Справа № 420/34155/24
19 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії,-
04 листопада 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надіслана засобами поштового зв'язку 31.10.2024 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, у якій позивач просить суд:
визнати незаконним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області № 262340023870 від 22.03.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області врахувати до його страхового стажу з 03.07.1989 р. по 30.04.2001 р. та повторно розглянути його заяву про призначення йому пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області, код призначити та виплачувати йому пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення із заявою про призначення пенсії 15.03.2024р.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалами суду:
від 11.11.2024 року позовну заяву залишено без руху;
від 16.12.2024 року поновлено позивачу строк звернення до суду з позовом; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (ст.262 КАС України); витребувано у ГУПФ України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, що стосуються предмету та підстав позову.
В обґрунтування вимог позову зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , претендує на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 року (далі Порядок №22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Наразі його вік складає 56 років. 15.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідно до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року за №22-1, заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області було прийнято рішення -№ 262340023870 від 22.03.2024 р. про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу не зараховано період роботи: до пільгового стажу не зараховано період роботи з 25.05.2001 р. по 06.08.2014 р. (електрозварювальник ручного зварювання) відповідно до довідки № 2 від 06.03.2024 р. Споживче Товариство «ІНБУД», у зв'язку з відсутністю наказу Про результати атестації робочих місць за умовами праці за даний період; до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_1 період роботи за записом № 3-№8 з 03.07.1989 по 30.04.2001 р., оскільки запис про звільнення не засвідчений печаткою підприємства, порушені вимоги пункту 4.1. розділу 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 53. Необхідно підтвердити неврахований період стажу у відповідності з пунктом 3 Порядку № 637. Тому, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Херсонській області було прийнято рішення № 262340023870 від 22.03.2024 року, відмовити гр. ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років 6 місяців, та належного підтвердження пільгового стажу 12 років 6 місяців на дату звернення. Його страховий стаж складає 26 років 3 місяці 6 днів. Тобто відповідний стаж: а саме у періоди роботи з 25.05.2001 р. по 06.08.2014 р., з 03.07.1989 р. по 30.04.2001 р., не враховано.
09.01.2025 року ГУПФ України в Херсонській області подало відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, та, зокрема, зазначає, що 15 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до третьої особи із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону № 1058. До заяви додав, зокрема, наступні документи: довідку про підтвердження наявного трудового стажу для відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № Споживчим Товариством "ІНБУД"; призначення пенсії за від 06.03.2024, видану трудову книжку серії НОМЕР_1 . На виконання вимог п. 4.2 Порядку №22-1, для розгляду зазначеної заяви за принципом екстериторіальності, визначено структурний підрозділ органу, що приймає рішення про призначення або перерахунок пенсії - Головне управління. За результатами розгляду вищезазначеної заяви, 22.03.2024 Головним управлінням прийнято рішення № 262340023870 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років 6 місяців, та належного підтвердження пільгового стажу 12 років 6 місяців на дату звернення. Отже, за результатами розгляду наданих позивачем документів: Вік на дату звернення із заявою про призначення пенсії 55 років 4 місяці 28 днів. Страховий стаж особи 26 років 03 місяців 06 днів. Пільговий стаж роботи за списком № 2 - 0 років 0 днів. На момент звернення із заявою Позивач працює. Щодо розгляду наданих позивачем документів: до пільгового стажу не зараховано період роботи з 25.05.2001 по 06.08.2014 (електрозварник ручного зварювання) відповідно до довідки № 2, у зв'язку з відсутністю наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці за даний період; до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки період роботи за записом №3- №8 з 03.07.1989 по 30.04.2001, оскільки запис про звільнення не засвідчений печаткою підприємства, чим порушено вимоги пункту 4.1 розділу 4 Інструкції №58. Позивачеві роз'яснено право підтвердження не врахованого періоду страхового стажу у відповідності з пунктом 3 Порядку №637, проте, наданою можливістю останній не скористався. За період з 1998 року страховий стаж зараховано згідно відомостей про застраховану особу за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
17.01.2025 року ГУПФ України в м. Києві подало відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що результати розгляду документів доданих позивачем до заяви: до пільгового стажу не зараховано період роботи з 25.05.2001 по 06.08.2014 (електрозварник ручного зварювання) відповідно до довідки № 2 від 06.03.2024 Споживче Товариство "ІНБУД", у зв'язку з відсутністю наказу Про результати атестації робочих місць за умовами праці за даний період. До страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_1 період роботи за записом №3- №8 з 03.07.1989 по 30.04.2001, оскільки запис про звільнення не засвідчений печаткою підприємства, порушені вимоги пункту 4.1 розділу 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58. Необхідно підтвердити неврахований період стажу у відповідності з пунктом 3 Порядку №637. За період з 1998 року страховий стаж зараховано згідно відомостей про застраховану особу за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення №262340023870 від 22 березня 2024 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років 6 місяців, та належного підтвердження пільгового стажу 12 років 6 місяців на дату звернення.
Копії матеріалів пенсійної справи позивача суду не надані, незважаючи на отримання ГУПФ України в Херсонській області копії ухвали суду про відкриття провадження у справі 16.12.2024 року (а.с.43), тому справа розглядається за наявними у ній доказами відповідно до ч.9 ст.80 КАС України.
Розглянувши наявні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10) та на дату звернення за призначенням пенсії йому виповнилося 55 років.
15.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в м. Києві з заявою №4819 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.13).
Заява була розглянута ГУПФ України в Херсонській області за принципом екстериторіальності та рішенням №262340023870 від 22.03.2024 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.
У рішенні №262340023870 від 22.03.2024 року зазначено (а.с.14-16):
Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Податковий номер НОМЕР_2 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 15.03.2024.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць: після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим і третім тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року- не менше 29 років 6 місяців.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими. і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону: чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383), визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими, і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану, посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про результати атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного, трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Пунктом 20 Порядку № 637 (зі змінами) визначено, що у тих випадках, коли в - трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків або їхні номери, до яких включається цей період роботи, а також первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.
Документом, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умовами праці є наказ по підприємству, організації, як визначено пунктом 9 "Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442. Атестація робочих місць, підтверджена наказом підприємства, є обов'язковими для зарахування до пільгового стажу періодів роботи після 21.08.1992 року:
Вік заявника 55 років 4 місяці 28 днів.
Страховий стаж особи: 26 років 03 місяців 06 днів.
Результати розгляду документів доданих до заяви:
до пільгового стажу не зараховано період роботи з 25.05.2001 по 06.08.2014 (електрозварник ручного зварювання) відповідно до довідки № 2 від 06.03.2024 Споживче Товариство "ІНБУД", у зв'язку з відсутністю наказу Про результати атестації робочих місць за умовами праці за даний період.
до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_1 період роботи за записом №3- №8 з 03.07.1989 по 30.04.2001, оскільки запис про звільнення не засвідчений печаткою підприємства, порушені вимоги пункту 4.1 розділу 4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993. №58. Необхідно підтвердити неврахований період стажу у відповідності з пунктом 3 Порядку №637.
За період з 1998 року страховий стаж зараховано згідно відомостей про застраховану особу за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Заявник продовжує працювати.
Пунктом 5 статті 45 Закону, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності. визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення №262340023870 від 22 березня 2024 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років 6 місяців, та належного підтвердження пільгового стажу 12 років 6 місяців на дату звернення.
Спір в даній справі виник у зв'язку з тим, що ГУПФ України в Херсонській області не зарахувало до страхового стажу та до пільгового стажу роботи позивача певні періоди його роботи згідно записів у трудовій книжці.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.08.2010 року № 2464-VI.
Відповідно до ст.7 Законом України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України (ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), в редакції пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1/р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15)), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список№ 2), становить не менше 30 років.
Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 12 років 06 місяців.
Працівники, які мають стаж роботи з шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, чоловікам - на 1 рік за кожний 2 роки 6 місяців такої роботи.
За правилами ст.44 Закону №1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктами 17-18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Щодо правомірності незарахування позивачу періоду роботи з 03.07.2001 по 30.04.2014р.р., суд враховує наступне.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 період роботи за записом №3- №8 з 03.07.1989 по 30.04.2001 (дата заповнення трудової книжки 03.07.1989 року) судом встановлено, що позивач, зокрема, у період з 03.07.1989 по 30.04.2001 р.р. працював електрозварником ручної зварки.
З цього приводу суд зазначає, що на час первинного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірного періоду роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 Постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати відсутнім страховий стаж позивача за спірний період.
Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 687/975/17.
На дату вирішення питання призначення пенсії позивачу ГУПФ України в Херсонській області діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58,зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110.
Згідно п. 2.11., п. 2.12., п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників: зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові, дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтв про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) із посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, однією рискою закреслюється, наприклад колишнє прізвище, ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.
Отже, за встановлених обставин та наявного правового регулювання, суд робить висновок, що незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи, зазначеного у його трудовій книжці, є протиправним.
Щодо не зарахування позивачу періоду роботи з 25.05.2001 по 06.08.2014 (електрозварник ручного зварювання) відповідно до довідки № 2 від 06.03.2024 Споживче Товариство "ІНБУД", у зв'язку з відсутністю наказу Про результати атестації робочих місць за умовами праці за даний період, суд зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 та, розробленими на виконання постанови №442, Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Відповідно до зазначених нормативно-правових актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №383 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Відповідно до довідки споживчого товариства «ІНБУД» вих. №6 від 15.05.2024 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана на ОСОБА_1 про те, що він працював з 25.05.2001 по 06.08.2014 р.р. на товаристві «ІНБУД» 13 років 2 місяці 12 днів. Підстава для видачі карточки П-2; накази по відділу кадрів по результатам атестації робочих місць: Наказ № 64 від 17.09.1999р., Наказ №42 від 18.12.2001р., Наказ №81 від 30.08.2006р. , Наказ №39/1 від 20.04.2011р., Наказ №18А від 25.03.2016р. (а.с.7).
Відтак суд робить висновок, що незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи, зазначеного у довідці Споживчого товариства, у зв'язку з відсутністю результатів атестації робочих місць, є протиправним.
Суд також враховує, що ГУПФ України в Херсонській області не було надано жодних пояснень та доказів на спростовування правильності та достовірності відомостей, які відображені у трудовій книжці позивача та вищезазначеній довідці, у яких міститься інформація про періоди його роботи, а також вжиття заходів для з'ясування їх достовірності.
За вищезазначених обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 262340023870 від 22.03.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню як необгрунтоване.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії» [ВП] (Веуеіег v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (ОпегуэЫэг v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, и. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі» (Moskal V. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії"» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румуни» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15) суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано два періоди - з 25.05.2001 року по 06.08.2014 року та з 03.07.1989 року по 30.04.2001 року.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає про протиправність незарахування йому обох вищезазначених періодів, при цьому просить суд лише зобов'язати ГУПФ України в Херсонській області врахувати до його страхового стажу періоди з 03.07.1989 року по 30.04.2001 року, тобто він клопоче про ефективний захист свого права на зарахування до його страхового стажу цього періоду роботи.
З метою ефективного захисту прав ОСОБА_1 суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФ України в Херсонській області врахувати спірні періоди роботи позивача з 25.05.2001 року по 06.08.2014 року та з 03.07.1989 року по 30.04.2001 року для обчислення його страхового стажу, а також перерахувати його страховий стаж виходячи з усіх даних його трудової книжки згідно записів, повторно розглянути заяву позивача від 15.03.2024 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням правової позиції та висновків суду.
Рішення суду про зобов'язання ГУПФ України в Херсонській області призначити та виплачувати позивачу пенсію може мати ознаки втручання у дискреційні повноваження органу ПФУ, що в даному випадку є неприпустимим.
Тому суд відмовляє у вимогах про зобов'язання ГУПФ України в Херсонській області призначити позивачу пенсію за віком та її виплачувати.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем законність рішення від 22.03.2024 року не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1211,20грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 241-246, 250, 255, 260-262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 262340023870 від 22.03.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 03.07.1989 року по 30.04.2001 року та з 25.05.2001 року по 06.08.2014 року, повторно розглянути його заяву від 15.03.2024 року про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211(одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057; адреса: вул. Валентини Крицак, буд. 6, м. Херсон, Херсонська область 73036).
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, м. Київ, 04053).
Суддя М.М. Аракелян