Справа № 420/5925/25
20 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
Стислий зміст позовних вимог.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №29648/15/06/РРО/3283710630-ДПС/ІП-ФС від 11.09.2024 року.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем отримано лист від ГУ ДПС в Одеській області, яким було надано матеріали фактичної перевірки позивача. Відповідачем не було заслухано самого позивача та не отримано від останнього письмових пояснень щодо трудових відносин із ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що оскаржувану постанову було прийнято відповідачем виключно на підставі матеріалів податкової перевірки, в яких відсутні докази на підтвердження вини позивача і факту вчинення правопорушення, тому відповідну постанову слід визнати протиправною та скасувати. Вважаючи постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.
09.04.2025 року від Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що Головне управління ДПС в Одеській області листом від 15.08.2024 № 17522/5/15-32-07-06-05 надало до Міжрегіонального управління копію Акту (довідки) фактичної перевірки № 29648/15/06/PPO/ НОМЕР_1 від 16.07.2024 з додатками щодо фактичної перевірки у господарському об'єкті за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка була проведена у період з 09.07. 2024 по 16.07.2024 (далі - Акт). Пунктом 2.2.20 Акту, ГУ ДПС в Одеській області встановлено використання праці найманої особи без належного оформлення трудових відносин та неподання повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДПС, а саме продавець ОСОБА_2 - не оформлена. Відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення» закріплено виключно Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі - Порядок 509). Пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються, зокрема, на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
ОСОБА_1 був зареєстрований в ЄДРПОУ як фізична особа-підприємець з 28.04.2023 року за №2010350000000466.
01.10.2024 року на підставі власного рішення внесено відомості про припинення підприємницької діяльності за номером запису: 2010350060001300466.
Фахівцями Головного управління ДПС в Одеській області проведена фактична перевірка у господарському об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 .
За наслідками фактичної перевірки фахівцями Головного управління ДПС в Одеській області складено Акт про результати фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 №29648/15/06/РРО/3283710630 від 16.07.2024 року.
Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці (далі - Міжрегіональне управління) отримано лист Головного управління ДПС в Одеській області від 15.08.2024 яким надано матеріали фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка тривала з 09.07.2024 по 16.07.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , у господарській одиниці магазин.
Пунктом 3.1 вищезазначеного акту «Встановлено порушення»: окрім інших встановлено: «ст.24 Кодексу законів про працю України», Постанова КМУ від 17.06.2015 р №413 в частині не надання або несвоєчасного подання до органів ДПС У країн и «І Іові домленш про прийняття працівників на роботу».
23.08.2024 року Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці на адресу позивача направлено повідомлення про початок адміністративного провадження.
Вказане повідомлення направлялося на адресу вказану в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_2 . Однак повернуто у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
02.09.2024 року Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці на адресу позивача направлено запрошення на слухання адміністративної справи.
Вказане повідомлення направлялося на адресу вказану в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_2 . Однак повернуто у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
11.09.2024 року відбулося слухання у справі «Про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, передбаченого частиною другою статті 265 КЗпП України».
11.09.2024 року Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю за зайнятість населення № №29648/15/06/РРО/3283710630-ДПС/ІП-ФС.
Вважаючи постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №29648/15/06/РРО/3283710630-ДПС/ІП-ФС від 11.09.2024 року, протиправною позивач звернутися до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частиною 2 статті 2 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Частиною 3 статті 24 КЗпП передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 259 КЗПП, передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад (ч. 2 ст. 259 КЗПП).
Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗПП передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Згідно частин 3, 4 статті 265 КЗПП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом частин 5 статті 265 КЗПП України, у разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.
Частиною 4 статті 265 КЗПП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509, у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Положеннями пункту 2 Порядку №509 визначені підстави за наявності яких можуть накладатися штрафи, в тому числі за наявності акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю (абзац 7).
Відповідно до п.3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
За приписами пункту 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб'єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
Висновки суду.
Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що роботодавці несуть відповідальність за використання найманої праці без оформлення трудових відносин у встановленому чинним законодавством порядку, тобто, без укладення трудового договору. При цьому, така відповідальність залежить від встановлення факту використання найманої праці.
Як свідчать матеріали справи, спірні відносини виникли з приводу порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Під час судового розгляду справи, судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови, якою накладено штраф на позивачку слугував акт ДПС, складений за результатами фактичної перевірки, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, зокрема зафіксований факт використання позивачкою праці неоформленого працівника ОСОБА_2 .
Позивач вважає протиправними дії посадової особи відповідача щодо накладення на нього штрафу виключно на підставі акту перевірки територіального органу ДПС, без здійснення заходу державного нагляду (контролю). Також, спростовуючи твердження представника управління щодо правомірності винесеної оскаржуваної постанови, звертає увагу суду, що будь-якої інформації з приводу підстав, які слугували її винесенню до позивача не доведено, а про її існування дізнався лише після відкриття виконавчого провадження.
За наявності таких тверджень позивача, суд вважає за необхідне зауважити, що самостійною підставою для застосування санкції за порушення законодавства про працю є акт перевірки ДПС, її територіального органу, який в даному випадку слугував підставою для дослідження відповідачем матеріалів складених органами ДПС та вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
Як свідчать матеріали справи відповідачем, на виконання вимог Порядку №509 надіслано на адресу позивача повідомлення про одержання документів від 23.08.2024 року, складених за результатами проведеної фактичної перевірки по факту виявленого порушення законодавства про працю, для дослідження матеріалів і вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. Повідомлення, надіслане рекомендованим листом на адресу позивача, повернулося відповідачу із відміткою відділення поштового зв'язку на довідці Ф.20 про причини повернення "відсутність адресата за вказаною адресою", тобто через незалежні від управління умови.
За змістом акта фактичної перевірки, складного органом ДПС у його графі "Оформлення трудових відносин" відсутня інформація щодо працівника та роботодавця, документа, який засвідчує особу, дати початку роботи та заробітної плати.
Тобто, слід зауважити, що під час перевірки, яка здійснювалася за відсутності суб'єкта господарювання, укладений між позивачем та ОСОБА_2 трудовий договір, посадовим особам ДПС, на підтвердження правомірності допуску ОСОБА_2 до роботи, для дослідження не надано. Вказаний факт спровокував складення акта фактичної перевірки, на підставі якого і винесено уповноваженою особою відповідача оскаржувану постанову.
Доводи позивача про порушення процедури проведення податковим органом фактичної перевірки у вигляді не повідомлення про таку перевірку та про її результати не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи, оскільки за нормами пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), а також було установлено, що для ознайомлення та підписання акта перевірки суб'єкт господарювання не з'явилася, про що здійснений відповідний запис в такому акті.
Твердження позивача стосовно протиправності дій посадової особи Управління Держпраці щодо накладення на позивача штрафу виключно на підставі акту перевірки територіального органу ДПС без здійснення заходу державного нагляду (контролю) спростовуються висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, згідно з якими акти перевірок ДПС є самостійними підставами для прийняття постанови про застосування штрафу органами Держпраці (постанови від 21 квітня 2021 року у справі № 260/586/20, від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20 та від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23) й у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. Ці повноваження напряму визначені у нормах статті 265 Кодексу законів про працю України (постанова від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23).
Так, у відповідності до приписів абзацу другого Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
За таких обставин суд зазначає, що незнання позивача про отримання Управлінням Держпраці матеріалів перевірки та про прийняття спірної постанови про накладення штрафу обумовлено існуванням суб'єктивних обставин і не є наслідком неналежного виконання відповідачами своїх повноважень.
Вказану позицію також підтримано постановами Верховного Суду від 13 серпня 2024 року у справі №120/15621/23, від 27 листопада 2024 року у справі №120/17056/23, які також враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі вищевикладеного, а також враховуючи те, що позивачем ні у позовні заяві, ні у відповіді на відзив не містять заперечень щодо викладених у акті фактичної перевірки податкового органу висновків стосовно суті виявлених порушень, а також те, що можливість накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю на підставі вказаного акту фактичної перевірки передбачена законом, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №29648/15/06/РРО/3283710630-ДПС/ІП-ФС від 11.09.2024 року відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, при цьому прав позивача не порушив.
Як наслідок, спірна постанова Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №29648/15/06/РРО/3283710630-ДПС/ІП-ФС від 11.09.2024 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є правомірною та не підлягає скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат згідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул.Василевського маршала, буд. 40/1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 44742194) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко
.