Справа № 420/8262/25
20 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
20 березня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 % відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови КМУ №103 від 21.02.2018 р. та проведення перерахунку з 01.04.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.10.2023 р. № 11/8290, виданої станом на 05.03.2019 року, з основним розміром 70%;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення та з 01 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.10.2023 р. № 11/8290, виданої станом на 05.03.2019 року у розмірі 90 % грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому призначено пенсію за вислугу у розмірі 90% грошового забезпечення згідно із Законом України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як вказано у позовній заяві, здійснюючи перерахунок пенсії відповідно до постанови КМУ №103 від 21.02.2018 основний розмір пенсії позивача був визначений у розмірі 70 % грошового забезпечення починаючи з 01.01.2018 року.
У подальшому, на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/5324/24 позивачу перерахована пенсія на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.10.2023 №11/8290, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», починаючи з 01.04.2019 з урахуванням раніше виплачених сум з основним розміром пенсії 70%.
Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Суд ухвалою від 21.03.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував в порядку ст. 80 КАС України у відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
04 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що Головне управління вважає позовні вимоги необґрунтованими з наступних підстав.
Так, відповідач вважає, що позивачем пропущено встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду, в обґрунтування такого твердження відповідач послався на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Як вказує відповідач з покликанням на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, повідомлення про підстави для проведення перерахунку пенсій до Головного управління не надходило, тому для його проведення підстав немає.
На переконання відповідача, Головне управління призначає/перераховує пенсії лише на підставі документів, які надходять від уповноважених органів, оскільки розрахунок вислуги років та визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців чи окремих його складових для обчислення/перерахунку пенсії до компетенції органів Пенсійного фонду не належить.
На підставі Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 Пенсійний фонд України повідомив Головне управління та відповідні відомства про прийняття Постанови №103, та зазначив, що дана Постанова є підставою для проведення перерахунку пенсій.
На підставі списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, Адміністрацією Державної прикордонної служби України до Головного управління ПФУ в Одеській області передана довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку Позивачу пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» за нормами, чинними на 05.03.2019.
На виконання вищезазначеної Постанови №103 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
У відзиві відповідач підтверджує, що до Головного управління від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшла довідка №11/8290 від 09.10.2023 про розмір грошового забезпечення Позивача.
Однак, як звертає увагу відповідач, рішенням Окружного адміністративно суду міста Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, було визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови № 103, проте, Кабінетом Міністрів України після скасування зазначених пунктів, рішення про зміну розміру грошового забезпечення та проведення перерахунку не приймалося, таким чином положення Порядку не були дотримані.
Довідка №11/8290 від 09.10.2023 надана Головному управлінню з порушенням вимог Порядку, тому відсутні законні підстави для здійснення перерахунку та виплату пенсії за повторно наданою довідкою про розмір грошового забезпечення з 01.04.2019.
Відтак, перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.
Зважаючи на викладене у відзиві, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч.6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на позовну заяву, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у заявах по суті, що ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років (35 років) у розмірі 90% грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (т.1 а.с.12а).
На підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України, що враховується для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 01.03.2018, ГУ ПФУ в Одеській області з 01.01.2018 здійснено перерахунок пенсії, виходячи з розміру 70 % відповідної суми грошового забезпечення.
Згідно даних КП «ДСС» та Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №420/5324/24, яке набрало законної сили 03.05.2024, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.10.2023 р. № 11/8290 у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», починаючи з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
Судом встановлено, що позивач 18.11.2024 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати та виплачувати позивачу пенсію у відповідності до положень постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», застосувавши розмір пенсії визначений на момент первинного призначення пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 01.01.2018 (т. 1 а.с.11).
У відповідь на заяву позивача відповідач надіслав лист від 07.01.2025 №6444-32697/П-02/08-1500/25 (т.1 а.с.12), в якій, зокрема зазначив, що пенсія за вислугу 35 років ОСОБА_1 була призначена відповідно до ст. 13 ЗУ від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 17.09.1999 у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до пункту «а» статті 13 Закону в редакції, що діяла до 01.10.2011 не повинен був перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України від 27.03.2014 №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» до зазначеної статті внесено зміни, якими передбачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
З прийняттям КМУ постанови від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», перерахунок раніше призначених пенсій було здійснено за нормами законодавства, що діяло на момент перерахунку.
На підставі наданої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України, що враховується для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 01.03.2018, відповідачем з 01.01.2018 здійснено перерахунок пенсії, виходячи з розміру 70 % відповідної суми грошового забезпечення.
У зв'язку з тим, що 03.05.2024 набрало чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 по справі №420/5324/24, яким установлено нові види грошового забезпечення, то перерахунок пенсії проведено з 01.04.2019 у розмірі 70 % грошового забезпечення, що передбачено статтею 21 Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з врахуванням оновленої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.10.2023 №11/8290.
Пенсія обчислена та виплачується відповідно до норм чинного пенсійного законодавства, тому для проведення її перерахунку, виходячи з іншого розміру підстав немає (т.1. а.с.12).
Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 01.01.2018 та з 01.04.2019, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (нині Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Сторонами не заперечується, що позивачу призначено пенсію за вислугу років в основному розмірі 90% грошового забезпечення.
Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 та з 01.04.2019, відповідно до якого основний розмір пенсії склав 70 % грошового забезпечення.
Отже, суд встановив, що позивачу в ході проведених перерахунків, зокрема з 01.01.2018 та з 01.04.2019 зменшено основний розмір пенсії з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення.
Суд вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу пенсія була призначена за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії був обмежений 90% відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Разом із тим, застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, з огляду на те, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, суд доходить висновку, що застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Суд зазначає, що такий висновок щодо застосування вказаних норм права, а саме: статей 13 та 63 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» викладений Верховним Судом у рішенні по зразковій справі №240/5401/18 від 04 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року.
Отже, суд доходить висновку, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій по питань перерахунку пенсії, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Зазначений висновок викладено у постанові Великої палати Верховного суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
З огляду на те, що відповідач протиправно провів перерахунок пенсії, право позивача має бути відновлено з дати виникнення такого права та без обмеження строком.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та належать задоволенню шляхом:
визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при її перерахунку на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 та з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.10.2023 №11/8290, виданої станом на 05.03.2019;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення та з 01 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.10.2023 р. № 11/8290, виданої станом на 05.03.2019, у розмірі 90 % грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо посилань відповідача на факт пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про порушення своїх прав, які полягають у зменшенні відсотку грошового забезпечення, а саме 07.01.2025 (лист відповідача), а до суду у справі позивач звернувся 20.03.2025.
Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, суд зауважує, що за змістом положень частини другої статті 122 КАС України, яка, за загальним правилом, встановлює шестимісячний строк звернення до суду який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, як наведено вище, у цій справі підлягають застосуванню норми статті 46 Закону № 1058-ІV та статті 55 Закону № 2262-ХІІ, які є спеціальними по відношенню до статті 122 КАС України, а отже така до спірних правовідносин не застосовується.
Аналогічний висновок щодо застосування зазначених норм права міститься у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №480/1704/19.
При цьому, суд звертає особливу увагу на приписи ч.2 ст.55 Закону № 2262-XII, згідно з якими нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позивачем не було пропущено строк звернення до адміністративного суду.
Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19, оскільки обставини у цій справі та справі, на яку посилається відповідач, не є релевантними.
Так, у справі №240/12017/19 позивач оскаржував відмову пенсійного органу у проведенні перерахунку та виплати йому заборгованості з державної пенсії у розмірі 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, згідно зі статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У цій же справі позивач оскаржує дії відповідача щодо зменшення відсотку грошового забезпечення.
Вищенаведене свідчить про те, що правовідносини у цій справі не є подібними правовідносинам у справі № 240/12017/19, а тому висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2021 року, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин між сторонами.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1211,20 грн згідно з квитанцією ID №0444-6000-6873-6559 від 06.03.2025 (т.1 а.с.5).
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Інші доводи відповідача по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при її перерахунку на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 та з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.10.2023 №11/8290, виданої станом на 05.03.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення та з 01 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.10.2023 р. № 11/8290, виданої станом на 05.03.2019, у розмірі 90 % грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012.
Суддя Дмитро БАБЕНКО