Справа № 420/20606/24
20 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Будігай Олександр Васильович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненадання ОСОБА_1 письмової інформації про нараховані суми, належні при його звільненні 27.06.2022 зі служби в поліції, за період часу з 27.07.2022 по день подачі до суду заявленого адміністративного позову;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області надати ОСОБА_1 письмову інформацію про нараховані суми, належні при його звільненні 27.06.2022 зі служби в поліції;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 суми належні йому при звільненні 27.06.2022 зі служби в поліції на загальну суму 391052,86 гривень, з яких: 6054,75 гривень - сума неправомірно стягнутих з грошового забезпечення за період проходження служби в поліції; 30082,21 гривень - сума нарахованого грошового забезпечення, проте фактично не виплаченого за період проходження служби в поліції; 45345,00 гривень - сума недорахованої грошової компенсації у день його звільнення 27.07.2022 за 22 календарних дні невикористаної щорічної відпустки за період часу з 01.01.2022 до дня звільнення; 309570,90 гривень - сума грошової компенсації за 109 (сто дев'ять) календарних дня невикористаних щорічних та додаткових оплачуваних відпусток за період часу з 07.11.2015 до дня звільнення;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 втрат частини своїх доходів через порушення встановлених строків їх виплати, внаслідок затримки їх виплати на один і більше календарних місяців, відповідно положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» в сумі 52959,08 гривень за період часу з 28.08.2022 по 27.06.2024;
на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 22515,35 гривень штрафних санкцій у вигляді 3%-річних;
на підставі ст.117 КЗПП України стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 09.04.2025 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі № 420/20606/24 скасовано, а справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою від 13.05.2025 адміністративну справу № 420/20606/24 прийнято до провадження та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 13.05.2025 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позову - п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
20.05.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про відвід судді. В обґрунтування своєї заяви представник позивача зазначає, що суддя Пекний А.С. не може розглядати справу № 420/20606/24, оскільки існують інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України. Постановлена головуючим суддею Пекним А.С. ухвала від 30.07.2024 у справі № 420/20606/24 скасована постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 05.11.2024, а тому подальша участь судді Пекного А.С. у розгляді справи № 420/20606/24 є неупередженою по відношенню до позивача.
При постановленні головуючим суддею Пекним А.С. ухвали від 13.05.2025 у справі № 420/20606/24 ним не взято до уваги зміст поданої позовної заяви щодо її розгляду судом за участю сторін (з викликом учасників). Вказане, на думку позивача, є підтвердженням упередженого ставлення судді Пекного А.С. під час розгляду справи № 420/20606/24, що виражається в обмеженні його процесуальних прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу.
При цьому, частиною 11 статті 40 КАС України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно.
Дослідивши матеріали справи в частині заявленого клопотання та зміст заяви про відвід, суд вважає за можливе провести розгляд даної заяви в порядку письмового провадження.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 КАС України. Відповідно до частини першої цієї статті суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частина друга статті 36 КАС України передбачає, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Частиною четвертою статті 36 КАС України закріплено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об'єднаних Націй від 27.07.2006 об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об'єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться» (§§ 28-32 рішення у справі «Газета Україна-центр» проти України» від 15.07.2010, заява № 16695/04). Подібний підхід висловлено і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (§§ 65-66 рішення від 03.05.2007, заява № 7577/02).
Таким чином, підставами для відводу судді є існування суб'єктивного та/або об'єктивного критеріїв.
На думку представника позивача, обставинами, які викликають сумнів у неупередженості судді Пекного А.С. є скасування Верховним Судом ухвали суду від 30.07.2024, постановленої суддею Пекним А.С. та непризначення розгляду справи з викликом сторін.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 09.04.2025 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі № 420/20606/24 скасовано, а справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Суд вважає, що наведені представником позивача в заяві про відвід доводи не підтверджують наявності обставин, які могли б викликати сумнів в об'єктивності або неупередженості судді при розгляді цієї справи, як це передбачено відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, оскільки зводяться до власних припущень заявника, які не містять достатніх обґрунтувань.
При цьому фактично такі доводи свідчать саме про незгоду заявника із прийнятою суддею Пекним А.С. ухвалою від 30.07.2024 у справі № 420/20606/24, що не може бути підставою для відводу, як це імперативно передбачено приписами частини четвертої статті 36 КАС України.
Щодо незгоди представника позивача з тим, що розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
За приписами частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) значення справи для сторін;
2) обраний позивачем спосіб захисту;
3) категорію та складність справи;
4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;
5) кількість сторін та інших учасників справи;
6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
Крім того, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Аналізуючи доводи заявленого відводу судді, суд вважає, що заявник не навів обґрунтованості сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді, а обставини, які викладені у заяві про відвід, не свідчать про упередженість або певну зацікавленість судді у наслідках розгляду цієї справи чи про необ'єктивне ставлення до позивача у справі.
За вказаних обставин, судом не встановлено підстав, передбачених ст.ст. 36, 37 КАС України, які б перешкоджали судді Пекному А.С. брати участь у розгляді цієї справи чи свідчили про неупередженість, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про відвід судді Пекного А.С.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Враховуючи, що суд, який розглядає справу, дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, тому заява позивача підлягає передачі до Відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи (канцелярії) для здійснення автоматизованого розподілу з метою визначення судді.
Керуючись ст. 31, 36, 39, 40, 243, 248, 294 КАС України, суд
ухвалив:
Заяву представника позивача про відвід судді Пекного А.С. визнати необґрунтованою.
Заяву представника позивача про відвід судді Пекного А.С. передати до Відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи (канцелярії) задля визначення судді для вирішення заяви про відвід в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.С. Пекний