20 травня 2025 року справа №200/6403/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 200/6403/24 (головуючий І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
Єрьоміна Вікторія Анатоліївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у повному обсязі), за період з 15 вересня 2023 року по 14 серпня 2024 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у повному обсязі), за період з 15 вересня 2023 року по 14 серпня 2024 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати відносно ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 30 серпня 2023 року по день фактичної виплати додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 30 серпня 2023 року по день фактичної виплати додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» включно за весь час затримки виплати.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно позивача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме, ненарахування та невиплати додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у повному обсязі), за період з 15 вересня 2023 року по 14 серпня 2024 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у повному обсязі), за період з 15 вересня 2023 року по 14 серпня 2024 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 30 серпня 2023 року по день фактичної виплати додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 30 серпня 2023 року по день фактичної виплати додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» включно за весь час затримки виплати.
Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.
Щодо середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок апелянт зазначив, що норми ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджуються на правовідносини з проходження військової служби, проходження військової служби врегульовано нормами спеціального законодавства.
Позивачем при подані позову не додано всі необхідні документи (докази), які підтверджують факт протиправної бездіяльності відповідача щодо непроведення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби.
При поданні позову представником позивача додано копію банківської виписки про отримання коштів позивачем в АТ «Укрсиббанк» за 14.08.2024.
Відповідно до вказаної виписки не встановлено факт отримання позивачем грошового забезпечення від військової частини НОМЕР_1 саме 14.08.2024. Більше того, у вказаній виписці зазначено лише про отримання цільових надходжень на особовий рахунок позивача, однак чи це виплата додаткової винагороди за отримане поранення - невідомо.
Таким чином, позивачем не доведено факту несвоєчасного отримання від військової частини НОМЕР_1 належного грошового забезпечення при звільненні.
Також, відповідач вважає, що до матеріалів справи надано підтвердження того, що позивач отримував грошову винагороду за поранення та лікування упродовж 2023-2024 років.
Щодо нарахування та виплати втрати частини доходів апелянт зазначив наступне.
Позивачем не розмежовується поняття втрати доходів та затримки у виплаті додаткової грошової винагороди і як наслідок помилково вважається факт порушення своїх прав.
Зі змісту долучених до позову додатків чітко відслідковується те, що відповідачем військовою частиною НОМЕР_1 було повністю сплачено додаткову винагороду збільшену до 100 тис. грн. за місяць пропорційно часу перебуванні на лікуванні.
Позивачем при формулюванні позовних вимог на підтвердження факту протиправної бездіяльності відповідача військової частини НОМЕР_1 не обґрунтовано чому саме несвоєчасна сплата додаткової винагороди збільшеної до 100 тис. грн. за місяць пропорційно часу перебуванні на лікуванні ним віднесена та визначена як втрата доходів та затримка у виплаті додаткової грошової винагороди і як наслідок помилково вважається факт порушення своїх прав, тобто доходи фактично не було втрачено, а отже вказана позовна вимога є необґрунтованою та безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем не встановлену факту втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати та чітко не викладено у матеріалах позову.
Сума додаткової винагороди збільшеної до 100 тис. грн. пропорційно часу перебування на лікуванні у зв'язку із пораненням зі сторони відповідача була виплачена позивачу у повному обсязі із дотриманням норм чинного законодавства.
Крім того, позивачем пропущено процесуальний строк для звернення до суду та не висловлено клопотання про поновлення процесуальних строків.
Факт настання обставин, оспорюваних позивачем настав після моменту його звільнення, а саме на наступний день, коли на думку останнього йому не було виплачено необхідне грошове забезпечення, тобто з 08.06.2024. Отже, строк на оскарження дій чи бездіяльності військової частини НОМЕР_1 закінчувався 08.09.2024, однак позовна заява подана 13.09.2024.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для витребування додаткових доказів.
За ч. 3 ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
За приписами ч. 2 ст. 223 КАС України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання в порядку, визначеному цим Кодексом (ч. 3 ст. 223 КАС України).
Згідно п. 2 частини ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Отже, для обрахунку середньоденної заробітної плати для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно врахувати заробітну плату за два повні місяці роботи працівника.
Апеляційний суд зазначає, що спірні правовідносини стосуються середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
При цьому, в матеріалах справи відсутня довідка про розмір грошового забезпечення позивача за два останні повні місяці роботи згідно вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100.
Крім того, позивачем, в якості доказу несвоєчасного розрахунку при звільненні (додаткова винагороди за період лікування від травми відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 з 30.08.2023 року по 15.03.2024 року) надано суду документ № 43578278786, дата проведення - 14.08.2024 року, виданий АТ «Укрсиббанк», призначення - грошове забезпечення від Військової частини НОМЕР_1 , сума - 497096,77 грн.
Апелянтом заперечується факт виплати позивачу додаткової винагороди за період лікування від поранення, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 з 30.08.2023 року по 15.03.2024 року, на підставі цього фінансового документу.
Апелянт вважає, що у вказаній виписці зазначено лише про отримання цільових надходжень на особовий рахунок позивача, однак чи це виплата додаткової винагороди за отримане поранення - невідомо.
Таким чином, на думку апелянта, позивачем не доведено факту несвоєчасного отримання від Військової частини НОМЕР_1 належного грошового забезпечення при звільненні.
Також, відповідач вважає, що до матеріалів справи надано підтвердження того, що позивач отримував грошову винагороду за поранення та лікування упродовж 2023-2024 років.
Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що листами відповідача від 02.04.2024 року № 693/7064 та від 30.05.2024 року № 693/10872 на запит адвоката позивача від 6 травня 2024 року щодо невиплачених коштів позивачу, зокрема, у зв'язку з лікуванням після поранення під час захисту Батьківщини повідомлено наступне.
Додаткова винагорода у зв'язку з лікуванням після поранення під час захисту Батьківщини була виплачена:
- 26.01.2024 року на картковий рахунок військовослужбовця в сумі 209784,94 грн. за період з 30.08.2023 року по 01.11.2023 року згідно наказу № 155 від 12.01.2024 року відповідно до наданих медичних документів;
- 26.04.2024 року на картковий рахунок військовослужбовця в сумі 209569,89 грн. за період з 02.11.2023 року по 04.01.2024 року згідно наказу № 1017 від 19.03.2024 року відповідно до наданих медичних документів.
Медичні документи, додані до запиту передані посадовим особам для розгляду та прийняття рішення у виплаті додаткової винагороди за період лікування після поранення під час захисту Батьківщини.
Також, до листа відповідача від 02.04.2024 року № 693/7064 додано картку особового рахунку військовослужбовця № 839 за 2023 рік, в якій зазначено про нарахування додаткової винагороди в сумі 209784,94 грн. в січні 2024 року.
Отже, матеріалами справи підтверджено своєчасну виплату позивачу додаткової винагороди за період лікування після поранення під час захисту Батьківщини з 30.08.2023 року по 04.01.2024 року.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні, достовірні докази своєчасного розрахунку з позивачем при звільненні щодо виплати позивачу додаткової винагороди за період лікування після поранення під час захисту Батьківщини з 05.01.2024 року по 15.03.2024 року, (при цьому, апелянт наполягає на своєчасному розрахунку з позивачем належних сум за цей період без надання суду відповідних письмових доказів).
Також, апелянт вважає, що позивачем пропущено процесуальний строк для звернення до суду та не висловлено клопотання про поновлення процесуальних строків. Факт настання обставин, оспорюваних позивачем настав після моменту його звільнення, а саме на наступний день, коли на думку останнього йому не було виплачено необхідне грошове забезпечення, тобто з 08.06.2024. Отже, строк на оскарження дій чи бездіяльності військової частини НОМЕР_1 закінчувався 08.09.2024, однак позовна заява подана 13.09.2024.
Апеляційний суд враховує наступне.
Щодо строку звернення до суду.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Отже, за вимогами ч. 2 цієї статті кодексу строк звернення до суду щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, становить три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Апеляційний суд враховує, що:
- позивача звільнено з військової служби з 7 червня 2024 року;
- з позовом до суду представник позивача звернувся 13.09.2024 року;
- відповідачем не надано суду доказів письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про:
- зобов'язання відповідача надати довідку про середньомісячну (середньоденну) заробітну плату позивача за два останні повні місяці роботи згідно вимог Порядку № 100;
- зобов'язання відповідача надати суду належні, достовірні письмові докази розрахунку з позивачем щодо виплати додаткової винагороди за період лікування після поранення під час захисту Батьківщини з 05.01.2024 року по 15.03.2024 року;
- зобов'язання відповідача надати суду належні, достовірні письмові докази письмового повідомлення позивача про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-IX затверджено Указ Президента України від 15 квітня 2025 року № 235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, необхідно відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України продовжити строк розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 80, 223, 243, 250, 311, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відкласти розгляд справи № 200/6403/24 за позовом Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - до 30.06.2025 року в письмовому провадженні.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати суду до 23.06.2025 року довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні повні місяці роботи, з зазначенням кількості робочих днів та середньоденної заробітної плати позивача для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати суду до 23.06.2025 року належні, достовірні письмові докази розрахунку з позивачем щодо виплати додаткової винагороди за період лікування після поранення під час захисту Батьківщини з 05.01.2024 року по 15.03.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати суду до 23.06.2025 року належні, достовірні письмові докази письмового повідомлення позивача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Продовжити строк розгляду справи.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв