Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В.
19 травня 2025 р. Справа № 520/34523/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 06.02.24 по справі № 520/34523/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор"
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лихачовський елеватор» (далі - позивач, ТОВ «Лихачовський елеватор») звернулося до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека, апелянт), в якій просило:
- визнати протиправним та скасувати постанову відповідача від 16.11.2023 №035059 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000 гривень;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано постанову Укртрансбезпека в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях від 16.11.2023 №035059 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000 гривень.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки на користь ТОВ «Лихачовський елеватор» сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Укртрансбезпека подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин та невірне застосування норм матеріального права, просила суд рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що місцевий суд використовує редакцію пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, у редакції, яка не є актуальною на час виникнення спірних правовідносин.
Так, вірною є редакція пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якої рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:
в) навантаження на вісь:
Кількість осей
Максимальне значення для автомобільних доріг
державного значення, тонн
місцевого значення, тонн
На одинарну вісь
11,5
7
На здвоєні осі, якщо відстань між осями:
менш як 1 метр
11,5
7
від 1 до 1,3 метра
16
10
від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах
18
10,5
від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни
19
11,5
від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни
23
11,5
від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів
20
11,5
На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями:
1,3 метра або менше
21
13
понад 1,3 до 1,4 метра
24
14.
Також апелянт зауважив, що у даному випадку позивач допустив перенавантаження саме другої вісі тягача, яка відповідно до пункту 5 довідки №0063318 від 03.10.2023, фотографії транспортного засобу, зробленої під час рейдової перевірки (надавалась до суду першої інстанції) та фотографії транспортного засобу марки MAN, TGS 18.400, взятої з інтернету, є одиночною та не потребує жодних вимірів відстані для формування висновку про одиничність/ здвоєність/ строєність вісей і, як наслідок, про нормативно допустиме навантаження.
Виміри відстаней між осями необхідно робити у разі встановлення перенавантаження на ці осі, оскільки законодавчо встановлений норматив для здвоєність/ строєність вісей. Однак, в даному випадку мало місце перенавантаження на другу вісь тягача (14,4 т при нормативно допустимому 11,5 т), яка в принципі є одиночною, що не заперечується самим позивачем та підтверджується фотографією транспортного засобу позивача, зробленою під час рейдової перевірки та пунктом 5 довідки № 0063318 від 03.10.2023, яка була отримана водієм.
Відтак, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035059 від 16.11.2023 є законною та не може скасована рішенням суду.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
В обґрунтування зазначив, що в Акті № 0072767 від 03.10.2023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів відсутні позначення щодо відстані між осями транспортного засобу.
За відсутності замірів відстаней між осями співробітники Укртрансбезпеки не могли визначити, що осі належного транспортного засобу є саме одиночними, та як наслідок встановити факт перевантаження на вісь, враховуючи те, що ними було встановлено, що повна маса транспортного засобу складає 41,65 т при нормативно допустимій 42,00 т, що в межах норми.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
02.10.2023 водій ТОВ «Лихачовський елеватор» ОСОБА_1 керуючи автомобілем MAN, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом «KRОNE» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 завантажився за адресою Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Вербна, 11б вантажем шрот соняшниковий масою 26320 кг насипом, маса брутто склала 42 000 кг. та виїхав до пункту розвантаження м. Одеса, вул. Аеропортівська,9, що підтверджується товарно-транспортною накладною №1205 від 02.10.2023.
03.10.2023 в 08-25 годин на автодорозі М-14 Одеса-Мелітополь 21км+434м державними інспекторами відділу державного нагляду(контролю) у Одеській області зупинений автомобіль MAN реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом «KRОNE» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , автомобільний перевізник згідно ТТН №1205 від 02.10.2023 року і власник ТОВ «Лихачовський елеватор» Харківська область, м. Первомайський, пров.Лісозахисний,8.
Під час перевірки виявлено порушення передбачене ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п.22.5 ПДР України, а саме нормативне навантаження на одиночну вісь 11,5 тон, а фактичне становила 14,40 т ( перевищення на 25,2%), у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч.1 абз.16 перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 20% до 30% включно при перевезенні подільного вантажу. Складено акт №АР 017115 від 03.10.2023 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті склав та направив постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №035059 від 16.11.2023 про порушення п.22.5 ПДР затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (згідно акту проведення перевірки від 03.10.2023 № АР 017115) відповідальність за яке передбачена абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та стягнення з ТОВ «Лихачовський елеватор» адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000 гривень.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності замірів відстаней між осями неможливо встановити, що осі транспортного засобу є саме одиночними та як наслідок встановити факт перевантаження на вісь.
Вказані обставини свідчать про те, що службовими особами відповідача заміри між осями транспортного засобу позивача не проводилися, що стало підставою для помилкового висновку про перевищення позивачем нормативно допустимої ваги на одиничну (другу) вісь автомобіля.
Відповідач під час розгляду справи не надав доказів на підтвердження проведення відповідних замірів відстаней між осями належного позивачу транспортного засобу під час здійснення габаритно-вагового контролю 03.10.2023.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.
Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків (частина четверта статті 48 Закону № 2344-III).
Відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Слід зазначити, що обов'язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Наявною в матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної № 1205 від 02.10.2023 підтверджується, що автомобільним перевізником є ТОВ «Лихачовський елеватор», а перевезення здійснювалося транспортним засобом MAN, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом «KRОNE» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є позивач, отже, останній є автомобільним перевізником в розумінні Закону № 2344-III та у разі недотримання законодавства про автомобільний транспорт несе адміністративно-господарську відповідальність.
Процедуру взаємодії посадових осіб Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - посадові особи Укртрансінспекції), працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - відповідні підрозділи МВС), а також служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі та підприємств, визначених у встановленому законодавством порядку (далі - служби автомобільних доріг), під час організації та проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - транспортні засоби) під час проїзду автомобільними дорогами загального користування визначено Порядком № 1007/1207.
Згідно з пунктом 4 даного Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, серед іншого, визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку. Пунктами 5 6 даного Порядку регламентовано повноваження працівників підрозділів МВС та Служби автомобільних доріг.
Здійснення габаритно-вагового контролю регламентовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі Порядок № 879).
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху; робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Виходячи зі змісту пунктів 16, 18, 19 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення. Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правил дорожнього руху) в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, передбачено що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема: в) навантаження на вісь: на одинарну вісь для доріг державного значення, 11,5 тонн, місцевого значення 7 тонн.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).
Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
На ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть встановлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для автомобільних доріг загального користування державного значення.
Дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24.09.2008 про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.
У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення.
З наявної в матеріалах справи постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035059 від 16.11.2023 вбачається, що до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за здійснення перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, відповідно до довідки від 03.10.2023 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, складеною посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль, акту від 03.10.2023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та акту проведення перевірки № АР 017115 від 03.10.2023, за результатами вимірювання вагових параметрів автомобіля MAN, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом «KRОNE» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , встановлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 % (на 25,2%).
Колегія суддів зазначає, що під час встановлення наявності або відсутності факту перевищення допустимого навантаження на одиничну вісь ТЗ ключовою обставиною, яка підлягає з'ясуванню, є саме віднесення такої осі до одиничних, здвоєних або строєних.
При цьому, як слідує зі змісту пункт 22.5 ПДР осі транспортного засобу є здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м, тобто одиничними є осі, якщо відстань між ними понад 2,5 м. Відтак важливим є встановлення відстані між осями транспортного засобу позивача.
Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.08.2023 у справі № П/320/513/20, згідно з якими, вирішуючи питання щодо правомірності прийняття відносно позивача постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, за фактом здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на здвоєну вісь, в порушення вимог п. 22.5. ПДР України, суди мали з'ясувати чи мало місце перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, якщо так, то яке його відсоткове значення, чи є вісь здвоєною, а також вирішити питання щодо необхідності наявності дозволу на перевезення відповідної ваги вантажу, з огляду на його подільність.
Разом з цим, при дослідженні вказаного акту № 0072767 від 03.10.2023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів колегією суддів встановлено, що при його складанні відповідальними особами у пункті 9 «Відстані між осями» вказано згідно тех. характеристиці.
Не містять відомостей про відстані між осями транспортного засобу MAN, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом «KRОNE» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 й інші надані до матеріалів справи документи, які були складені за результатами проведення вагового контролю вказаного автомобіля.
Наявний в матеріалах справи талон зважування, сформований пересувним пунктом вагового контролю, також не містить позначень щодо автоматичного визначення приладом виду осей (одиничні, здовоєні чи строєні).
Отже, за відсутності замірів відстаней між осями не можливо встановити, що осі транспортного засобу є саме одиночними та як наслідок встановити факт перевантаження на вісь.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28.04.2022 у справі № 540/383/21.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі та надані докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено суду, що під час здійснення 03.10.2023 габаритно-вагового контролю було виявлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % на одиничну вісь транспортного засобу позивача при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за що передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», нових доказів на спростування цього при новому розгляді справи не надано.
Посилання апелянта на відсутність необхідності проведення замірів відстаней між осями, колегія суддів вважає необґрунтованими з урахуванням вище зазначеного.
Доводи апеляційної скарги, щодо застосування судом не актуальної редакції п.22.5 Правил дорожнього руху України колегія суддів вважає слушними, проте дане порушення не призвело до не вірного вирішення справи, та як наслідок відсутні підстави для скасування цього рішення.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вище викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2024 року по справі № 520/34523/23 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк