20 травня 2025 року місто Київ
справа № 752/13774/24
провадження №22-ц/824/1993/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 8 липня 2024 року,ухвалене у складі судді Слободанюк А.В.,
у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису,-
У червні 2024 року заявник ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою, в який просила видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_1 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою - ОСОБА_2 за адресою реєстрації останньої: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися ОСОБА_1 на визначену відстань до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та місця роботи за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; усунути перешкоди у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а саме особистим автомобілем Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 .
Позов обґрунтовано тим, що під час спільного проживання з ОСОБА_1 , останній постійно підіймав руку, висловлювався нецензурною лайкою, завдавав заявнику тілесних ушкоджень, внаслідок чого вона декілька раз викликала поліцію та швидку допомогу, що фіксували вказані обставини (був складений протокол за аналогічними обставинами за ст.173-2 КУпАП від 19.02.2022)
Постійні систематичні побиття з боку ОСОБА_1 стали підставою розриву їх відносин, втім ОСОБА_1 все рівно не залишає ОСОБА_2 у спокої, весь час її переслідує, ходить за нею на роботу та пише гнівні смс-повідомлення з нецензурною лайкою.
18.06.2024 ввечері ОСОБА_1 в черговий раз почав ображати заявницю, нецензурно висловлюватися, штовхнув та побив, наносив удари по обличчю, по голові та по руках. В цей вечір ОСОБА_1 побив маму заявниці, яка намагалися перешкодити його діям. 18.06.2024 поліцією відносно кривдника ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.173-2 КУпАП.
Заявник подала заяву в поліцію про вчинення ОСОБА_1 злочину за попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст.122 КК України.
Медичним обстеженням від 21.06.2024 зафіксовані побої на тілі заявниці, які завдав ОСОБА_1 , зокрема діагностовано закритий перелом пальця кісті.
За таких обставин ОСОБА_2 вважає себе особою, яка зазнала домашнього насильства, з огляду на що вважає необхідним до кривдника застосувати обмежувальний припис.
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 8 липня 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 на строк 6 місяців, шляхом встановлення наступних заходів тимчасового обмеження прав, а саме: заборонено ОСОБА_1 перебувати в місці спільного перебування з постраждалою особою ОСОБА_2 за адресою реєстрації останньої: АДРЕСА_1 ; заборонено наближатися ОСОБА_1 ближче ніж на 300 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; усунуто перешкоди у користуванні автомобілем Тойота Ланд Крузер, д.р.н. НОМЕР_1 , що є особистою приватною власністю ОСОБА_2 ; заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонено вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В решті заявлених вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог. Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, порушення норм процесуального права.
Зокрема, зазначає про те, що суд першої інстанції вийшов за межі вимог, оскільки заявник в своїй заяві не зазначав відстань у 300 метрів. Заборона наближення ОСОБА_1 до заявника на 300 метрів не є пропорційною, так як не відповідає його фізичним властивостям з урахуванням дальності зору людини та можливості чіткого сприйняття через органи зору іншої людини - заявника.
Інтереси дітей для суду не були першочерговими, а першочерговим завданням було задоволення вимог колеги всупереч наданим доказам та обставинам справи.
Суд не дослідив відеозапис, наданий заінтересованою особою на відтворення обставин подій, що відбулися 19.02.2022, а саме на відеозапису видно, як ОСОБА_2 збиває автомобілем скаржника, та протягуючи вдаряє у ворота огорожі.
Суд першої інстанції після огляду відеозапису за 04.07.2024 біля поліклініки зробив невідповідний висновок тим обставинам, які мали місце.
Суд критично поставився до показів свідка ОСОБА_3 , який повністю спростував легенду заявника та підтвердив надані апелянтом пояснення.
Суд правомірно дійшов висновку про наявність конфліктної ситуації між подружжям та дійшов невідповідного висновку про високий рівень вірогідності повторного вчинення домашнього насильства.
Необґрунтованим залишається рішення суду в частині оцінки ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.
Судом проігноровані висновки Верховного Суду в аналогічних справах. Більш того, було залишено без уваги, що ОСОБА_1 жодного разу не було визнано винним у домашньому насильстві чи нанесенні будь-яких тілесних ушкоджень заявнику.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 (заявник змінила прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день і час розгляду справи був повідомлений шляхом направлення судового повідомлення до електронного кабінету, що підтверджується звітом про доставку вхідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.106 т.2), причини своєї неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Від ОСОБА_4 до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність (а.с.108 т.2).
Оскільки судове рішення ухвалене за відсутністю учасників справи, то датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07.09.2018.
У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_2 з 26.12.2019 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , з 23.10.2020.
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 03.08.2022 у справі № 752/3405/22 у порядку розподілу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано право власності на автомобіль Toyota Land Cruiser, 200, д.н.з. НОМЕР_1 , за ОСОБА_2
01.05.2024 за заявницею ОСОБА_2 зареєстровано право власності на автомобіль.
Як убачається із відповіді Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у Київській області вбачається, що в інформаційно-аналітичній системі «Інформаційний портал Національної поліції України наявна інформація: заявник ЄО № 934 від 19.02.2022 відділення поліції № 4 с.Капітанівка Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області (домашнє насильство) складено адмінпротокол № 423495 від 19.02.2022 за ст.173-2 ч.1 КУпАП, кривдник ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; заявник ЄО № 973 від 19.02.2022 відділення поліції № 4 с(Капітанівка) Бучанаського районного управління поліції ГУНП в Київській області (домашнє насильство) приєднано до іншого ЄО (ЗУ «Про звернення громадян») № 930 від 19.02.2022, кривдник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, за заявою ОСОБА_2 від 22.06.2024 відділенням поліції № 4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області було відкрито кримінальне провадження від 23.06.2024 з правовою кваліфікацією - ч.1 ст.122 КК України. Відповідно до змісту заяви ОСОБА_2 , 18.06.2024 в с.Білогородка Бучанського району Київської області заявниці ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження з боку ОСОБА_1 .
Згідно консультативного висновку ортопеда-травматолога від 29.06.2024 ОСОБА_2 встановлено діагноз: закритий перелом основи ф.5 пальця лівої кисті без значного зміщення.
Відповідно до талона-повідомлення єдиного обліку № 30250 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, 06.07.2024 надійшла заява ОСОБА_2 про те, що 04.07.2024 за адресою: АДРЕСА_4 , на вулиці виникла сімейна сварка з чоловіком (даних немає), який заскочив в авто до потерпілої та побив її та штурляв її. Перехожі викликали швидку, Прийнято заяву від гр. ОСОБА_2 про те, що чоловік під час конфлікту гр. ОСОБА_1 вирвав з рук моб.телефон айфон 13 про, відбіг та знищив його шляхом розбиття об тротуар (а.с.163)..
Крім того, установлено, що 04.07.2024 зареєстровано в ІТС ІПНП (Журнал СО) за №30219 заяву ОСОБА_1 про нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 04.07.2024 за адресою: АДРЕСА_2 .
06.07.2024 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Голосіївського УП ГУ НП у м.Києві, де просив його звернення від 04.07.2024 не розглядати.
Згідно консультативного висновку ортопеда-травматолога від 05.07.2024 ОСОБА_2 діагностовано забої та множинні підшкірні гематоми правого передпліччя та лівого стегна, садно на підборіддя.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, за заявою ОСОБА_2 від 06.07.2024 Солом'янським УП ГУ НП у м.Києві відкрито кримінальне провадження з правовою кваліфікацією - ч.1 ст.182 КК України. Зокрема, відповідно до заяви ОСОБА_2 , 06.07.2024 за адресою: АДРЕСА_5 , невстановлена особа порушила недоторканість приватного життя, незаконно збирала і зберігала конфіденційну інформацію про ОСОБА_2 .. 05.07.2024 ОСОБА_2 виявила пристрій для відстеження місцезнаходження у власному автомобілі за допомогою свого мобільного телефону.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_9 , суд першої інстанції виходив із того, що заявником надані належні докази неодноразових звернень до правоохоронних органів, медичну документацію, що підтверджує наявність тілесних ушкоджень у заявниці, у період як спільного проживання з заінтересованою особою, так і після звернення заявниці до суду. Вжиті заявницею розумні заходи для її захисту, а саме звернення до правоохоронних органів не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимими способом захисту прав заявниці.
Врахувавши наявність конфліктної ситуації між заявницею та заінтересованою особою, наявність дій якої свідчать про можливість ОСОБА_1 переслідувати у майбутньому заявницю, суд дійшов висновку про високій рівень вірогідності повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту ОСОБА_9 необхідно застосувати обмежувальний припис.
Обираючи заходи тимчасового обмеження, суд першої інстанції, виходячи із принципу пропорційності, оцінюючи ризики продовження протиправної поведінки ОСОБА_1 та його вплив на заявницю, за наявності обгрунтованих підстав вважати, що останній не здатний повністю контролювати свої дії, неодноразово демонстрував агресивну поведінку відносно ОСОБА_9 , вважав, що такі втручання в особисті права ОСОБА_1 як заборона ОСОБА_1 перебувати в місці спільного перебування з постраждалою особою за адресою реєстрації; наближатись ближче ніж на 300 метрів до місця її проживання (перебування); заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб на строк 6 місяців, є пропорційним, доречним та відповідає меті його застосування та водночас забезпечить дієвий та ефективний захист заявниці від кривдника.
Проте, з такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілої від насильства у сім'ї.
Основним нормативно правовим актом , який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з п.п.3,14, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняється в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'є, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування та реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
У частині 2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкоду користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання(перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждало особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Згідно з ч.3 ст.26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 ч.1 ст. Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадку, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з п.3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують ( за наявності).
Відповідно до ч.1 ст.350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову у її задоволенні.
З урахуванням змісту вказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до ст.75 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях (ст.81 ЦПК України).
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.
Докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді- психологічному, фізичному, економічному тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосовування обмежувального припису є обґрунтованим.
ОСОБА_9 , звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, наголошувала на тому, що ОСОБА_1 систематично вчиняє домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, внаслідок чого вона зверталась до поліції задля притягнення останнього до відповідальності. Проте, це не впливає на поведінку ОСОБА_1 , який продовжує чинити домашнє насильство стосовно неї.
Суд першої інстанції вважав, що надані до суду докази підтверджують вчинення чоловіком ОСОБА_1 до заявника протиправних дій у виді психологічного та фізичного насильства, у зв'язку з чим заявник неодноразово зверталася до правоохоронних органів.
Установлено із відповіді Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у Київській області, що в інформаційно-аналітичній системі «Інформаційний портал Національної поліції України наявна інформація: заявник ЄО № 934 від 19.02.2022 відділення поліції № 4 с.Капітанівка Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області (домашнє насильство) складено адмінпротокол № 423496 від 19.02.2022 за ст.173-2 ч.1 КУпАП, кривдник ОСОБА_1 ; заявник ЄО № 973 від 19.02.2022 відділення поліції № 4 с(Капітанівка) Бучанаського районного управління поліції ГУНП в Київській області (домашнє насильство) приєднано до іншого ЄО (ЗУ «Про звернення громадян») № 930 від 19.02.2022, кривдник ОСОБА_1 .
У відповідь на запит представника ОСОБА_1 , відділення поліції № 4 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області повідомило, що звернення, а саме ЄО 930, 933, 934 від 19.02.2022, було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 423496 від 19.02.2022 за ч.1 ст.173-2 КупАП, зібрані відповідні матеріали та направлено до Києво-Святошинського районного суду для прийняття рішення згідно чинного законодавства.
В матеріалах справи відсутня інформація щодо результату розгляду адмінпротоколу №423496 від 19.02.2022 за ст.173-2 ч.1 КУпАП, складеного Бучаським районним управлінням поліції ГУНП в Київській області, відносно ОСОБА_1 ..
З відповіді Києво-Святошинського районного суду Київської області слідує, що матеріали відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП за протоколом ВАБ 423496 до суду не надходили та зареєстрованими в автоматизованій системі документообігу суду не значиться (а.с.225 т.1).
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 12022105010000443) внесено 20.02.2022 до реєстру заява ОСОБА_2 від 19.02.2022 про те, що 19.02.2022 о 9.00 год за адресою: Київська область, с.Білогородка, чоловік ОСОБА_1 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_2 ( а.с.17 т.2)
За інформацією Голосіївського управління поліції Головного управління національної поліції у м.Києві , 27.12.2022 у кримінальному провадженні № 12022105010000443 від 20.02.2022 було прийнято рішення про закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України ( відсутній в діянні склад кримінального правопорушення) (а.с.219 т.1).
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 12024111390000042) 23.06.2024 внесено до ЄРДР відомості про заяву ОСОБА_2 від 22.06.2024 про те, що 18.06.2024 в с.Білогородка, Бучанського району Київської області їй заподіяно тілесні ушкодження з боку ОСОБА_1 ( а.с.20 т.1).
Відомостей щодо притягнення ОСОБА_1 за заявами ОСОБА_4 до будь-якого виду юридичної відповідальності у матеріалах справи немає.
Постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.09.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП (події 18.06.2024), скасована постановою Київського апеляційного суду від 03.04.2025, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП (https://reyestr.Court.ua/Review/ 127267753).
Саме по собі звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження в ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства ( правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 216/4309/21).
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що неодноразові звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів з заявами щодо дій ОСОБА_1 є належними доказами, які підтверджують факт вчинення останнім домашнього насильства, є помилковим.
Крім того, звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів 06.07.2024 з заявою, суть якої зводиться до того, «що чоловік під час конфлікту гр. ОСОБА_1 вирвав з рук моб.телефон айфон 13 про, відбіг та знищив його шляхом розбиття об тротуар», а також звернення заявника 06.07.2024 з заявою про встановлення на її автомобілі пристрою для відстеження, не є належними доказами, оскільки не містять інформацію щодо вчинення ОСОБА_1 фізичного чи психологічного насильства відносно ОСОБА_9 , про що заявник зазначає у заяві при зверненні до суду.
Сам по собі факт виявлення у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень не дає підстав вважати, що ОСОБА_1 діяв умисно з наміром завдати шкоди ОСОБА_4 шляхом порушення її прав.
У постанові Верховного Суду від 7 листопада 2023 року у справі № 676/265/23 зазначено, що «домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту».
Встановлені у цій справі обставини, неодноразові звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів, а також звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів, зокрема, 04.07.2024 заява ОСОБА_1 про нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , свідчать про наявність між подружжям конфлікту, але не підтверджує того, що ОСОБА_1 вчинив стосовно ОСОБА_9 домашнє насильство та існують ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві, що є обов'язковою умовою для видачі обмежувального припису.
Отже, зважаючи на те, що заявник не надав належних та достатніх доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт вчинення ОСОБА_1 стосовно заявниці домашнього насильства, застосування якого останнім заперечується, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування обмежувального приписи не відповідає встановленим судом обставинам.
Крім того, не можна погодитись з висновком суду щодо застосування до ОСОБА_1 таких заходів, як усунути перешкоди у користуванні автомобілем Toyota Land Cruiser, 200, д.н.з. НОМЕР_1 , що є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. оскільки ОСОБА_10 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин, зокрема, заявником не доведено, що ОСОБА_1 створює перешкоди у користуванні особистим майном заявника, зокрема автомобілем, та не доведено, що ОСОБА_1 її переслідує, в тому числі шляхом листування та телефонних переговорів.
Відтак, оскільки ОСОБА_9 в обґрунтування своєї заяви на такі обставини не посилалася і доказів відповідно на підтвердження цих обставин суду не надавала, у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування стосовно ОСОБА_1 таких обмежень.
При цьому, колегія суддів враховує, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані заявником смс-повідомлення, що несуть образливий характер, принижують честі і гідність адресата, як такі, що неможливо ідентифікувати та однозначно стверджувати, що вони надіслані заінтересованою особою.
Інших доказів на підтвердження словесних образ, погроз, приниження, переслідування, залякування, тобто все те, що включається в поняття психологічного насильства, яке наведене у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заявником суду не надано.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 заслуговують на увагу, оскільки є обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 заходів тимчасового обмеження його прав.
Враховуючи наведене, суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно вважав встановленими обставини, які є недоведеними, висновок суду першої інстанції щодо доведеності фактів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» відносно ОСОБА_9 , не відповідає встановленим обставинам, судом невірно застосовані норми матеріального права, що відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про видачу обмежувальних приписів.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 259, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,
суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 8 липня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_4 відмовити у задоволенні заяви.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус