633-ІХ. Тобто, оскільки позивач станом на дату направлення повістки (15.11.2024) не оновив свої персональні дані у жодний з передбачених законодавством способів, у відповідача були підстави для виклику ОСОБА_1 для уточнення даних.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що позивачем фактично виконані на декілька місяців раніше вимоги щодо уточнення даних в період з 18.05.2024 по 16.07.2024, передбачених Законом № 3633-ІХ, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
За приписами абз. 7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Положеннями ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX (надалі Закон №3633-ІХ) встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
- у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже вказані норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 17.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме:
- через центр надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
- у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Тобто, чинними нормами законодавства передбачений обов'язок кожного військовозобов'язаного, який перебуває на обліку уточнити свої персональні дані саме в період з 17.05.2024 року по 16.07.2024.
Таким чином, доводи про те, що позивачем фактично виконані на декілька місяців раніше вимоги щодо уточнення даних в період з 18.05.2024 по 16.07.2024, передбачених Законом № 3633-ІХ, є необґрунтованими, оскільки вони не звільняють його від обов'язку уточнення персональних даних у період з 17.05.2024 року по 16.07.2024, як то передбачено діючим законодавством.
Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Приміткою у статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Однак, примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з відповідними змінами, визначено способи, якими громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом встановленого шестидесятиденного строку свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Доводи позивача про те, що відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно суб'єктом владних повноважень по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими органами, оскільки відповідач володіє його персональними даними, колегія судів відхиляє, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів у період з 17.05.2024 року по 16.07.2024, що спростовує доводи позивача про те, що відповідач не вживав заходів щодо отримання персональних відомостей на ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії з іншими розпорядниками інформації.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому складання постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 № 43/108-п про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, та не підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 15.04.2025 року по справі № 613/226/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 15.04.2025 по справі № 613/226/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло