Справа № 372/1131/24 Головуючий у 1 інстанції: Сташків Т.Г.,
Провадження № 22-ц/824/2073/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
16 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2024 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст обставин справи
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», позивач) звернулося до Обухівського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованістьза кредитним договором в розмірі 56 040,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 08 лютого 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем укладено договір про відкриття кредитної лінії.
Договір укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа з наданням позивачу одноразового ідентифікатора А264 для підписання кредитного договору, є підтвердженням ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.
Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит в сумі 12 000,00 грн зі строком кредитування 300 днів, базовий період 15 днів, зниженою процентною ставкою 2,00 % в день, стандартною процентною ставкою 3,00 % в день.
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не повернув у повному обсязі кредит, а також не виконав інші грошові зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з чим станом на 23 січня 2024 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість на загальну суму 81 600,00 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 12 000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 69 600,00 грн.
Також, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» прийняло рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності та частково списало заборгованість за нарахованими процентами у сумі 25 560,00 грн за умови погашення позичальником заборгованості у сумі 56 040,00 грн.
Проте вказану суму позичальник не повернув, а тому ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 08 лютого 2022 року № 1046-0807 у розмірі 56 040,00 грн; витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 31 липня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
На обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2024 року підлягає скасуванню, оскільки судом неповно та неправильно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, надано неправильну оцінку наявним у справі письмовим доказам та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи. Окрім того, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Апеляційну скаргу мотивував тим, що 22 лютого 2024 року Указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території України починаючи з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан, який продовжено і до сьогодні.
Кредит відповідач мав повернути фактично у день повномасштабного вторгнення.
28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України опублікувала лист № 2024/02.0-7.1. для засвідчення існування форс-мажорних обставин, які вплинули на можливість відповідача вчасно повернути заборгованість за кредитним договором, оскільки він фактично втратив роботу, а тому і не зміг своєчасно сплатити заборгованість.
ОСОБА_1 вважає, що існування заборгованості якраз і є наслідком непереборної сили та випадку, як передбачено частиною 1 статті 617 ЦК України, і який трапився не з вини відповідача, що дає правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідач визнає суму заборгованості за тілом кредиту у повному розмірі 12 000,00 грн, у той час як не може погодитися з сумою нарахованих процентів у розмірі 44 040,00 грн, оскільки вважає їх непропорційним і непомірним тягарем, який ставить його у завідомо скрутне становище. Відповідач зазначав у суді першої інстанції, що згоден сплатити тіло кредиту та проценти у розмірі 5 000,00 грн, який вважає розумним і справедливим у цьому випадку.
Зазначив, що суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача у повному обсязі та не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Суд першої інстанції не врахував клопотання відповідача щодо зменшення розміру процентів до 5 000,00 грн, що було б справедливим у цій ситуації, у якій опинився відповідач за відсутності його власної вини.
Відповідач вважає оскаржуване судове рішення необґрунтованим та несправедливим, а вимоги позовної заяви мали б бути задоволені судом першої інстанції частково у розмірі, який визнав відповідач: 17 000,00 грн (12 000,00 грн - тіло кредиту, 5 000,00 - відсотки).
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
02 жовтня 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему «Електронний суд» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2024 року залишити без змін.
Мотивував відзив тим, що при заповненні заявки на отримання грошових коштів відповідач сам обрав базовий період, а саме 15 днів, протягом якого він буде сплачувати саме відсотки за пільговою процентною ставкою.
Відповідач не заперечував сам факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів, а підписуючи його електронним підписом одноразовим ідентифікатором А264 погодився із ним. Тобто сторонами було погоджено умови щодо розміру відсотків.
З наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем. Крім того, звертає увагу суду, що відповідно до розрахунку штраф та комісія ОСОБА_1 не нараховувалися.
За період з 08 до 22 лютого 2022 року (включно) нарахування процентів відбувалось за пільговою процентною ставкою 2,00 %, що передбачено п. 4.6. договору.
23 лютого 2022 року відповідачем було внесено платіж на погашення заборгованості у розмірі 3 960,00 грн, які було враховано на погашення процентів за користування кредитними коштами.
За період з 24 лютого до 24 квітня 2022 року нарахування всіх процентів було зупинено, а з 25 квітня 2022 року поновлено нарахування відсотків за споживчими кредитами клієнтів товариства.
З 25 квітня до 25 липня 2022 року клієнту ОСОБА_1 як лояльність нараховувалася знижена процентна ставка 2 %, а не стандартна процентна ставка 3 % у зв'язку з простроченою заборгованістю. За період з 26 липня до 04 грудня 2022 року нарахування процентів відбувалося за стандартною процентною ставкою у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості.
Після закінчення строку кредитування, а саме після 04 грудня 2022 року нарахування процентів за користування кредитом було зупинено. Отже, позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно з п. 4.6. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.8. кредитного договору.
Жодних штрафних санкцій (пені, штрафу, неустойки та процентів, передбачених статтею 625 ЦК України) позивач відповідачу не нараховував.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною та необґрунтованою, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2024 року про стягнення кредитної заборгованості прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачений ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що 08 лютого 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1046-0807 шляхом підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А264.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 2.2 договору, кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до п. 2.3 кредитного договору, дата видачі кредиту - 08 лютого 2022 року, останній календарний день першого базового періоду - 22 лютого 2022 року, сума кредиту - 12 000,00 грн, нараховані проценти за користування кредитом 3 600,00 грн, разом до сплати 15 600,00 грн.
Відповідно до п. 2.4 договору мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії - для задоволення особистих потреб позичальника.
Пунктом 3.11 сторони також узгодили, що кредитодавець надсилає позичальнику підписаний договір в особистий кабінет позичальника та на його електронну адресу «roof1977@gmail.com».
Згідно з п. 3.12 договору сторони узгодили, що кредитодавець надає позичальнику засвідчену копію договору та усіх додатків до нього на папері на вимогу позичальника, що оформлюється та надається позичальником кредитодавцю в один зі способів, передбачених п. 6.10. цього договору.
Видача та отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів у сумі 12 000,00 грн за договором про відкриття кредитної лінії від 08 лютого 2022 року № 1046-0807 ним не оспорюється.
Пунктом 4.10 договору визначено, що орієнтована загальна вартість кредиту на день укладення договору (за весь строк кредитування) складає 120 000,00 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 108 000,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 08 лютого 2022 року № 1046-0807, станом на 23 січня 2024 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у сумі 81 600,00 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 12 000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 69 600,00 грн.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» прийняло рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності та частково списано заборгованість за нарахованими процентами у сумі 25 560,00 грн за умови погашення позичальником заборгованості у сумі 56 040,00 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі - 12 000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі - 44 040,00 грн.
Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у повному обсязі виконав зобов'язання, надавши відповідачу кредит, а відповідач своєчасно грошові кошти не повернув, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором. Тобто відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії від 08 лютого 2022 року № 1046-0807.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами існували договірні відносини, що виникли внаслідок укладання договору, проте через порушення умов договору з боку позичальника своєчасне погашення зобов'язання не відбулося, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором, яку відповідач у добровільному порядку не погасив.
Судом не встановлено обставин для зменшення суми нарахованих відсотків, оскільки позивач вже фактично відмовився від частини вимог.
Крім того, укладаючи договір відповідач був ознайомлений з умовами договору, з якими погодився, згенерувавши свій електронний підпис і які його влаштовували повністю при підписанні договору.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на статтю 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 08 лютого 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1046-0807 шляхом підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А264.
Відповідно до п. 2.3 кредитного договору, дата видачі кредиту - 08 лютого 2022 року, останній календарний день першого базового періоду - 22 лютого 2022 року, сума кредиту - 12 000,00 грн, нараховані проценти за користування кредитом 3 600,00 грн, разом до сплати 15 600,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 не заперечує факт видачі та отримання ним коштів у сумі 12 000,00 грн за договором про відкриття кредитної лінії від 08 лютого 2022 року № 1046-0807.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 08 лютого 2022 року № 1046-0807, станом на 23 січня 2024 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у сумі 81 600,00 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 12 000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 69 600,00 грн.
Апеляційний суд встановив, що за період з 08 до 22 лютого 2022 року (включно) нарахування процентів відбувалось за пільговою процентною ставкою 2,00 %, як передбачено п. 4.6. договору. 23 лютого 2022 року відповідачем було внесено платіж на погашення заборгованості у розмірі 3 960,00 грн, які було враховано на погашення процентів за користування кредитними коштами.
За період з 24 лютого до 24 квітня 2022 року нарахування всіх процентів було зупинено, а з 25 квітня 2022 року поновлено нарахування процентів за споживчими кредитами клієнтів товариства.
З 25 квітня до 25 липня 2022 року клієнту ОСОБА_1 за програмою лояльності нараховувалася знижена процентна ставка 2 %, а не стандартна процентна ставка 3 % у зв'язку з простроченою заборгованістю. За період з 26 липня до 04 грудня 2022 року нарахування процентів відбувалося за стандартною процентною ставкою у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості.
Після закінчення строку кредитування, а саме після 04 грудня 2022 року нарахування процентів за користування кредитом було зупинено. Отже, позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно з п. 4.6. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.8. кредитного договору.
Жодних штрафних санкцій (пені, штрафу, неустойки та процентів, передбачених статтею 625 ЦК України) позивач відповідачу не нараховував.
Крім того, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 25 560,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 56 040,00 грн.
Тобто позивач у позові просить стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором від 08 лютого 2022 року № 1046-0807, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 12 000,00 грн; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 44 040,00 грн, що разом становить 56 040,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії від 08 лютого 2022 року № 1046-0807, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за договором.
Відповідачем наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростований.
Доводи апеляційної скарги про те, що існування заборгованості і є наслідком непереборної сили та випадку, передбаченого частиною 1 статті 617 ЦК України, і який трапився не з вини відповідача, що дає правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, є неприйнятними, оскільки останній календарний день першого базового періоду - 22 лютого 2022 року, а воєнний стан в Україні введено 24 лютого 2024 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення суми нарахованих відсотків, оскільки позивач вже фактично відмовився від частини вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, позивач вже фактично відмовився від частини нарахованих процентів за користування кредитом, передбачених умовами договору, та жодних штрафних санкцій (пені, штрафу, неустойки та процентів, передбачених статтею 625 ЦК України) не нараховував, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення процентів за користування кредитом.
Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, щопозивач у повному обсязі виконав зобов'язання, надавши відповідачу кредит, а відповідач грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом своєчасно не повернув, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором, тобто відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії від 08 лютого 2022 року № 1046-0807, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Т.О. Писана