19 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/2560/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військова частина НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме «якщо їхні близькі родичі (син) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану».
Позовні вимоги мотивовані тим, що як військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, має право на звільнення з лав Збройних сил України через сімейні обставини у зв'язку із загибеллю сина при виконанні обов'язку щодо захисту Батьківщини. Не розгляд відповідачем рапорту про звільнення є протиправним.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначив, що подання рапорту адвокатом Рябченком М.С., тобто іншою особою ніж ОСОБА_1 , унеможливлює його розгляд відповідачем, оскільки не можливо встановити та ідентифікувати особу, яка його підписала. Отже, відповідач не мав правових підстав для розгляду та прийняття рішення щодо питань, порушених у поданому не військовослужбовцем рапорті.
Представник позивача подав відповідь на відзив, заперечивши проти доводів відповідача, вказав, що адвокатом було направлено лише супровідний лист до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням надіслати за належністю до командира військової частини НОМЕР_1 рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 разом з додатками, рапорт з додатками був написаний, оформлений та підписаний особисто військовослужбовцем.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_2 від 15.07.2024 №200 старший солдат ОСОБА_1 з 15.07.2024 виключений зі списків особового складу військової частини та вибув до нового місця служби до НОМЕР_3 окремого піхотного батальйону НОМЕР_4 окремої піхотної бригади (а.с. 19).
Позивач проходить службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем.
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим Корюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 04.06.2024, підтверджується, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 (а.с. 22).
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, від 08.02.2025 №2020208-1192 військовослужбовець ОСОБА_2 зник на території бойових дій під час воєнних дій, дата набуття статусу особи, зниклою безвісті за особливих обставин - 18.07.2024 (а.с. 20-21).
Позивач неодноразово подавав рапорти на ім'я керівника військової частини НОМЕР_6 про звільнення з військової служби через сімейні обставини згідно з пунктом 3 частиною 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час діє воєнного стану, а саме «якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану». На підтвердження сімейних обставин додано висновок службового розслідування за фактом відсутності з 15.05.2024 старшого сержанта ОСОБА_2 .
Так, до матеріалів позову додані рапорти від 26.08.2024 командиру військової частини НОМЕР_6 , від 09.09.2024 командиру військової частини НОМЕР_6 , від 31.10.2024 керівнику військової частини НОМЕР_6 (а.с. 18, 46 зворот, 51 зворот).
17.09.2024 від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 адвокатом Рябченко М.С. надіслано адвокатський запит до тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_3 з проханням повідомити результати розгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби через сімейні обставини згідно з ч.12 пункту 3 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (а.с. 10).
Листом від 09.10.2024 №1/5179 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що перенаправлено за належністю на командира військової частини НОМЕР_6 (а.с. 11).
Адвокат Рябченко М.С. в інтересах ОСОБА_1 звернувся із супровідним листом до керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням переадресувати рапорт позивача про звільнення з лав Збройних Сил України по сімейним обставинам до НОМЕР_4 окремої піхотної бригади НОМЕР_3 окремого піхотного батальйону 3 роти військової частини НОМЕР_6 .
Згідно з описом вкладення разом до супровідного листа долучено такі документи: рапорт ОСОБА_1 на ім'я керівника військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2024 про звільнення з військової служби через сімейні обставини згідно з пунктом 3 частиною 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», копія паспорта ОСОБА_1 , копія РНОКПП ОСОБА_1 , копія паспорта ОСОБА_2 , копія військового квитка ОСОБА_1 , пояснення військовослужбовця ОСОБА_1 від 19.10.2024, пояснення військовослужбовця ОСОБА_4 від 28.09.2024, пояснення військовослужбовця ОСОБА_5 від 14.10.2024, талон-повідомлення єдиного обліку №1802 Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області від 25.05.2024, витяг з ЄРДР №12024270370000097 від 28.05.2024, копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копія рапорту на звільнення ОСОБА_1 від 09.09.2024, копія повідомлення СОУ про службове розслідування щодо ОСОБА_2 від 14.06.2024, копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 на заяву ОСОБА_6 від 03.09.2024, копія відповіді з додатками від НОМЕР_7 прикордонного загону ОСОБА_7 від 28.06.2024, копія відповіді від НОМЕР_7 прикордонного загону на ім'я ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.09.2024, копія договору про правову допомогу №03/0824-А від 23.08.2024 (а.с. 12).
Листом від 03.02.2025 №1479 відповідач повідомив позивачу, що рапорт (з додатками) від 20.12.2024 про звільнення з військової служби через сімейні обставини, який був надісланий через ІНФОРМАЦІЯ_3 адвокатом ОСОБА_8 , надійшов до військової частини НОМЕР_1 04.01.2025. Втім цей рапорт не підлягає розгляду, оскільки Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України унормовано, що рапорт подається військовослужбовцем безпосередньому командиру, а у разі, якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира. Подання рапорту представником військовослужбовця не передбачено, тому рапорт, поданий адвокатом Рябченком М.С. про звільнення з військової служби ОСОБА_1 командуванням військової частини НОМЕР_1 не розглянутий та рішення по суті викладених у рапорті питань не прийняте (а.с. 9)
Вважаючи дії відповідача щодо нерозгляду рапорту про звільнення з військової служби протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними нормативними актами.
Як вже встановлено судом ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .
У той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт, зокрема, від 20.12.2024, про звільнення з військової служби у запас на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку із з тим, що його син ОСОБА_2 пропав безвісті під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, пов'язану з виконанням ним обов'язків військової служби.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. (абзац шістнадцятий пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII).
За результатами службового розслідування факт відсутності з 15.05.2024 старшого сержанта ОСОБА_9 , сина позивача, підтвердився та пов'язаний із захистом Батьківщини під час виконання обов'язків військової служби при ведені бойових дій з підрозділами держави-агресора Російської Федерації в районі населеного пункту Невельське Покровського району Донецької області, що підтверджується наказом військової частини НОМЕР_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) від 20.06.2024 №3305-АГ (а.с. 24 зворот). З 18.07.2024 ОСОБА_2 надано статус особи, зниклої безвісті за особливих обставин (а.с. 20-21).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність підстав для звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26, абзацом шістнадцятим пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII за сімейними обставинами, у зв'язку із визнанням його сина безвісті зниклим під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Згідно із частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункту 241 Положення №1153/2008).
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).
На підставі пункту 14 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано перелік підстав для дострокового звільнення військовослужбовців з військової служби, зокрема якщо їхні близькі родича (син) загинули або пропали безвісті під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Разом з тим, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав. Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі.
Загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням визначені Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженою наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31.01.2024 №40, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України).
Так пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України визначено, що одним з видів документів, які створюються у Збройних Силах України є рапорт (заява) -письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Наказом Міністерства оборони України №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України від 06.08.2024 (далі Порядок №531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Пунктами 2-4 розділу І Порядку №531 визначено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
Військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове розслідування, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України «Про звернення громадян» та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.
Розділом ІІ зазначеного Порядку визначено форми рапортів, де зокрема пунктом 1 визначено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531.
Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9 розділу ІІІ Порядку №531 у рапорті у паперовій формі військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме: погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада безпосереднього командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Відповідно до абзацу 2 пункту 14.10 розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період» Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 (далі - Інструкція №170, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Згідно із абзацом 13 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Пунктом 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Тобто, право військовослужбовця на реалізацію свого права зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов'язком відреагувати на рапорт.
Із системного аналізу вказаних норм права слідує, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.
При цьому в умовах дії воєнного стану немає заборон на розгляд рапорту про звільнення з військової служби.
З огляду на матеріали справи рапорт про звільнення позивача від 20.12.2024 з усіма доданими документами направлено засобами поштового зв'язку, що підтверджується накладною АТ «Укрпошта» №1400000172237 та описом вкладення (а.с. 12 зворот), відповідачем вказані документи отримані 04.01.2025, проте рапорт не розглянуто по суті у зв'язку з порушенням, на думку відповідача, механізму реалізації права подання військовослужбовцем рапорту на звільнення з військової служби, а саме: подання рапорту через представника, а не особисто особою, яка проходить військову службу.
Отже, у даному випадку відповідачем не розглянуто рапорт позивача про звільнення з військової служби по суті, не надано оцінку наявності/відсутності підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26, абзацу шістнадцятим пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII за сімейними обставинами, у зв'язку із визнанням його сина безвісті зниклим під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, відповідно, й не прийнято обґрунтоване та вмотивоване рішення командування військової частини щодо відмови у задоволенні рапорту або наказ про звільнення з військової служби.
Водночас суд зауважує, що надання будь-яких роз'яснень або заперечень не звільняє відповідача, як суб'єкта, до повноважень якого належить вирішення питання щодо можливості звільнення позивача з військової служби від обов'язку прийняття рішення, за наслідком розгляду рапорту про звільнення останнього з військової служби або мотивовану відмову в такому.
Таким чином, у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Суд звертає увагу, що рапорт ОСОБА_1 від 20.12.2024 направлений засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» в установленому порядку, вказаний рапорт підписаний особисто позивачем, до нього долучені усі визначені законодавством документи на підтвердження обставин, зазначених у рапорті, жодним нормативно-правовим актом не передбачено заборону направлення документів уповноваженою особою. Тож суд вважає необґрунтованим покликання відповідача як на підставу нерозгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби направлення рапорту адвокатом Рябченком М.С., а не позивачем особисто.
Згідно із загальними засадами права дії суб'єкта владних повноважень це - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
В свою чергу, відсутність належним чином оформленого наказу про звільнення позивача з військової служби чи відмови у звільненні, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, оскільки в даному випадку роз'яснення, викладені у листі від 03.02.2025 №1479, не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність, що полягає у нерозгляді рапорту позивача від 20.12.2024, який був направлений засобами поштового зв'язку представником позивача з усіма документами, про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ через сімейні обставини.
Надаючи оцінку позовній вимозі про зобов'язання військової частини НОМЕР_9 повторно розглянути рапорт позивача про звільнення його з військової служби на підставі абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ через сімейні обставини, у зв'язку з визнанням його сина таким, що пропав безвісті під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, суд зважає на таке.
Процедура розгляду рапорту про звільнення зі служби врегульована законодавством та передбачає вчинення певних дій, зокрема підготовку, подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
Відтак, враховуючи, що відповідач належним чином не розглянув рапорт позивача про звільнення з військової служби та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, не надав оцінку підставі для звільнення з військової служби та доказам на підтвердження такого права, суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача про звільнення зі служби по суті з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наведених обставин, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», направлений адвокатом Рябченком М.С. засобами поштового зв'язку 20.12.2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_10 розглянути по суті та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 20.12.2024 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв'язку з визнанням його сина таким, що пропав безвісті під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_10 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ).
Повний текст рішення суду складено 19 травня 2025 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО