Справа № 420/2092/25
20 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, стягнення додаткової винагороди,
Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №204 від 04.11.2024 року "Про результати службового розслідування"; визнати протиправним та скасувати Акт службового розслідування щодо самовільного залишення військової частини начальника такелажної команди відділення забезпечення продовольством військової частини НОМЕР_1 головного корабельного старшини ОСОБА_1 ; визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання з грошового забезпечення начальника такелажної команди відділення забезпечення продовольством військової частини НОМЕР_1 головного корабельного старшини ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за жовтень, листопад 2024 року в розмірі 30 000 грн щомісячно; стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за жовтень, листопад 2024 року в розмірі 30 000 грн щомісячно.
Ухвалою судді від 27.01.2025 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі за його позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування акту службового розслідування щодо самовільного залишення військової частини начальника такелажної команди відділення забезпечення продовольством військової частини НОМЕР_1 головного корабельного старшини ОСОБА_1 .
Крім того, згідно вказаної ухвали суду, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху для надання, зокрема, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
01.02.2025 року позивачем на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху була подана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
В подальшому ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 року, за наслідком надання судом оцінки питанню про дотримання позивачем строку звернення до суду після подання відповідачем відзиву на позовну заяву, позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, стягнення додаткової винагороди - було залишено без руху та надано строк для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
24.02.2025 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду та залишено адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду 15 квітня 2025 р. ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 скасовано; справу № № 420/2092/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, стягнення додаткової винагороди - направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду..
Як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять жодного доказу безпосереднього ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2024 року № 204.
При цьому матеріали справи містять відомості щодо здійснюваних представником позивача заходів з метою з'ясування обставин невиплати позивачеві грошового забезпечення за жовтень 2024 року, а саме направлення до військової частини НОМЕР_1 запиту від 28.10.2024 року, на який надано відповідь лише 09.12.2024 року.
В свою чергу на інші адвокатські запити від 21.11.2024 року № 701, від 24.12.2024 року № 63, які направлялись представником позивача до військової частини НОМЕР_1 , відповідач по суті запитуваної інформації відповіді не надавав, а листами від 25.11.2024 року та від 04.01.2025 року лише повідомляв про те, що запитувані представником позивача відомості потребують додаткового часу для пошуку.
Зміст відповіді військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2024 року № 47514/5811 на запит представника позивача від 28.10.2024 року свідчить про те, що позивач не був повідомлений про факт завершення службового розслідування та прийняття оскаржуваного наказу від 04.11.2024 року «Про результати службового розслідування».
В матеріалах справи міститься також копія адвокатського запиту представника позивача від 24.12.2024 року адресованого військовій частини НОМЕР_1 з вимогою надати належним чином завірені копії службового розслідування щодо вчинення ОСОБА_1 самовільного залишення військової частини, а також лист військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2024 року № 47514/6304, згідно якого адвокату Жмурко С.Л., яка діє в інтересах позивача, були направлені копії матеріалів службового розслідування.
Вказаним доказам, наданим позивачем, суд першої інстанції правової оцінки не надав.
У первинно поданій заяві про поновлення строку на звернення до суду позивач вказував на те, що до моменту отримання матеріалів службового розслідування, а саме - до 07.01.2024 року йому не було відомо про наявність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2024 року.
Слід звернути увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження дати отримання представником позивача матеріалів службового розслідування. Судом першої інстанції вказане питання не досліджувалось, як і питання отримання разом із матеріалами службового розслідування оскаржуваного позивачем наказу від 04.11.2024 року.
Також колегія суддів зазначила, що у заяві про поновлення строку звернення до суду, поданій представником позивача 24.02.2025 року, адвокат вказує вже на те, що результати службового розслідування були отримані 25.01.2025 року.
Вказане свідчить про наявність розбіжностей у твердженнях позивача щодо дати, з якої йому стало відомо про порушення його прав та інтересів, однак судом першої інстанції не вжито належних заходів з метою з'ясування вказаних обставин у справі.
Доходячи висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду та наявність підстав для залишення поданого позову без розгляду, суд першої інстанції посилався на те, що з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що станом на 14.12.2024 року позивач був обізнаний про наявність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2024 року. В якості такого доказу суд першої інстанції посилався на аркуш доведення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.11.2024 року, який виданий на підставі оскаржуваного позивачем наказу від 04.11.2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи дійсно з метою реалізації наказу від 04.11.2024 року № 204, командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 09.11.2024 року № 35-РС про пониження головного корабельного старшину ОСОБА_1 у військовому званні на один ступінь.
Разом із відзивом на позовну заяві відповідачем був наданий аркуш, який містить наступні відомості: «Наказ доведено до ОСОБА_1 в присутності капітана-лейтенанта ОСОБА_2 та ст. 2 ст. В.Павленко 14.12.2014 року». Також міститься підпис НВЗП в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 .
В свою чергу вказаний доказ не містить відомостей про те, який саме наказ було доведено до відома ОСОБА_1 . При цьому, як вбачається з матеріалів справи наказ «Про результати службового розслідування», а також наказ про пониження у військовому званні були прийняті 04.11.2024 року та 09.11.2024 року, тоді як наданий аркуш «доведення» датований 14.12.2024 року, тобто більше ніж через місяць після видання зазначених вище наказів. Пояснень з цього приводу відповідачем суду не надано.
З огляду на все викладене вище, з урахуванням заперечень позивача про його обізнаність із оскаржуваним наказом, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що наданий відповідачем доказ є належним доказом, який достеменно підтверджує той факт, що позивач дізнався про наявність наказу від 04.11.2024 року саме 14.12.2024 року.
15.05.2025 справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду після апеляційного розгляду.
Згідно з ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» (№ 22277/93 від 27.06.2000 року § 59) зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться у прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
Отже, строк на звернення до суду позивача із даними вимогами, з урахуванням сукупності повідомлених позивачем обставин, наданої судом апеляційної інстанції оцінки, підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважних причин. Інакший судовий розсуд призвів би до порушення базового права людини на доступ до правосуддя, гарантований як Конституцією України, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене вище, суд вважає за можливе поновити позивачу строк на звернення до суду із даними вимогами та продовжити судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 171, 248, 257, 260, 261, 262 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, стягнення додаткової винагороди.
Продовжити судовий розгляд справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк