20 травня 2025 року справа № 580/2489/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Білінкіна Т.В. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №230750002127 від 17.01.2025 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1977, періоди роботи відповідно записів дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 14.12.1989; період роботи з 16.03.1982 по 17.03.1992; періоди роботи в російській федерації з 20.05.1994 по 24.05.1995, з 24.05.1995 по 24.03.2000, з 25.03.2000 по 07.10.2001, з 20.03.2002 по 31.12.2002, з 14.03.2003 по 31.12.2003, з 21.07.2006 по 16.10.2006, з 10.01.2007 по 19.07.2007, з 12.03.2008 по 13.10.2008, з 08.05.2009 по 28.10.2009, з 17.05.2010 по 16.10.2010, з 15.05.2014 по 27.10.2014, з 01.04.2015 по 30.10.2015, з 03.03.2016 по 07.03.2016, з 09.03.2016 по 29.10.2016, з 11.03.2017 по 17.10.2017, з 05.03.2018 по 30.09.2018, з 06.03.2020 по 08.06.2020; період роботи в російській федерації (Сахалінська область) відповідно до довідки №3 від 10.01.2006.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що звернувся із заявою про призначення пенсії, однак відповідач рішенням відмовив в призначенні пенсії через не зарахування до страхового стажу періодів роботи. Позивач вважає дії відповідача неправомірними, оскільки періоди роботи підтверджуються поданими позивачем документами.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало відзив на позов в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши що у позивача відсутній необхідний страховий стаж, до якого правомірно не зараховано періоди роботи у згідно трудових книжок та у російській федерації.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області із заявою від 13.12.2023 про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності, Головне управління ПФУ в Запорізькій області рішенням від 14.12.2023 №230750002127 відмовило у призначенні пенсії позивачу з підстав відсутності страхового стажу роботи.
До загального страхового стажу не враховано період роботи:
-всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1977, оскільки на титульній сторінці трудової книжки має місце виправлення ПІБ заявника з порушенням вимог п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників;
-періоди роботи відповідно записів дублікату трудової книжки НОМЕР_3 від 14.12.1989, оскільки записи про роботу з 28.07.1977 по 27.10.1977 та з 05.02.1980 по 05.06.1980 зроблено раніше видачі дублікату, тому періоди роботи необхідно підтвердити уточнюючими довідками підприємств (організацій);
-період роботи з 16.03.1982 по 17.03.1992, оскільки він не відповідає періоду роботи, зазначеному в трудовій книжні НОМЕР_1 (записи про роботу №12-24);
-періоди роботи в російській федерації з 20.05.1994 по 24.05.1995, з 24.05.1995 по 24.03.2000, з 25.03.2000 по 07.10.2001, з 20.03.2002 по 31.12.2002,з 14.03.2003 по 31.12.2003, з 21.07.2006 по 16.10.2006, з 10.01.2007 по 19.07.2007, з 12.03.2008 по 13.10.2008, з 08.05.2009 по 28.10.2009, з 17.05.2010 по 16.10.2010, з 15.05.2014 по 27.10.2014, з 01.04.2015 по 30.10.2015. з 03.03.2016 по 07.03.2016 , з 09.03.2016 по 29.10.2016, з 11.03.2017 по 17.10.2017, з 05.03.2018 по 30.09.2018, з 06.03.2020 по 08.06.2020р., оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з чим, стаж роботи зараховується по 31.12.1991.;
-період роботи в російській федерації (Сахалінська область) відповідно копії довідки №3 від 10.01.2006, оскільки відсутній оригінал довідки та не проставлено апостиль компетентним органом держави.
Страховий стаж заявника становить 5 років 02 місяці 8 днів.
10.01.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області області від 17.01.2025 №230750002127, позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, з огляду на прийняте Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області рішення від 14.12.2023 №230750002127.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Також, ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.
При цьому, ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 01.09.1974 по 17.03.1992 навчався, проходив військову службу та працював на різних посадах (професіях) та підприємствах, згідно записів « 1 - 24» та з якої вбачається наявність виправлення на титульній сторінці прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині трудового стажу містять неправдиві або недостовірні відомості.
Більше того, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 .
Крім того, згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_3 та контрактів, позивач працював зокрема на території російської федерації до 08.06.2020.
Суд вказує, що відповідно до п. 1.1.Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств,сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Правила заповнення трудової книжки закріплені у п. 2 цієї Інструкції, та відповідно до п. 2.2. Інструкції, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.4. цієї Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Таким чином, основний документ, який підтверджує трудовий (страховий) стаж є трудова книжка.
Лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд вказує, що недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
При цьому, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.
Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження № К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується та не спростовується достовірність записів у трудовій книжці за весь період роботи, а судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому їх належить досліджувати на предмет розміру страхового стажу та, як наслідок, на предмет наявності чи відсутності у позивача достатнього страхового стажу станом на дату звернення до ПФУ із заявою про призначення пенсії. Інших підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії матеріали справи не містять.
Додатково суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача щодо достовірності поданих документів для призначення пенсії може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що період роботи позивача згідно записів трудових книжок мають бути враховані відповідачем при обчислені трудового (страхового) стажу позивача.
Статтею 4 Закону № 1058 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (підпункт 13 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23 липня 2014 року).
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14 січня 1993 року) встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
При цьому, згідно зі статтею 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5).
Згідно з ч. 2 ст. 6 Угоди від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.
При цьому, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 01 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди від 13 березня 1992 року), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов'язання інформувати одна одну про діюче в їхніх державах пенсійне законодавство, наступні його зміни, а також вживати необхідних заходів щодо встановлення обставин, які мають вирішальне значення для визначення права на пенсію та її розміру (стаття 10 Угоди від 13 березня 1992 року).
Водночас суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Поряд з тим ч. 2 ст. 13 Угоди від 13 березня 1992 року передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, наведені положення зазначеної Угоди передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Отже, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №230750002127 від 17.01.2025 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Щодо вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1977, періоди роботи відповідно записів дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 14.12.1989; період роботи з 16.03.1982 по 17.03.1992; періоди роботи в російській федерації з 20.05.1994 по 24.05.1995, з 24.05.1995 по 24.03.2000, з 25.03.2000 по 07.10.2001, з 20.03.2002 по 31.12.2002, з 14.03.2003 по 31.12.2003, з 21.07.2006 по 16.10.2006, з 10.01.2007 по 19.07.2007, з 12.03.2008 по 13.10.2008, з 08.05.2009 по 28.10.2009, з 17.05.2010 по 16.10.2010, з 15.05.2014 по 27.10.2014, з 01.04.2015 по 30.10.2015, з 03.03.2016 по 07.03.2016, з 09.03.2016 по 29.10.2016, з 11.03.2017 по 17.10.2017, з 05.03.2018 по 30.09.2018, з 06.03.2020 по 08.06.2020; період роботи в російській федерації (Сахалінська область) відповідно до довідки №3 від 10.01.2006 то останні є передчасні, оскільки позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, з огляду на прийняте Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області рішення від 14.12.2023 №230750002127.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та ухвалення рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, однак в силу вимог ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач не обчислював страховий стаж позивача посилаючись на рішення Головного управління ПФУ в Запорізькій області від 14.12.2023 №230750002127, яке не є предметом розгляду у даній справі.
Суд вказує. що порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію,розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача, як суб'єкта призначення пенсії, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до норм чинного законодавства України, із урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №230750002127 від 17.01.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2025 про призначення пенсії та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до норм чинного законодавства України, із урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 600 (шістсот) грн. 00 коп.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя Петро ПАЛАМАР