про повернення позовної заяви
19 травня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/5630/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Довгопол М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барта К.О. від 27 березня 2025 року у виконавчому провадженні ВП 77639966 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 16 000, 00 грн. (з урахуванням постанови про виправлення помилки у процесуальному документі від 27.03.2025 р.).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови залишено без руху. Зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
12.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду.
Вказана заява вмотивована тим, що, дізнавшись про факт винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору за умови, коли судове рішення було добровільно виконане ним до відкриття виконавчого провадження, позивач вживав активних дій з оскарження рішення державного виконавця. Так, 08 квітня 2025 року та 14 квітня 2025 року позивач, від імені якого діяла представник, в порядку цивільного судочинства на підставі статті 447-1 ЦПК України оскаржував постанову державного виконавця від 27.03.2025 про стягнення виконавчого збору, постанову державного виконавця від 10.04.2025 року про закінчення виконавчого провадження. Адміністративний позов до Полтавського окружного адміністративного суду був поданий позивачем 24 квітня 2025 року, тобто з незначним пропуском строку за умови вжиття ним активних дій зі звернення за вирішенням спору в порядку цивільного судочинства. Також в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зазначав про істотність порушення його прав оскаржуваною постановою.
Вирішуючи питання щодо поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Частиною 1, абзацом першим частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За нормами частини третьої статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за правилами адміністративного судочинства регламентовані приписами статті 287 КАС України.
За змістом частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Поряд з цим, у відповідності до статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами частини п'ятої цієї статті визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 дійшла висновку, що стаття 74 Закону № 1404-VІІІ є загальною нормою по відношенню до статей 339- 341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС, тому під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розд. VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений п. «а» ч. 1 ст. 341 цього Кодексу.
Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18, є застосовним під час розгляду справ в порядку адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 440/1290/19) щодо застосування у спірних правовідносинах спеціальної норми, якою визначено порядок обчислення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
Тобто, з цього слідує, що за аналогією закону стаття 74 Закону № 1404-VІІІ є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України, а тому саме норми цього Кодексу є спеціальними і підлягають до застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 380/10649/21.
Отже, строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (крім постанов про відкладення провадження виконавчих дій) складає десять календарних днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Предметом оскарження у поданій позовній заяві є постанова державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барти К.О. від 27 березня 2025 року у виконавчому провадженні ВП 77639966 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 16 000, 00 грн. (з урахуванням постанови про виправлення помилки у процесуальному документі від 27.03.2025 р.).
У заяві про поновлення процесуального строку позивач стверджує, що про постанову від 27.03.2025 йому стало відомо 29.03.2025.
Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі лише 24.04.2025 (дата формування позовної заяви в підсистемі "Електронний суд"), тобто з пропуском десятиденного строку на звернення до суду, встановленого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Такий підхід узгоджується із практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а, від 20.09.2023 у справі № 240/33951/22, від 25.01.2024 у справі № 420/19560/23 та ін.
Оцінюючи доводи позивача, викладені в заяві про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з такого.
Стосовно посилань позивача на вжиття активних дій з оскарження рішення державного виконавця та звернення представником позивача 08 квітня 2025 року та 14 квітня 2025 року в порядку цивільного судочинства на підставі статті 447-1 ЦПК України зі скаргами щодо оскарження постанови державного виконавця від 27.03.2025 про стягнення виконавчого збору, постанови державного виконавця від 10.04.2025 року про закінчення виконавчого провадження, суд враховує, що із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися до Автозаводського районного суду міста Кременчука з скаргою на постанови державного виконавця Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчих зборів, яка була сформована в системі "Електронний суд" за ЕЦП Кириченко Г.В.
Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 09.04.2025 по справі №524/1010/23 відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відкритті провадження за скаргою на постанови державного виконавця Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчих зборів, оскільки скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказана ухвала набрала законної сили 09.04.2025 та загальний доступ до неї у Реєстрі надано 11.04.2025.
Відтак, представнику позивача мало бути відомо про ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука щонайменше 11.04.2025 року (дата надання загального доступу), або раніше, шляхом отримання представником позивача Кириченко Галиною Володимирівною у кабінеті в підсистемі "Електронний суд".
Натомість позов подано до Полтавського окружного адміністративного суду 24.04.2025 (дата формування позовної заяви в підсистемі "Електронний суд"), тобто більш ніж через 10 днів з моменту, коли представник позивача дізнався про відмову у відкритті провадження за скаргою на постанови державного виконавця Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчих зборів.
Щодо звернення представника позивача в інтересах Колотила І.А. та Колотило К.В. 13 квітня 2025 року до Автозаводського районного суду міста Кременчука із скаргою на постанови державного виконавця Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору в порядку цивільного судочинства (зареєстрована в суді 14.04.2025), за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 15.04.2025 у справі № 524/1010/23 відмовлено у відкритті провадження, то суд зазначає, що ініціювання розгляду такої скарги представником позивача у місцевому загальному суді не стосується оскарження правомірності постанови про стягнення виконавчого збору, а відтак не свідчить про неможливість звернення до адміністративного суду із позовом про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору.
Враховуючи викладене, суд констатує, що вжиття позивачем дій щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору у порядку цивільного судочинства не може бути визнане поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки, маючи можливість ознайомитись із ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 09.04.2025 по справі №524/1010/23 про відмову у відкритті провадженні за скаргою на постанову про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом із значним зволіканням, подавши позов після спливу десятиденного строку після того, як дізнався (повинен був дізнатися) про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, натомість належить до юрисдикції адміністративного суду.
Будь-яких обставин, які об'єктивно перешкоджали зверненню до адміністративного суду без зайвих зволікань, позивачем не наведено.
Посилання позивача на істотність порушення його прав оскаржуваною постановою не впливає на оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», рішення від 22 жовтня 1996 року, справа «Девеер проти Бельгії», рішення від 27 лютого 1980 року)."
Поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим.
У цій справі позивач звернувся до суду із значним пропуском установленого процесуальним законом скороченого 10-денного строку, при цьому звернення до суду з позовом напряму залежало від його волевиявлення, а наведені ним обставини не можна визнати поважними причинами пропуску цього строку, що унеможливлює його поновлення.
Отже, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Підсумовуючи викладене, зважаючи на те, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними, позовна заява підлягає поверненню.
В силу вимог пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі повернення заяви або скарги за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись статтями 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.В. Довгопол