Справа № 640/35024/21
20 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 03 квітня 2025 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі-відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у відмові провести перерахунок моєї пенсії в розмірі 80% сум грошового забезпечення, враховуючи всі складові грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок моєї пенсії в розмірі 80% сум грошового забезпечення, враховуючи всі складові грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року;
- відшкодувати судові витрати в розмірі 908 грн. 00 коп. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що у квітні 2018 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» в розмірі 70% грошового забезпечення та вказує, що перерахунок пенсії Головним управлінням ПФУ в м. Києві здійснено без урахування всіх складових грошового забезпечення та її виплата відбувається з 01 січня 2018 року у неповному обсязі. Також позивач наголошує, що після звільнення з військової служби розмір пенсії складав 80% грошового забезпечення.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії в розмірі в 89% грошового забезпечення.
Листом від 16 листопада 2021 року №30452-30687/3-02/8-2600/21 ГУ ПФУ в м. Києві, фактично відмовило у задоволенні заяви від 09 жовтня 2021 року.
Позивач вважає дії відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії зі зниженням відсотків грошового забезпечення протиправними та такими, що порушують права позивача на належний рівень пенсійного забезпечення звернувся до адміністративного суду.
Позиція Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх незаконними та необґрунтованими з наступних підстав.
Позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 №103.
На час здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача, діяла вже інша редакція Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992, а саме редакція Закону №2262-111 від 13.03.2018, згідно якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевишувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (стаття 13).
Таким чином, відповідач з врахування положень Закону України №2262-XII від 09.04.1992 в редакції Закону з 13.03.2018 перерахував з 01.01.2018 позивачу пенсію виходячи із розрахунку вже 70 % грошового забезпечення.
Таким чином, відповідач вважає, що перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстав для визнання протиправними дій Головного управління немає.
Процесуальні дії та клопотання учасників процесу
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
04 січня 2022 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків за (вхід. №03-14/46/22).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року відкрито провадження у справі.
24 червня 2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив з додатками (вхід. №48210/22).
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського окружного адміністративного суду» ліквідаційною комісією 20.09.2024 скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025 року, адміністративну справу за №640/35024/21 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
14 квітня 2025 року та 22 квітня 2025 року від позивача надійшли заяви про актуальність спору на момент розгляду справи в Одеському окружному адміністративному суді та помилку в позовній заяві від 29.11.2021 року розміру пенсії 89% (вхід. №ЕП/5604/25, вхід. №38749/25/25).
Станом на 20 травня 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та отримує пенсію за вислугу років.
09 жовтня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії у розмірі 89% грошового забезпечення.
Листом від 16 листопада 2021 року №30452-30687/3-02/8-2600/21 ГУ ПФУ в м. Києві, фактично відмовило у задоволенні заяви від 09 жовтня 2021 року щодо проведення перерахунку пенсії у розмірі 89% грошового забезпечення, з посиланням на норми чинного пенсійного законодавства.
Згідно листа №30452-30687/3-02/8-2600/21 від 16 листопада 2021 року, та копії перерахунку пенсії, станом на 11 листопада 2021 року, перерахунок пенсії позивача здійснено, у розмірі 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому судом встановлено, що згідно листа №30452-30687/3-02/8-2600/21 від 16 листопада 2021 року призначена позивачу пенсія з 23.04.2014 року, станом на 01.12.2017 року за вислугу років, було обчислено відповідачем з розрахунку 80% сум грошового забезпечення за 33 роки вислуги
Не погоджуючись з вищевказаним листом, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку протиправними та такими, що порушують конституційні права позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Джерела права та висновки суду
Згідно із частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, регулюється нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до преамбули цього Закону, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що положення ст.13 Закону №2262-ХІІ (якою встановлено розмір пенсії виходячи з 90 відсотків грошового забезпечення) може застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014 року (дати набрання чинності відповідної редакції Закону) та стосуються саме питань призначення пенсії, а не її перерахунку, оскільки до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави саме перерахунку пенсії.
Тобто, при перерахунку пенсії відповідач повинен був застосувати норми частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення, яке враховано при обчисленні пенсії.
Частиною 3 статті 1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Нормами ст.63 Закону №2262-ХІІ врегульовано порядок здійснення перерахунку раніше призначених пенсій, так, відповідно до ч.4 ст.63 Закону, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Однак, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Отже, суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Перерахунок пенсії позивачу проведений на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 року (далі Постанова №103). При цьому, при здійсненні такого перерахунку, відповідачем застосовано не тільки новий розмір грошового забезпечення, визначений постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року (як передбачено Постановою), але й змінено розмір відсоткового співвідношення до грошового забезпечення, встановленого ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними з огляду на наступне.
Положеннями п.1 Постанови №103 встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Окрім того, п.1 Постанови №103 врегульовано порядок здійснення таких виплат.
Разом з тим, Постанова №103 жодним чином не регламентує відсоткове співвідношення розміру пенсії та грошового забезпечення. Розмір пенсії військовослужбовцям визначається виключно нормами Закону.
Суд зазначає, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців орган Пенсійного фонду України має застосовувати норму, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, оскільки її призначення та перерахунок є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, а тому внесені зміни до ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.
Зазначеного висновку дійшов також Верховний Суд в постанові від 04.02.2019 року у справі №240/5401/18.
Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Постанови КМУ №704 відповідно до ст.63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Норми ст.58 Конституції України закріпили принцип незворотності дії в часі законів та інших правових актів, відповідного до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Цей принцип належить розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, а дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.
За приписами ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, що діяла з 20.01.2018 року, тобто на момент проведення перерахунку пенсії позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 09.12.2015 року) після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-17 від 08 липня 2011 року та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27 березня 2014 року зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІщодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому, відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ саме в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 85% від розміру грошового забезпечення.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.01.2018 року з урахуванням основного розміру пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення та наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії позивача, виходячи з основного розміру 80% грошового забезпечення.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд з урахуванням повідомлення позивача про технічну описку відносно зазначених у позовних вимогах 89% замість 80% сум грошового забезпечення дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 в сумі 908 грн. 00 коп., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 143, 242-246, 258, 261, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії протиправними дії вчиненні Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, зі зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% при проведенні перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2018 року ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки від 06.04.2018 року №21/3/2-133м/1483.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя С.О. Cтефанов