20 травня 2025 року справа № 580/1104/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Горобець С.О. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) в якій, з урахуванням уточнень, просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 17.01.2025 за №2/2/160, оформлене протоколом від 16.01.2025 № 2;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки має на утриманні 3-х дітей віком до 18 років. Звернувшися до відповідача із заявою про надання відстрочки від мобілізації, однак відповідач протиправно відмовив у наданні останньої.
ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надано відзив на позов, у якому зазначено, що позивачу правомірно на заяву повідомлено щодо відмови у наданні відстрочки від мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно рішення комісії.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 є батьком трьох дітей, віком до 18 років, а саме:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06.10.2011, виданого Демківською сільською радою Драбівського району Черкаської області;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 21.02.2024 (видано повторно), виданого Золотоніським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 16.12.2016, виданого Драбівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Шлюб позивача з матір'ю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 розірвано відповідно до рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 23.09.2021 у справі № 692/745/21.
Позивач 01.12.2021 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 01.12.2021, виданого Драбівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
ОСОБА_6 є матір'ю ОСОБА_3 .
Згідно із судовим наказом від 12.10.2021 у справі № 692/954/21 з позивача стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_7 про доходи із заробітної плати позивача сплачено аліменти за 2024 року.
З довідки Драбівського відділом державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.10.2024 №26412/26.5-45 вбачається, що станом на дату видачі цієї довідки до Драбівського ВДВС виконавчий документ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 . На користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей не надходив, нарахування та сплата аліментів через Драбівський ВДВС не проводилась.
24.09.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав, а також відсутність заборгованість зі сплати аліментів - заява ОСОБА_5 від 24.09.2024.
У липні 2024 позивач вперше звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 02.07.2024 щодо оформлення йому довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, до якої долучив такі документи (копії): паспорт громадянина України ОСОБА_1 , довідку про внесення відомостей до Єдиного реєстру державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , військовий квиток ОСОБА_1 , паспорт громадянки України ОСОБА_6 , свідоцтво про шлюб від 01.12.2021, свідоцтво про народження ОСОБА_2 від 06.10.2011, свідоцтво про народження ОСОБА_3 від 21.02.2024, свідоцтво про народження ОСОБА_4 від 16.12.2016, рішення Драбівського районного суду Черкаської області про розірвання шлюбу від 23.09.2021, довідку про доходи від 01.07.2024 № 15, довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 595.
Повідомленням від 08.07.2024 № 2/2/1841 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив позивача, що за результатами розгляду його заяви та підтвердних документів протоколом від 04.07.2024 № 6 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, причини відмови - невідповідність поданих підтверджуючих документів, передбачених переліком додатку № 5 Порядку від 16.05.2024 № 560. У протоколі Комісії від 04.07.2024 № 6 зазначено причиною відмови у наданні такої відстрочки - відсутнє свідоцтва про одруження з матір'ю трьох і більше дітей.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 у справі №580/8002/24, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_6 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього рішення.
При чому, згідно рішення у справі №580/8002/24, суд вважає доведеним факт перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років та відсутність у нього заборгованості по сплаті аліментів.
17.01.2025 на виконання рішення суду, повідомленням №2/2/160 ІНФОРМАЦІЯ_7 надав відповідь в якій повідомив позивача, що протоколом від 16.01.2025 № 2 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки, яке вмотивоване відсутністю доказів утримання позивачем трьох дітей віком до 18 років.
Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо не надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби .
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє на момент розгляду цієї справи.
Указом Президента України “Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).
Статтею 23 Закону № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно з ч. ч. 7, 8 ст. 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Процедуру надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560).
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Додаток 5 цього Порядку визначає Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, відповідно до додатку 5 Порядку № 560 документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Суд наголошує, що вказана норма містить альтернативний перелік документів, що підтверджують утримання дітей.
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Як встановив суд, позивачу було відмовлено у наданні відстрочки рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 16.01.2025 №2, з огляду на відсутність свідоцтва про одруження з матір'ю трьох і більше дітей.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 23.09.2021 у справі № 692/745/21 розірвано шлюб між позивачем та ОСОБА_5 .
Від вказаного шлюбу у останніх народилися донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Наразі, позивач перебуває у шлюбі із ОСОБА_6 .
У позивача та його дружини ОСОБА_6 є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У силу вимог ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Суд зауважує, що факт перебування на утриманні позивача сина ОСОБА_3 підтверджує зазначеними вище свідоцтво про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_6 та свідоцтвом про народження.
Щодо перебування на утриманні дітей від попереднього шлюбу - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
Згідно із ч.ч. 1 - 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 183 СК України).
Так, згідно із судовим наказом від 12.10.2021 у справі № 692/954/21 з позивача стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Суд зазначає, що позивач до матеріалів заяви додав довідку про доходи, відповідно до якої із заробітної плати позивача сплачено аліменти за 2024 рік, заяву ОСОБА_5 про відсутність заборгованості зі сплати аліментів та наявності договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 щодо здійснення батьківських прав.
Зі змісту вказаних документів можна встановити про відсутність заборгованості позивача зі сплати аліментів, а отже дотримана вимога п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 про відсутність заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Також з довідки Драбівського відділом державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що станом на дату видачі цієї довідки до Драбівського ВДВС виконавчий документ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 . На користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей не надходив, нарахування та сплата аліментів через Драбівський ВДВС не проводилась.
Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що зазначеними доказами підтверджується факт утримання позивачем його доньки ОСОБА_2 та сина ОСОБА_4 від попереднього шлюбу.
Отже, факт перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років та відсутність у нього заборгованості по сплаті аліментів підтверджений матеріалами справи.
Разом з тим, відповідач протиправно посилається на відсутність переліку підтверджуючих документів, встановлених Порядком № 560.
Враховуючи, встановлені судом обставини та наведені норми законодавства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 16.01.2025 № 2.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Петро ПАЛАМАР