20 травня 2025 року справа №200/4843/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Гуревича Родіона Геннадійовича на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (повне судове рішення складено 31 березня 2025 року) у справі № 200/4843/24 (суддя в І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити дії щодо поновлення нарахування та виплати страхових виплат, сплати виниклої заборгованості,
20 березня 2025 року представник позивача подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконання судового рішення. Просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2024 по справі № 200/4843/24 та зобов'язати боржника у місячний строк подати звіт про виконання цього судового рішення до Донецького окружного адміністративного суду.
В обґрунтування заяви зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2024 по справі № 200/4843/24 ОСОБА_1 поновлено нарахування щомісячної страхової виплати з 01.07.2022 та нараховані страхові виплати за період з 01.07.2022 по 31.10.2024, виплата яких проводитиметься після визначення Кабінетом Міністрів України відповідного окремого порядку.
З 01.11.2024 щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 виплачуються на поточний рахунок у визначеній банківській установі.
Розмір заборгованості повідомлений не був із посиланням на конфіденційність такої інформації.
Наразі заборгованість по страховим виплатам також не виплачена, тобто рішення суду не виконано, а права стягувача продовжують порушуватись.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у задоволенні такої заяви відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу місцевого суду, прийняти нове рішення, яким застосувати судовий контроль.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не проаналізував наведені у заяві норми права щодо можливості встановлення судового контролю після ухвалення рішення суду.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви, місцевий суд послався на те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком такого судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття судового рішення у справі.
Отже, у разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття рішення у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.
При цьому, суд звернув увагу позивача на те, що приписами статті 382 КАС України не передбачено право позивача на звернення до суду з заявою про встановлення судового контролю з виконанням рішення, зазначене повноваження є правом суду та вирішується на його розсуд на стадії прийняття рішення.
Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України, згідно з якими у разі необхідності у резолютивній частині вказується про порядок і строк виконання рішення.
Відтак, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - суд може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
У даному випадку при ухваленні рішення судом судовий контроль не встановлювався.
Враховуючи викладене, суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати судовий контроль за заявою позивача вже після ухвалення рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/18826/14.
Також, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку. Крім того, доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання, матеріали справи також не містять.
Суд наголошує, що судове рішення, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню та за бажанням позивача може бути виконане шляхом подання виконавчого листа по справі на примусове виконання до органу виконавчої служби.
З огляду на зазначене окружний суд не вбачав підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду, оскільки ним не враховано зміни в законодавстві.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024, що набрав чинності 19.12.2024, тобто, на час постановлення місцевим судом оскаржуваної ухвали) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, вказаною нормою КАС України передбачено обов'язок суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення в справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Справа, яка розглядається, є справою з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Відтак, заява представника позивача підлягає задоволенню.
Згідно ч.3 ст. 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням рішення суду першої інстанції - шляхом зобов'язання подати до суду першої інстанції звіт про його повне виконання у строк в п'ятнадцять календарних днів з дня отримання копії цієї постанови, що обумовлює задоволення заяви позивача.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню.
Згідно ч.5 ст. 382-1 КАС України ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача Гуревича Родіона Геннадійовича - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 200/4843/24 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Заяву представника позивача Гуревича Родіона Геннадійовича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/4843/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити дії щодо поновлення нарахування та виплати страхових виплат, сплати виниклої заборгованості, - задовольнити.
Застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 200/4843/24 шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області подати у строк в п'ятнадцять календарних днів з дня отримання копії цієї постанови до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 02 вересня 2024 року.
Повне судове рішення - 20 травня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук