Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 травня 2025 р. Справа № 520/8154/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.12.2024 по виконавчому провадженню № 76751342 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.12.2024 по виконавчому провадженню № 76751342 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн. За доводами позивача, військова частина НОМЕР_1 входить до складу Сил оборони держави та її особовий склад залучений до виконання бойових завдань щодо відсічі збройної агресії Російської Федерації, у зв'язку з чим виконавче провадження № 76751342 мало бути зупинене. Однак, відповідач не зупинив виконавче провадження № 76751342 та, порушуючи приписи Закону України "Про виконавче провадження", прийняв оскаржувану постанову від 10.12.2024, а отже державний виконавець діяв не в порядку та не у спосіб, визначений чинним законодавством України, що призвело до прийняття протиправної постанови. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою від 25.04.2025 відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін у порядку, визначеному ст. 287 КАС України. Витребувано у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 76751342, на підставі яких прийнято оскаржувану в даній справі постанову; дані щодо виконання рішення суду у справі №520/14320/24. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 дані щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/14320/24, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 76751342, з наданням підтверджуючих документів.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн від 10.12.2024 по виконавчому провадженню № 76751342 у відповідності до вимог чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Також, відповідач на виконання вимог ухвали суду надав копії матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до частини 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.
На примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист № 520/14320/24, виданий 05.12.2024 Харківським окружним адміністративним судом про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанською Я.В. 10.12.2024 відкрито виконавче провадження №76751342 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
10.12.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанською Я.В. прийнято постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 150,00 грн та про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн.
Не погодившись із постановою про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі за текстом - Закон № 1404-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина 1 ст. 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За правилами ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 3, 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до Закону № 1404-VIII Міністерством юстиції України 02 квітня 2012 року прийнято наказ № 512/5, яким затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція № 512/5).
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону № 1404-VIII.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Судом встановлено, що 10.12.2024 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 76751342 з примусового виконання виконавчого листа № 520/14320/24, виданого 05.12.2024 Харківським окружним адміністративним судом про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
У пункті 3 постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн.
Також, 10.12.2024 державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 76751342 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн.
Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору позивачем у позовній заяві зазначено, що така постанова прийнята всупереч забороні державному виконавцю вживати виконавчі дії у період дії воєнного стану в Україні, передбаченій абз. 22 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, за доводами позивача, державний виконавець мав зупинити виконавче провадження.
Посилання позивача на абз. 22 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» суд не приймає до уваги, оскільки вважає такими, що не впливають на можливість державного виконавця приймати постанови під час виконавчого провадження, з огляду на наступне.
Згідно абз. 22 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Суд зазначає, що вищевказаною нормою передбачено саме зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях.
Разом з тим, суд звертає увагу, що прийняття державним виконавцем рішення у формі постанови про стягнення виконавчого збору не є виконавчою дією.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Отже закон диференціює виконавчі дії та рішення виконавця.
Суд зазначає, що прийняття рішення про стягнення виконавчого збору здійснюється виконавцем в межах конкретно визначеного виконавчого провадження та оформлюється відповідною постановою, фактично воно не спрямоване на примусове виконання рішення, у зв'язку з виконанням якого такий виконавчий збір стягується та приймається незалежно від характеру рішення, яке підлягає примусовому виконанню.
Враховуючи наведене, прийняття постанови про стягнення виконавчого збору не є заходом примусового виконання рішень у розумінні ст. 10 Закону № 1404-VIII.
Отже, доводи позивача про неможливість стягнення виконавчого збору з огляду на обов'язок відповідача зупинити вчинення виконавчих дій не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Так, ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначено вичерпний перелік обставин за наявності яких виконавчий збір не стягується, зокрема: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Судом не встановлено та позивачем під час розгляду справи не доведено наявність обставин, які є підставою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору на підставі частин 5, 9 ст. 27 Закону №1404-VІІІ.
У свою чергу стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, разом з якою державний виконавець зобов'язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку проводить державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми виконавчого збору у випадку примусового виконання.
Саме такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31.05.2021 у справі № 160/7321/19, від 02.06.2021 у справі №160/4481/20 та від 22.10.2021 у справі №520/17933/2020.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що норми абз. 22 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не впливають на обов'язок державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору у випадку відкриття виконавчого провадження.
Окрім того, суд зазначає, що абзацом 22 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII передбачено перелік категорій виконавчих документів, за якими вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях зупиняється в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі зазначеної норми.
Однак, у даній справі виконавче провадження № 76751342, в рамках якого державним виконавцем було прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору, було відкрито задля примусового виконання виконавчого листа №520/14320/24, виданого 05.12.2024 Харківським окружним адміністративним судом про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення.
Положення абзацу 22 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не містять норми щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, відкритих за виконавчими документами щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення.
Отже, за викладених обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування в даному випадку положень абзацу 22 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII та, відповідно, для висновку про протиправність дій відповідача щодо нездійснення зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76751342, відкритому за виконавчим листом № 520/14320/24.
З приводу посилання позивача на залучення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до виконання бойових завдань щодо відсічі збройної агресії Російської Федерації, суд зазначає, що такі обставини не звільняють боржника від сплати виконавчого збору за виконавчим провадженням.
Щодо доводів позивача про те, що в даному випадку рішення суду № 520/14320/24 є рішенням немайнового характеру, оскільки зобов'язує військову частину НОМЕР_1 вчинити певні дії, а саме здійснити перерахунок грошового забезпечення та не передбачає саме стягнення визначених рішенням суду сум коштів, суд зазначає, що зазначена обставина не є підставою для звільнення позивача від сплати судового збору за виконавчим провадженням в разі його відкриття та зазначені доводи позивача не свідчать про протиправність оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору.
Інших доводів та відповідних доказів порушення державним виконавцем процедури, передбаченої цим Законом, під час прийняття спірної постанови позивачем не наведено. Судом таких обставин не встановлено.
Так, згідно ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
Щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження відповідно до статті 287 КАС України без повідомлення (виклику) сторін, суд зазначає наступне.
За наведеним у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України визначенням, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 КАС України.
Так, відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду (ч. 4 ст. 287 КАС України).
Суд зазначає, що у частині 1 статті 271 КАС України щодо проголошення повного судового рішення (з урахуванням змін, внесених Законом України № 4094-IX від 21.11.2024) було виключено статтю 287 КАС України.
Таким чином, дана категорія справ не розглядається виключно з викликом сторін, натомість відноситься до термінових справ.
При цьому, згідно з частиною 4 статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Враховуючи предмет спору в даній справі (скасування постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн) та внесення до процесуального закону змін, суд дійшов висновку, що дана категорія справ не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження та відповідно до КАС України при розгляді даної справи не вимагається обов'язкового виклику сторін та призначення судового засідання.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись 6-9, 241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, ЄДРПОУ 43316700) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН