Справа № 420/9055/25
20 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Гурської Лілії Михайлівни в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради про зобов'язання укласти охоронний договір
До Одеського окружного адміністративного суду 28.03.2025 надійшла позовна заява Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Гурської Лілії Михайлівни в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Одеської міської ради, в якій позивач просить суд зобов'язати Одеську міську раду протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку історії місцевого значення з охоронним № 1600-Од «Куяльницьке кладовище», розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Хаджибейська дорога (координати у програмному сервісі google.com/maps 46.51970254585247, 30.68954143734787) на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.
Позовні вимоги Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Гурська Лілія Михайлівна обґрунтовує тим, що на території Пересипського району Одеської міської територіальної громади розташована пам'ятка історії місцевого значення, - найстаріше в Одесі Куяльницьке кладовище - поховання козаків Сотніківської Січі, яке розташоване на території колишнього поселення Куяльник за адресою: м. Одеса, Хаджибейська дорога (координати у програмному сервісі google.com/maps 46.51970254585247, 30.68954143734787). Цей об'єкт культурної спадщини отримав статус пам'ятки історії місцевого значення, що підтверджено наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 26.04.2021 № 295 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток».
Земельна ділянка по вул. Хаджибейська дорога у м. Одесі, на якій розташоване Куяльницьке кладовище (координати у програмному сервісі google.com/maps 46.51970254585247, 30.68954143734787), перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, яка відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України, п. «б» ч. 1 ст. 80, ст. 83 Земельного Кодексу України, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділена повноваженнями власника цієї земельної ділянки, в тому числі щодо укладення охоронного договору на об'єкт культурної спадщини - місце поховання, розташоване на вказаній земельній ділянці. Проте на даний час, на вказаний об'єкт відсутні відомості про укладення охоронного договору на умовах і в порядку, визначеними Постановою КМУ від 28.12.2001 № 1768, через що існує загроза його занедбання та він фактично позбавлений належного правового захисту. Згідно відповіді, наданої Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації № 2970/10/01-12/2-24/1079 від 10.10.2024, звернення від Одеської міської ради або виконавчих органів Одеської міської ради щодо укладення охоронного договору на пам'ятку історії місцевого значення Куяльницьке кладовище не надходили. З огляду на викладене тривалий час, а саме з 2021 року, власник об'єкту культурної спадщини - Одеська міська рада ухиляється від укладення охоронного договору та взяття на себе зобов'язань щодо належного утримання пам'ятки, збереження, що беззаперечно свідчить про необхідність вжиття заходів щодо її захисту, збереження та приведення до належного стану, першочерговим з яких є укладення з її власником охоронного договору.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Ухвалою судді від 01.04.2025 суддя ухвалив прийняти до розгляду позовну заяву; відкрити провадження у адміністративній справі; розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст.262 КАС України).
10.04.2025 суд ухвалив залучити Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Європейська, 14, код ЄДРПОУ 44901130) до участі у справі №420/9055/25, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
10.04.2025 суд ухвалив у задоволенні заяви (вхід. №ЕС/33309/25 від 08.04.2025) Одеської міської ради про перехід до розгляду адміністративної справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.
22.04.2025 суд ухвалив у задоволенні заяви (вхід. №ЕС/37302/25 від 18.04.2025) Одеської міської ради про залишення позову без розгляду - відмовити.
06.05.2025 суд ухвалив поновити представнику відповідача Одеської міської ради строк для подання до суду доказів у справі №420/9055/25; приєднати до матеріалів справи №420/9055/25 Акт візуального обстеження від 05.10.2023 №05-02/04/125/01.
08.04.2025 до суду (вх.№ЕС/33104/25) від Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації надійшли пояснення у яких заявник зазначає, що всупереч вимогам статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» охоронний договір на пам'ятку не укладений, а відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
18.04.2025 до суду (вх.№ЕС/37407/25) від Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що оскільки норма, яка покладає обов'язок укласти охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини протягом місяця з дня відповідного інформування органом культурної спадщини, набрала чинності вже після набуття «Куяльницьким кладовищем» статусу щойно виявленого об'єкту культурної спадщини та після внесення її до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, тому посилання прокурора на порушення порядку укладення охоронного договору не повинно бути взяте судом до уваги. Зазначає, що Одеською обласною державною адміністрацією порушено порядок сповіщення власника пам'ятки, щойно виявленого об'єкту культурної спадщини про укладання охоронного договору, передбачений ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки листи про занесення пам'ятки до Державного реєстру нерухомих пам'яток України направлялися неналежній особі (не власнику пам'ятки) та не містили інформації щодо обов'язку укласти охоронний договір. Підкреслює, що земельна ділянка, на якій знаходиться «Куяльницьке кладовище», не зареєстрована у Державному земельному кадастрі, а також не відведена у постійне користування жодному суб'єкту, а тому не може вважатися кладовищем відповідно до вимог Закону України «Про поховання та похоронну справу». Зазначає, що з метою встановлення меж земельної ділянки, на якій розміщений об'єкт культурної спадщини - «Куяльницьке кладовище», Одеська обласна державна адміністрація мала замовити відповідну технічну документацію щодо даної земельної ділянки та забезпечити її затвердження у встановленому порядку. Водночас, невиконання місцевою державною адміністрацією встановленого обов'язку перешкоджає визначити статус «Куяльницького кладовища» та вирішити питання щодо подальшої долі цієї пам'ятки. Насамкінець звертає увагу, що перебування земельної ділянки в межах міста Одеси та розташування на ній місць невідомих, давніх поховань автоматично не наділяє Одеську міську раду правом власності на пам'ятку культурної спадщини - «Куяльницьке кладовище».
24.04.2025 до суду (вх.№ЕС/39601/25) від Суворовської окружної прокуратури м.Одеси надійшла відповідь на відзив у якій позивач на позовних вимогах наполягає та вказує, що відповідно до листа Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації від 17.05.2024 № 1575/01-46/2-24/488, Департаментом 23.01.2020 за №01-12/327 направлено до Одеської міської ради повідомлення про включення Куяльницького кладовища до Переліку пам'яток Одеської області як щойно виявлений об'єкт культурної спадщини (наказ Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації від 20.04.2016 № 90). Таким чином, що найменше з часу отримання вказаного повідомлення, Одеська міська рада обізнана про взяття під охорону держави Куяльницького кладовища, як щойно виявленого об'єкта культурної спадщини та відповідно до ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» про обов'язок укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Поховання на території кладовища здійснювались до середини XX-ст.- останнім за часом є поховання 1960-хроків. Над похованнями 1920-1960-х років встановлено надгробки у вигляді металевих хрестів та надгробки з оцементованого каменю, черепашнику пірамідальної форми. Вказані поховання розташовані дисперсно по всій території кладовища та є пізнішим нашаруванням на об'єкт культурної спадщини. Таким чином, Куяльницьке кладовище не можна віднести до місць невідомих поховань, оскільки останнє має ознаки ідентифікації осіб, які там поховані, зокрема надгробки, хрести, плити. Крім того, Куяльницьке кладовище, це не випадкове чи втрачене поховання, а цілком відома територія з документованим використанням. Вказане спростовує твердження відповідача, про те, що «Куяльницьке кладовище» має статус невідомого поховання. Земельна ділянка по вул. Хаджибейська дорога у м. Одесі, на якій розташоване Куяльницьке кладовище, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, яка відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України, п. «б» ч. 1 ст. 80, ст. 83 Земельного Кодексу України, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділена повноваженнями власника цієї земельної ділянки, в тому числі щодо укладення охоронного договору на об'єкт культурної спадщини - місце поховання, розташоване на вказаній земельній ділянці.
30.04.2025 до суду (вх.№ЕС/41172/25) від Одеської міської ради надійшли заперечення.
Станом на дату розгляду справи, інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
Відповідно до наказу управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 20.04.2016 №90 «Про занесення щойно виявленого об'єкта культурної спадщини до Переліку об'єктів культурної спадщини» (а.с.20), наказано занести до переліку об'єктів культурної спадщини щойно виявлений об'єкт культурної спадщини: Куяльницьке кладовище по вул.Хаджибейська дорога у м.Одеса.
Матеріали справи містять облікову картку об'єкта культурної спадщини «Куяльницьке кладовище» від 18.05.2016 (а.с.29-33).
Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 05.07.2021 №498 (а.с.21), внесено зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесених наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.04.2021 « 295 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», виклавши додаток 3 до цього наказу у такій редакції: назва об'єкта - Куяльницьке кладовище; датування - друга половина XVIII ст. - кін. ХІХ ст.; місце розташування - м.Одеса, Хаджибейська дорога; вид об'єкта - пам'ятка історії; № та дата рішення про взяття під охорону - наказ управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 20.04.2016 №90; охоронний № - 1600 - Од.
До суду надано акт візуального обстеження від 05.10.2023 №05-02/04/125/01 (а.с.222-224) складений посадовою особою Департаменту культури, міжнародного співробітництва та Європейської інтеграції Одеської міської ради.
Матеріали справи містять лист Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 09.04.2025 №01-19/539 (а.с.160), відповідно до якого вказано, що рішень щодо надання згоди на розробку землевпорядник документацій щодо земельної ділянки, на якій розташований об'єкт культурної спадщини - пам'ятка історії місцевого значення «Куяльницьке кладовище», яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Хаджибейська дорога, Одеською міською радою не приймалось.
Суворовська окружна прокуратура м.Одеси звернулась до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації із листом від 12.04.2024 №53-3347ВИХ-24 (а.с.22) у якому просила надати інформацію про заходи, вжиті Департаментом щодо визначення балансоутримувача пам'ятки історії Куяльницьке кладовище.
На лист від 12.04.2024 №53-3347ВИХ-24 Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації надав відповідь від 17.05.2024 №1527/01-46/2-24/488 (а.с.23) у якій зазначав, що, як вбачається із відповідей Одеської міської ради, визначення балансоутримувача зазначеного об'єкта є компетенцією саме Одеської міської ради або її структурних підрозділів.
Матеріали справи містять лист Департаменту міського господарства Одеської міської ради на адресу управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 26.02.2020 №01-69/136 (а.с.24-25) у якому адресант зазначає, що питання передачі на баланс комунальному підприємству «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» відповідного об'єкта має вирішуватись після проведення його обстеження та врегулювання питання його статусу, зокрема, як кладовища в розумінні Закону України «Про поховання та похоронну справу» або іншого об'єкта благоустрою. Також, враховуючи статус території та положення плану зонування території міста Одеси, департамент вважає можливим створення в межах території Куяльницького (козацького) кладовища скверу загального або меморіального значення.
Також, Департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради на адресу Одеської обласної державної (військової) адміністрації скерував лист від 29.05.2024 №09-13/159 (а.с.34) у якому зазначив, що Куяльницьке кладовище фактично є земельною ділянкою, для формування і визначення меж якої та оформлення правових документів, необхідним є розроблення відповідної документації із землеустрою. Питання передачі на баланс будь-якому комунальному підприємству відповідного об'єкта має вирішуватись після проведення його обстеження та врегулювання питання його статусу, зокрема, як кладовища в розумінні Закону України «Про поховання та похоронну справу» або іншого об'єкта благоустрою.
Відповідно до листа Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації на адресу Суворовської окружної прокуратури м.Одеси від 10.10.2024 №2970/10/01-12/2-24/1079 (а.с.37), станом на 08.10.2024 до Департаменту не надходили звернення від Одеської міської ради або її виконавчих органів щодо укладання охоронного договору на пам'ятку історії місцевого значення Куяльницьке кладовище.
Суворовська окружна прокуратура м.Одеси звернулась до Одеської міської ради із листом від 02.09.2024 №53-8927ВИХ-24 (а.с.41-42) у якому зазначала, що земельна ділянка по вул.Хаджибейська дорога у м.Одесі, на якій розташоване Куяльницьке кладовище, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, яка наділена повноваженнями власника ціє земельної ділянки, в тому числі щодо укладення охоронного договору. Просила надати інформацію про те, чи звертався адресат щодо укладення охоронного договору на пам'ятку історії Куяльницьке кладовище.
На вказаний лист від 02.09.2024 №53-8927ВИХ-24 Департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради скерував лист від 12.09.2024 №09-13/258 (а.с.43) у якому зазначив, що фактично пам'ятка є земельною ділянкою, а не будівлею чи спорудою, з розташованими на ній похованнями та надгробками. Зазначене кладовище не є діючим, поховання не здійснюються. Департаментом вживаються заходи щодо проведення інвентаризації об'єктів, розташованих на території зазначеного кладовища.
Суворовська окружна прокуратура м.Одеси скерувала на адресу Департамента культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації лист від 18.03.2025 №53-1991ВИХ-25 (а.с.48) у якому повідомила, що прокуратурою в інтересах Департаменту підготовлено позовну заяву до Одеської міської ради про зобов'язання укласти охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку історії місцевого значення з охоронним №1600-Од «Куяльницьке кладовище».
Вважаючи спірну бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.
Законом України від 20.09.2006 № 165-V «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 (далі - Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов'язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам'яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.
За змістом статті 1 Конвенції вираз «архітектурна спадщина» включає, зокрема, такі нерухомі об'єкти як пам'ятки, тобто усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.
Статтею 4 цієї Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов'язується, зокрема, запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об'єктів спадщини, що охороняються.
Положеннями статті 10 Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов'язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка заохочує програми реставрації та підтримання в належному стані архітектурної спадщини.
Відповідно до статті 15 Конвенції кожна Сторона зобов'язується утверджувати у громадській думці розуміння необхідності збереження архітектурної спадщини як елемента культурної самобутності і джерела натхнення і творчості для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Відсутність охоронного договору, згідно з імперативом ч.4 ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Приписами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» Кабінет Міністрів України 28.12.2001 постановою №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).
Згідно з п.п. 1, 2 Порядку №1768, охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини (далі - пам'ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.
Власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Згідно з п.5 Порядку №1768, в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Аналіз вищенаведеного правового регулювання свідчить про те, що укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму. Охоронний договір, укладений на підставі ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», за висновком сформульованим у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18, є адміністративним договором.
Обов'язок укладення охоронного договору покладається саме на власника або користувача пам'ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від нього повинна виходити ініціатива щодо укладення охоронного договору.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13.12.2018 у справі №826/4605/16.
Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.
У вказаних правовідносинах бездіяльність відповідача порушує інтереси держави, оскільки не вживаються передбачені законом заходи для збереження об'єкта культурної спадщини місцевого значення.
А тому, правовими підставами укладання Одеською міською радою охоронного договору на пам'ятку історії місцевого значення «Куяльницьке кладовище», саме з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації є п. 11 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 3 Порядку № 1768.
Відповідно до абз. 10 п. 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (набрання чинності 27.05.2021).
Таким чином, несформована земельна ділянка, на якій розташоване «Куяльницьке кладовище», на теперішній час перебуває у власності Одеської міської територіальної громади, а отже обов'язок щодо укладання охоронного договору покладений на відповідача.
Враховуючи викладене, відповідач зобов'язаний був протягом місяця з часу включення «Куяльницьке кладовище» до переліку об'єктів культурної спадщини укласти охоронний договір на вказаний об'єкт з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації як органом охорони культурної спадщини.
Таким чином, ухилення Одеською міською радою від укладення охоронного договору порушує інтереси щодо збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність.
Окремо суд зазначає, що інформації щодо виключення об'єкта «Куяльницьке кладовище» з переліку об'єктів культурної спадщини матеріали справи не містять.
На переконання суду, доводи відповідача висновків суду не спростовують.
За наведеного, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо укладення з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації охоронного договору на пам'ятку історії місцевого значення з охоронним № 1600-Од «Куяльницьке кладовище», розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Хаджибейська дорога на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, а також зобов'язання відповідача укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації охоронний договір на пам'ятку історії місцевого значення з охоронним № 1600-Од «Куяльницьке кладовище», розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Хаджибейська дорога на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Гурської Лілії Михайлівни в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради про зобов'язання укласти охоронний договір - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо укладення з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації охоронного договору на пам'ятку історії місцевого значення з охоронним № 1600-Од «Куяльницьке кладовище», розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Хаджибейська дорога на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
Зобов'язати Одеську міську раду укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації охоронний договір на пам'ятку історії місцевого значення з охоронним № 1600-Од «Куяльницьке кладовище», розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Хаджибейська дорога на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Гурської Лілії Михайлівни (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40055626);
Відповідач - Одеська міська рада (65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1, код ЄДРПОУ 26597691);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Європейська, 14, код ЄДРПОУ 44901130).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА