Справа № 420/6653/25
19 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністра Оборони України - Умєрова Рустема Енверовича, Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність та скасування наказу, -
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністра Оборони України - Умєрова Рустема Енверовича, Генерального штабу Збройних Сил України, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністра Оборони України при розгляді заяви від 14 лютого 2025 року про відмову у проведенні перевірки незаконності наказу і скасувати незаконний Наказ Тимчасово виконуючого обов'язки Начальника Генерального Штабу України Олексія Шевченко №7 від 03 січня 2025 року в частині призначення ОСОБА_2 , 1970 року народження, на посаду солдата 27-й Запасної роти НОМЕР_1 Окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України;
- визначити місцем подальшого проходження військової служби солдата ОСОБА_2 , 1970 року народження, згідно висновку лікарської комісії про непридатність проходження ним служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті спец.спорудах і придатністю до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах);
- зупинити в порядку забезпечення виконання рішення суду і для недопущення загибелі ОСОБА_2 , 1970 року народження, якій згідно висновку Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Міністерства Оборони України непридатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті спец, спорудах), виконання Наказу Тимчасово виконуючого обов'язки Начальника Генерального Штабу України Олексія Шевченко №7 від 03 січня 2025 року в частині призначення ОСОБА_2 , 1970 року народження, на посаду солдата 27-й Запасної роти НОМЕР_1 Окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України;
- в порядку забезпечення доказів витребувати у Міністра Оборони України особисту військову справу військовозобов'язаного ОСОБА_2 , 1970 року народження, яка знаходиться у 27-й Запасної роти НОМЕР_1 Окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач визнаний обмежено придатним до військової служби (Непридатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті спец, спорудах). Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах). Проте, Наказом начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) позивач призначений до 27 запасної роти НОМЕР_2 Окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Позивач вважаючи, що вказаний наказ суперечить висновку медичної комісії і вимогам п.2 ч.1 ст.23 закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» звернувся до Міністра Оборони України із заявою про скасування Наказу тимчасово виконуючого обов'язки Начальника Генерального Штабу України Олексія Шевченко №7 від 03 січня 2025 року в частині призначення ОСОБА_2 , 1970 року народження, на посаду солдата 27-й Запасної роти НОМЕР_1 Окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Представник позивача отримав відповідь якою відмовлено у проведенні перевірки законності наказу Тимчасово виконуючого обов'язки Начальника Генерального Штабу України ОСОБА_3 №7 від 03 січня 2025 року та відмовлено у його скасуванні.
Не погоджуючись із відмовою щодо скасування наказу позивач звернувся до суду з цим позовом.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Обставини справи.
ОСОБА_1 , відповідно до довідки гарнізонної ВЛК Військово-медичного клінічного центру Південного регіону № 533 від 01.08.2023 року, на підставі статей 75-б, 49-а графи ІІ Розладу хвороб, визнаний обмежено придатним до військової служби (Непридатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті спец, спорудах. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах).
Відповідно до витягу з наказу начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) № 7-рс від 03.01.2025 року, на підставі пунктів 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 16.12.2024 року № 25607/с, солдата ОСОБА_1 , стрільця - помічника гранатометника відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено із займаної посади та призначено солдатом резерву 27-й Запасної роти НОМЕР_1 Окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Згідно з військовим квитком позивач з 08.01.2025 року зарахований до списків військової частини НОМЕР_3 на посаду солдата резерву.
08.02.2025 року представник позивача звернувся до Міністра Оборони України Умєрова Рустема Енверовича із заявою в якій просив:
- скасувати Наказ Тимчасово виконуючого обов'язки Начальника Генерального Штабу України Олексія Шевченко №7 від 03 січня 2025 року в частині призначення ОСОБА_2 , 1970 року народження, на посаду солдата 27-й Запасної роти НОМЕР_1 Окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України
- визначити місцем подальшого проходження військової служби солдата ОСОБА_2 , 1970 року народження, згідно висновку лікарської комісії про непридатність проходження ним служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті спец.спорудах і придатністю до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах).
Листом від 26.02.2025 року № 117/ВихЗВГ/ НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за дорученням та у межах компетенції, повідомило наступну інформацію. Так, скасування наказу не входить до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_2 . Щодо переміщення до іншого місця служби. За наявності підстав для переміщення, військовослужбовцю ОСОБА_2 необхідно подати рапорт про переміщення за підпорядкуванням до командування військової частини НОМЕР_3 з долученням документів, що підтверджують підстави для переміщення.
Вважаючи протиправною бездіяльність Міністра Оборони України щодо не розгляду заяви про скасування наказу та відмову у проведенні перевірки незаконності наказу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває станом і на сьогодні.
Також, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" в Україні оголошено проведення загальної мобілізації.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
Згідно з абзацом 2 частини 4 статті Закону №3543-ХІІ, зміст мобілізації становить переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 6 грудня 1991 року №1932-XII, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон № 2232-XII), відповідно до частин 5, 7 статті 6 якого, військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов'язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.
Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення), відповідно до п.12 якого, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
При цьому, згідно з п.1 п.81 Положення, призначення на посади здійснюється військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.
Пунктом 82 Положення визначено види посад та вимоги при призначенні на посаду. Так, призначення військовослужбовців на посади здійснюється, серед іншого, на вищі посади (п.1), на рівнозначні (п.2), на нижчі (п.3). Зокрема, згідно з п.3 п.82 Положення, призначення військовослужбовців на нижчі посади здійснюється:
у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;
за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання;
у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;
у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад;
за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад.
Пунктом 83 Положення передбачено, що військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.
Відповідно до п. 110 Положення, переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.
Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється, зокрема, між видами Збройних Сил України, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з п. 113 Положення, переміщення військовослужбовця за станом здоров'я або за станом здоров'я членів його сім'ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.
Разом із тим, абзацом 2 пункту 257 Положення передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення, відповідно до якого військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
- неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
- неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
- потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
Відповідно до п.10 Положення про Міністерство Оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 730), мініст:
1) очолює Міноборони, здійснює керівництво його діяльністю, військово-політичне і адміністративне керівництво Збройними Силами безпосередньо та через підпорядкованих йому першого заступника Міністра, заступників Міністра та Головнокомандувача Збройних Сил;
2) визначає пріоритети роботи Міноборони і відповідає за формування державної політики у сфері оборони, оборонне планування, програмний та ресурсний менеджмент, військову кадрову політику, ефективне та належне використання оборонних ресурсів, всебічне забезпечення життєдіяльності, функціонування, розвиток та застосування Збройних Сил, затверджує плани роботи Міноборони, звіти про їх виконання;
2-1) затверджує плани мобілізаційного розгортання і приведення в готовність Держспецтрансслужби для функціонування в особливий період, що розроблені Держспецтрансслужбою та погоджені з Генеральним штабом Збройних Сил;
3) організовує та контролює виконання в Міноборони Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України;
4) подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є Міноборони;
5) погоджує проекти актів Кабінету Міністрів України, проекти законів та актів Президента України, що вносяться Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України та Президента України;
6) представляє в установленому порядку проекти законів України, розробником яких є Міноборони, і доповідає з інших питань, що належать до компетенції Міністерства, під час їх розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України;
7) веде переговори і підписує міжнародні договори України в межах наданих йому повноважень;
8) погоджує структуру Генерального штабу Збройних Сил;
8-1) погоджує структуру органу управління Держспецтрансслужби;
9) затверджує положення про структурні підрозділи апарату Міноборони;
10) призначає на посаду та звільняє з посади керівників структурних підрозділів апарату Міноборони, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;
11) формує патронатну службу Міністра;
12) вносить в установленому порядку Президентові України подання про призначення на посаду та звільнення з посади осіб вищого командування Збройних Сил;
12-1) вносить Президентові України подання про призначення на посаду Головнокомандувача Збройних Сил;
13) укладає контракт про проходження військової служби з особами, які призначені або призначаються на посади, за якими штатом (штатним розписом) передбачено військове звання вищого офіцерського складу, а також з особами офіцерського складу, які призначаються і звільняються з посади Міністром;
14) призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку військовослужбовців;
15) присвоює в установленому порядку військові звання та вносить Президентові України подання про присвоєння військових звань особам вищого офіцерського складу Збройних Сил;
16) нагороджує відзнаками Міноборони, достроково присвоює чергові військові звання військовослужбовцям (до полковника включно) та застосовує інші види заохочення військовослужбовців, державних службовців, працівників Міноборони та Збройних Сил;
17) вносить подання щодо представлення в установленому порядку військовослужбовців, державних службовців, працівників Міноборони та Збройних Сил до відзначення державними нагородами України, нагородження їх відзнаками Міноборони, застосування інших видів заохочень;
18) порушує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності першого заступника Міністра, заступників Міністра та державного секретаря Міноборони;
19) утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи і організації, що належать до сфери управління Міноборони, затверджує положення про них (їх статути), здійснює в межах своїх повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності;
19-1) призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міноборони, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;
20) забезпечує регулярну оцінку корупційних ризиків у Міноборони і здійснює відповідні антикорупційні заходи;
21) організовує проведення в Міноборони та Збройних Силах заходів з очищення влади (люстрації);
22) скликає та проводить наради, прийом громадян з питань, що належать до його компетенції;
23) підписує накази Міноборони;
24) дає обов'язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони доручення;
25) визначає обов'язки першого заступника Міністра, заступників Міністра, розподіл повноважень Міністра між першим заступником Міністра, заступниками Міністра, які вони здійснюють у разі його відсутності;
25-1) вносить подання Президентові України до призначення на посаду та звільнення з посади керівника органу управління Держспецтрансслужби та його заступників;
26) здійснює загальне керівництво Військовою службою правопорядку у Збройних Силах та контроль за її діяльністю;
27) списує військове майно в установленому порядку;
28) здійснює переведення Міноборони на функціонування в умовах особливого періоду;
28-1) забезпечує здійснення Президентом України як Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил загального керівництва національним спротивом;
29) представляє Міноборони у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами;
30) приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони;
30-1) організовує внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечує їх здійснення в Міноборони, Збройних Силах, Держспецтрансслужбі, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління Міноборони;
31) скасовує повністю чи в окремій частині накази державного секретаря Міноборони, акти підпорядкованих Міноборони органів військового управління, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства та актам Міноборони;
32) здійснює інші повноваження відповідно до Конституції та законів України.
Пунктом 4.15 розділу IV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України10.04.2009 року № 170 визначено, що переміщення по службі в іншу місцевість військовослужбовців, які мають потребу за станом свого здоров'я або за станом здоров'я членів сімей змінити місце служби і проживання, а також за сімейними обставинами та з інших поважних причин, або на нижчу на один ступінь посаду за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені військові звання старший лейтенант або молодший сержант (старшина 2 статті)) провадиться на особисте прохання відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 82 Положення за рапортом військовослужбовця, поданим за підпорядкуванням.
Сімейними обставинами та іншими поважними причинами для переміщення військовослужбовця можуть бути:
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, або утримання повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I або II групи, або виховання дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
наявність особи з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, що така особа є членом сім'ї військовослужбовця першого або другого ступеня споріднення, та відсутності інших членів сім'ї, які здійснюють догляд, або необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розвитку, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
хвороба військовослужбовця або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком військово-лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї;
переміщення дружини (чоловіка) військовослужбовця, які проходять військову службу за контрактом, на нове місце служби в порядку, визначеному пунктом 114 Положення.
Крім рапорту військовослужбовця, підставами для прийняття рішення щодо його переміщення за станом здоров'я, сімейними обставинами чи з інших поважних причин є постанова (висновки) військово-лікарської та лікарсько-консультативної комісій, документи, що підтверджують наявність і вік дітей, наявність житла тощо.
Висновки суду.
З аналізу наведених норм слідує, що період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.
Таким чином, починаючи з 24.02.2022 року і по теперішній час, в Україні, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» є особливим правовим режим.
У зв'язку з введенням воєнного стану, вимоги до воєнних посад, передбачені воєнними штатами, є завищеними порівняно зі штатами мирного часу, що у свою чергу зумовлено обставинами, які потребують більшої відповідальності, контролю та повної бойової готовності для відсічі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
Таким чином, аналізуючи наведені правові норми, суд вказує, що після введення правового режиму воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, військовослужбовці Збройних Сил України можуть бути переведені на нижчу посаду та до іншого військового формування за наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України без згоди військовослужбовця, крім випадків, передбачених пунктом 112 Положення №1153/2008.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, спірний наказ начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) № 7-рс від 03.01.2025 року прийнятий на підставі пунктів 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 16.12.2024 року № 25607/с.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що його переведення без урахування стану його здоров'я та без наявності рапорту про таке переведення, в іншу місцевість є протиправним.
Вказані доводи суд вважає неприйнятними, оскільки, як зазначено вище, абзацом другим пункту 257 Положення передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
При цьому, станом на момент прийняття оскаржуваного наказу судом не встановлено, а позивачем не доведено наявність передбачених п.112 Положення підстав, які виключають можливість переведення позивача на нове місце військової служби, у тому числі стан його здоров'я, на чому наголошує представник позивача.
Додатково щодо доводів представника про те, що переведення ОСОБА_1 відбулось без з'ясування та врахування стану здоров'я, суд вказує, що під час воєнного стану в Україні в Збройних Силах України діють відповідні номенклатури посад. При цьому, обов'язок про доведення зазначеної інформації командиру, відповідно до пункту 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, безпосередньо покладається саме на військовослужбовця.
Так, відповідно до п.12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України, а право видавати такі накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Крім того, суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 зазначив, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, Суд зауважив, що деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
У цій постанові Верховний Суд визначив, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Тож, у підсумку, Верховний Суд у справі № 1640/3394/18, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, запровадив критерій виміру суттєвості порушень правової процедури ухвалення рішення та дійшов висновку, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. На думку Суду, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Такі висновки були також висловлені Верховним Судом у постановах від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18, від 16.11.2023 у справі № 300/3110/20, від 21.12.2023 у справі № 440/2017/20, від 21 лютого 2024 року у справі №360/2132/20.
У постановах від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, від 10 травня 2024 року у справі №160/9951/21 додатково зазначено, що межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Застосовуючи вказані підходи до обставин даної справи, суд зазначає, що з огляду на наявність у начальника Генерального штабу Збройних Сил України права на прийняття оскаржуваного наказу без згоди позивача, посилання позивача на невідповідність підстав прийняття, зазначених в оскаржуваному наказі, не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не спростовують висновки, які викладено у ньому.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Міністра Оборони України щодо не розгляду заяви та не скасування наказу начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) № 7-рс від 03.01.2025 року, суд зазначає наступне.
З аналізу п.10 Положення про Міністерство оборони України вбачається, що до повноважень Міністра не належить скасування наказів начальника Генерального штабу Збройних Сил України про призначення, звільнення чи переведення військовослужбовців.
Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку, що звільнення позивача із займаної посади та призначення солдатом резерву 27-й Запасної роти НОМЕР_1 Окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, проведено з дотриманням норм Положення, Закону України № 2232-XII, наказ прийнятий повноважною особою, такий відповідає критеріям правомірності, передбаченим в ч.2 ст. 2 КАС України, а відтак, відсутні підстави для скасування останнього.
При цьому, суд звертає увагу, що до повноважень суду не належить надання оцінки доцільності звільнення з посади та призначення на іншу посаду військовослужбовців, тим більше під час дії особливого періоду та правового режиму воєнного стану в Україні, адже доцільність перебування військовослужбовця на конкретній посаді, необхідність його переміщення з метою потреби доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду відноситься виключно до компетенції військового керівництва, а не суду.
Щодо позовних вимог в частині визначити місцем подальшого проходження військової служби солдата ОСОБА_2 , 1970 року народження, згідно висновку лікарської комісії про непридатність проходження ним служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті спец.спорудах і придатністю до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах), суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 з 08.01.2025 року зарахований до списків військової частини НОМЕР_3 на посаду солдата резерву.
Згідно з п. 113 Положення та п. 4.15 розділу IV Інструкції, переміщення військовослужбовця за станом здоров'я здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.
Як встановлено судом, позивач із відповідним рапортом до командування військової частини НОМЕР_3 не звертався.
Враховуючи вказане та з огляду на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, яке має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
При розгляді справи суд враховує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю з викладених вище підстав.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат згідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністра Оборони України - Умєрова Рустема Енверовича (пр-т Повітряних Сил, буд.6, м. Київ, 03168), Генерального штабу Збройних Сил України (пр-т Повітряних Сил, буд.6, м. Київ, 03168) про визнання протиправною бездіяльність та скасування наказу - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко
.