7 травня 2025 року місто Київ
справа № 753/20101/23
провадження №22-ц/824/4724/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.,
сторони :
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція»
відповідач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Лазорком Романом Йосифовичем,
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року, ухвалене у складі судді Колесника О.М.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2023 року позивач ТОВ «Євро-реконструкція» звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка утворилась з грудня 2015 року і станом на 01.10.2023 складає 95665,48 грн., з яких заборгованість з централізованого опалення становить 26668,28 грн., заборгованість зі сплати послуг за гаряче водопостачання становить 68997,20 грн.
Крім того, просив стягнути 3% річних в сумі 7535,77 грн. та інфляційні втрати в сумі 24453,55 грн., розраховані на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за невиконане грошове зобов'язання за період до лютого 2022 року.
Позов обґрунтовано тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 , у тому числі в кв. АДРЕСА_2 здійснюється ТОВ «Євро-реконструкція», на підставі ліцензії.
23.07.2014 у газеті «Хрещатик» позивачем розміщено повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик».
Відповідачі зареєстровані та є мешканцями кімнати 109, квартири АДРЕСА_3 відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Києва, відповідно вони є споживачами послуг ТОВ «Євро-реконструкція» з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідачі своєчасно з грудня 2015 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01.10.2023 в розмірі 95665,48 грн., з яких заборгованість з централізованого опалення становить 26668,28 грн. та заборгованість зі сплати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 68997,20 грн.
Звернень з приводу ненадання або неналежного надання послуг від відповідачів протягом спірного періоду не надходило.
Оскільки відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання, з них на користь позивача підлягають стягнення заявлені 3% річних та інфляційні втрати за період до 24.02.2022.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Євро-реконструкція» задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євро-реконструкція» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 127654,80 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 95665,48 грн., 3% річних у розмірі 7535,77 грн. та 24453,55 грн. інфляційної складової боргу.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євро-реконструкція» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. у рівних частинах з кожного.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_3 адвокат Лазорко Р.Й. подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Зазначає, що позивачем пропущена позовна давність, вимоги позивача за період з грудня 2015 року по червень 2020 року задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском позовної давності. Апелянт разом з апеляційною скаргою подає заяву про застосування строків позовної давності, оскільки суд першої інстанції жодним чином не повідомив апелянта про розгляд даної справи і не надіслав останній копії позовної заяви по даній справі.
ОСОБА_3 з початку 2014 року проживає разом з своїм чоловіком за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно апелянт не є споживачем наданих позивачем послуг за адресою вказаною позивачем. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 уклала відповідний договір на споживання послуг, проживає за адресою: АДРЕСА_5 , або ж є власником вказаної квартири.
Відповідно до відомостей, що зазначені в паспорті ОСОБА_3 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , а не за адресою: АДРЕСА_5 , як це вказав позивач в розрахунку суми боргу.
У відзиві представник ТОВ «Євро-реконструкція» просила рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15.01.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У заяві про звільнення позивача від сплати понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, просила у задоволенні вимог відповідача відмовити.
В судове засідання ОСОБА_3 та її представник адвокат Лазорко Р.Й. не з'явилися, направлене судове повідомлення на адресу, зазначену апелянтом в апеляційній скарзі: АДРЕСА_4 , повернуто до суду з відміткою поштового відділення: «адресат відсутній за вказаною адресою». Адвокат Лазорко Р.Й. подав до суду, в який просив розглядати апеляційну скаргу по даній справі без присутності апелянта.
В судове засідання відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з'явилися, судові повідомлення були направлені на їх поштові адреси, причини своєї неявки останні суду не повідомили. Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Судом установлено, що 23.07.2014 в газеті «Хрещатик» № 103(4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «Євро-реконструкція».
Проект договору про надання ТОВ «Євро-реконструкція» послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 № 111(4511).
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-реконструкція».
Між позивачем та відповідачами не укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Разом з тим, судом установлено, що відповідачі не відмовлялися від надання позивачем житлово-комунальних послуг та отримували їх, в той же час своєчасно не вносили оплату за користування наданими послугами, у зв'язку з чим за ними утворилась заборгованість станом на 01.10.2023 у розмірі 95665,48 грн., яка складається з заборгованості за послуги з постачання гарячої води, починаючи з грудня 2015 року у розмірі 68997,20 грн., та за послуги з централізованого опалення, починаючи з грудня 2015 року у розмірі 26668,28 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість за послуги з постачання гарячої води та з централізованого опалення, яка виникла з грудня 2015 року з вини відповідачів, які своєчасно і в повному обсязі не проводили оплату, підлягає стягненню з останніх в повному обсязі. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Оскільки відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання щодо проведення оплати за надані та отримані житлово-комунальні послуги, позивач має право вимагати стягнення 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих за період з грудня 2015 року по 24.02.2022. Сума штрафних санкцій на підставі ст.625 ЦК України, яка підлягає стягненню, становить 7535,77 грн. - 3% річних та 24453,55 грн. - інфляційна складова боргу.
Проте, повністю з такими висновками суду погодитись не можна, зважаючи на наступне.
Предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги», як в редакції 2004 року, так і в редакції 2017 року, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції на час виникнення спірних правовідносин, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відсутність договору не звільняє споживача житлово-комунальних послуг від їх оплати.
Відповідно до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений Законом обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Встановивши, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не відмовилися від наданих позивачем житлово-комунальних послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення, їх отримували і користувалися ними, але своєчасно і в повному обсязі не оплачували їх, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 12.2015 по 01.10.2023 в загальній сумі 95665,48 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними.
Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника оплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Отже обов'язок споживача житлово-комунальних послуг оплачувати їх вартість особі, яка їх надає, є грошовим зобов'язанням.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Встановивши, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 допустили порушення грошового зобов'язання щодо оплати у встановлений законом строк наданих їм позивачем комунальних послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для пред'явлення позивачем вимоги про стягнення з боржника 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з визначеним судом першої інстанції періодом, за який підлягає стягненню з відповідачів як заборгованість, так і нараховані на підставі ст.625 ч.2 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати, зважаючи на наступне.
Установлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не були повідомлені судом першої інстанції про розгляд справи, направлені на їх адреси копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви повернуті до суду без вручення ( а.с.32-34).
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦПК України).
В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Лазорко Р.Й. вказує на те, що відповідачка не була належно повідомлена про розгляд справи судом, а тому не змогла реалізувати право подати заяву про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі № 200/11343/14-ц за аналогічних обставин (відповідач не був повідомлений про розгляд справи згідно з вимогами процесуального закону) виснував, «що рішеннями судів першої й апеляційної інстанції у цій справі порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Суд першої інстанції, не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавив його права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд».
Отже, зважаючи на те, що відповідачі не були повідомлені судом першої інстанції про розгляд у суді справи за позовом ТОВ «Євро-реконструкція», наявні підстави для розгляду апеляційним судом вимоги ОСОБА_3 про застосування позовної давності до частини позовних вимог. При чому, оскільки відповідачі несуть солідарну відповідальність, позовна давність має бути застосована до вимог позивача, заявлених до усіх відповідачів.
Вирішуючи питання щодо яких позовних вимог підлягає застосуванню позовна давність, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Верховний Суд у постанові від 06.12.2023 у справі № 212/10834/21 зробив такий висновок: « з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року».
Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.19, який з - поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності, встановлені ст.ст.257-259 ЦК України.
Відповідно до п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України ( в редакції Закону № 3450- IX від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102 IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Правовий режим воєнного стану, запроваджений з 24.02.2022, неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України.
Отже, виходячи з положень п.п.12 та 19 , оскільки карантин почався на території України з 12 березня 2020 року, а воєнний стан з 24.02.2022, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24.02.2022 на період дії воєнного стану.
Таким чином, заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності може бути застосована судом лише до заявлених ТОВ «Євро-реконструкція» позовних вимог за отримані послуги з централізованого опалення та послуги з постачання гарячої води в межах періоду з 01.12.2015 по 12.03.2017.
Колегія суддів з урахування заявленої відповідачем заяви про застосування судом наслідків спливу позовної давності, відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період з 12.03.2017 по 01.10.2023, приймає наданий позивачем до відзиву на апеляційну скаргу розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість за послуги з централізованого опалення складає 20000,05 грн. та заборгованість з постачання гарячої води складає 60623,44 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення
На території України з 12.03.2020 запроваджено карантин, на період дії якого Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
При цьому, відповідно до приписів п.п.4 п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", вони стосуються заборони нарахування саме неустойки (штрафу та пені), як одного із способів забезпечення виконання грошового зобов'язання (ст. 549-552 ЦК України).
Така заборона не стосується 3 % річних та інфляційних втрат, які передбачені ст. 625 ЦК України, та які не є неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, яка має компенсаційний характер.
Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року № 912/1120/16, від 19 червня 2019 року № 703/2718/16-ц, від 8 листопада 2019 року №127/15672/16-ц, від 18 березня 2020 року №902/417/18.
Таким чином, нараховані позивачем 3 % річних та інфляційні втрати за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 не є стягненням неустойки (штрафів, пені), нарахування яких обмежено згідно вимог Закону України від 17 березня 2020 року №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби», та п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
За таких обставин з відповідачів має бути стягнуті 3% річних в сумі 5002,99 грн. та 16201,64 грн. інфляційних втрат, розрахованих за період з 12.03.2017 по 01.10.2023.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення суми заборгованості, яка включає в себе суму заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, 3% річних та інфляційну складову боргу, а також суму судового збору.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не доведено факт споживання апелянтом послуг ТОВ «Євро-реконструкція», оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 уклала відповідний договір на споживання послуг, проживає за вказаною адресою: АДРЕСА_5 , або ж являється власником вказаної квартири, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Як убачається з витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , а також відомостей з електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» від 10.11.2023, місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 ( а.с.15,28).
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути правовою підставою для звільнення споживача від оплати за спожиті послуги ( правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.03.2024 у справі № 462/1232/23).
У даному випадку між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини, за якими у житло, в якому зареєстровані та проживають відповідачі, надавалися житлово-комунальні послуги, нарахування плати за які здійснювалися ТОВ «Євро-реконструкція».
Доказів на підтвердження проживання ОСОБА_3 в іншому місці остання апеляційному суду не надала, як і не надала доказів звернення з заявою до ТОВ «Євро-реконструкція» про не проживання у кімнаті 109 квартири АДРЕСА_3 у спірній період та, що вона бажає припинити отримання житлово-комунальних послуг на певний період.
У випадку фактичного користування житлово-комунальними послугами відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов'язку оплачувати такі послуги. Водночас споживач для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги повинен не лише не мати відповідного договору та фактично ними не користуватися, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання. У матеріалах справи відмова споживача відсутня.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що наданими ТОВ «Євро-реконструкція» послугами ОСОБА_3 не користувалася, а тому має нести обов'язок по їх оплаті за період з 12.03.2017 по 01.10.2023.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.с т. 259, 267, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Лазорком Романом Йосифовичем, задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року змінити, зменшити стягнуту солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євро-реконструкція» заборгованість за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води з 127654,80 грн. до 101828,62 грн., яка складається з основної суми боргу в розмірі 80623,99 грн., 3% річних у розмірі 5002,99 грн., інфляційні втрати 16201,64 грн.
Зменшити суму судового збору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євро-реконструкція» з 2684 грн. до 2141,03 грн. в рівних частках з кожного
Стягнути з ТОВ «Євро-реконструкція» на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 814,46 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 20 травня 2025 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус