13 травня 2025 року місто Київ
справа № 758/7301/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/9240/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді Петрова Д.В. від 23 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 1 квітня 2024 року передав в борг відповідачу грошові кошти в розмірі 210 000 доларів США, які останній зобов'язався повернути до 18 травня 2024 року, що підтверджується власноручно написаною ОСОБА_1 розпискою від 1 квітня 2024 року.
Відповідач грошові кошти не повернув, на зв'язок не виходить та не повідомляє про можливість повернення отриманої позики.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача борг в розмірі 210 000 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в розмірі 210 000 доларів США та судовий збір в сумі 15 140 гривень.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов'язань, своєчасно не повернув грошові кошти, отримані в борг.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що в рішенні не наведено підстав, з яких відповідач не визнає позовних вимог. Судом не взято до уваги письмові докази (скріншоти переписки між сторонами в месенджері) та не взято до уваги пояснення представника відповідача.
Також вказує, що з наданих представником відповідача доказів переписки між сторонами вбачається, що останні є бізнес-партнерами та мають один до одного взаємні фінансово-матеріальні зобов'язання. Зокрема, згідно переписки, позивач зазначає, що він винен відповідачу 100 000 доларів США, а відповідач винен йому 210 000 доларів США. Таким чином, відповідач частково визнав заборгованість перед позивачем на суму 110 000 доларів США.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5. зазначає про безпідставність доводів скаржника, рішення суду є обґрунтованим та законним.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, однак подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із терміновим відрядженням до міста Богуслаєв Київської області.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки представником скаржника не надано доказів на підтвердження наведених обставин. З метою дотримання розумних строків розгляду даної справи, відсутністю об'єктивних обставин для відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції визнав за можливе провести розгляд справи у відсутність представника скаржника.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 1 квітня 2024 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав в борг 210 000 доларів США, які зобов'язався повернути до 18 травня 2024 року.
Факт одержання грошових коштів ОСОБА_1 підтверджується оригіналом розписки від 1 квітня 2024 року (а.с. 61).
ОСОБА_1 не повернув ОСОБА_3 отримані в борг грошові кошти.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною 2 статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передання грошової суми позичальнику.
За суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором позики від 1 квітня 2024 року не виконав та не повернув ОСОБА_3 отримані в боргу кошти.
Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані представником відповідача письмові докази, а саме скріншоти переписки сторін, відхиляються колегією суддів, оскільки такі докази не спростовують висновку суду про не виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором позики від 1 квітня 2024 року.
Також варто зазначити, що скриншоти переписок є неналежними доказами з огляду на те, що згідно з практикою Верховного Суду, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, а відтак в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення. А за приписами статті 100 ЦПК України паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21 зазначила, якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
З матеріалів справи убачається, що з наданих представником відповідача скріншотів переписки неможливо встановити осіб, між якими велася переписка, оскільки не зазначені номери телефонів та імені осіб переписки; наданий представником відповідача скріншот екрану телефону із зазначенням прізвища " ОСОБА_6 " та номером телефону не доводить ведення переписки саме між сторонами у справі (а.с.52-57). Крім цього, в скріншотах переписки не зазначено будь-яких даних, що стосуються обставин у цій справи, зокрема обставин взаємних фінансових зобов'язань між сторонами, як на це вказує представник відповідач в апеляційній скарзі.
Підсумовуючи викладене, посилання скаржника на не врахування судом першої інстанції наданих стороною відповідача скріншотів переписок не можуть бути підставою для скасування рішення суду. При цьому, не зазначення судом в мотивувальній частині
оскаржуваного рішення відповідних аргументів не призвело до неправильного вирішення спору по суті.
З урахуванням наведеного, не заслуговують на увагу судової колегії доводи скаржника про те, що зі змісту переписки вбачається наявність між сторонами взаємних фінансово-матеріальних зобов'язань та наявності у позивача боргу перед відповідачем у розмірі 100 000 доларів США.
Посилання в апеляційній скарзі про не зазначення в рішенні підстав, з яких відповідач не визнає позовних вимог не спростовує встановлених судом обставин та відповідно не може бути підставою для скасування рішення суду.
Будь-яких інших доводів апеляційна скарга не містить.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: