Справа № 640/19630/20
19 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії,-
20.08.2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі ГУ ПФУ), в якому просить: - визнати протиправними дії відповідача, які полягають у встановленні та виплаті йому пенсії визнаною неконституційною та нечинною з 21.12.2016 року норми ч.7 ст.43 Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме обмеження максимального розміру пенсії в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; зобов'язати відповідача виплачувати йому пенсію з дати набрання чинності рішення суду по цій справі й довічно - без обмеження максимального розміру пенсії.
Також позивач просить встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання рішення суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Погрібніченко І.М.) від 26.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В матеріалах справи наявний відзив на позов, відповідь на відзив.
15.12.2022 набрав чинності Закон України № 2825-IX від 13.12.2022 "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX), відповідно до якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання положень Закону № 2825-IX зі змінами та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва , затвердженого наказом ДСА України №399 від 16.09.2024 року дану справу №640/19630/20 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 10.04.2025 року та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд головуючому судді Катаєвої Е.В.
Ухвалою суду від 14.04.2025 року прийнято справу до провадження, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувані докази у справі.
Позивач зазначив, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262).
Контракт з ним припинено наказом Голови Державної прикордонної служби України від 24.09.2019 року №965-ос.
Отримавши в грудні 2019 року, січні та лютому 2020 року він виявив, що сума пенсії становить значно менш ніж 70% його грошового забезпечення. Розмір його пенсії з надбавками та підвищеннями повинен складати 22985,83 грн, проте відповідач обмежив максимальний розмір його пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. При цьому на звернення його представника ГУ ПФУ повідомив, що пенсія виплачується у відповідності до законодавства.
Позивач вказує, що звертається до суду з цим позовом, оскільки вважає порушеними свої права щодо обмеження максимального розміру нарахованої пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016року № 7-рп/2016.
Представник відповідача у відзиві на позов від 23.09.2020 року, наявний в матеріалах справи, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на ч.7 ст.43 Закону № 2262, а також ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», якою встановлено, що максимальний розмір пенсій (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року.
Додаткових пояснень до суду відповідачем не надано. Надані протоколи перерахунку пенсії позивача.
В матеріалах справи також наявна відповідь на відзив, в якій позивач вважає доводи відповідача безпідставними та наполягає на задоволенні позовних вимог.
Справу розглянуто у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивачу вперше призначена пенсія згідно з протоколом від 16.11.2011 року з розрахунку 65% грошового забезпечення.
Згідно з перерахунками пенсія позивача перераховувалась у 2012 році, 2017 році, а також на підставі постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року у 2018 році. Розмір пенсії визначений з розрахунку 65% грошового забезпечення та до виплати з урахуванням положень постанови КМУ №103 визначено 6566,79грн, тобто максимальний розмір пенсії позивача на підставі ч.7 ст.43 Закону № 2262, а також ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 не обмежувався.
Позивач у наступному продовжив службу за контрактом та був контракт припинений наказом звільнений наказом Голови Державної прикордонної служби України від 24.09.2019 року №965-ос. Наказом від 27.09.2019 року виключений зі списків особового складу з вислугою років календарною 29 років 11 міс 24 дня, пільговою - 3 міс 02 дня, всього - 30 років 02 міс 26 днів.
Адміністрація Державної прикордонної служби України подало подання про призначення пенсії позивачу з грошовим атестатом та довідкою про додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з протоколом від 28.10.2019 року розмір пенсії позивача з 08.10.2019 року склав 22985,34грн, а саме 22194,63грн (70% від грошового забезпечення у розмірі 31706,61 грн) та надбавки та підвищення пенсії. Проте до виплати визначено 15640,00грн, тобто розмір пенсії позивача був обмежений десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Позивач вважає таки дії відповідача протиправними та звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши заяви по суті та надані учасниками справи докази суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема. Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Частинами 1,2 ст. 63 Закону №2262-ХІІ встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
При цьому відповідно до ст.64 Закону №2262-ХІІ у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до ч.4 ст.63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Між тим, є обґрунтованими вимоги позивача про протиправність дій відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру його пенсії при призначенні йому пенсії з 08.10.2019 року.
Пенсії військовослужбовців при будь-якому перерахунку не підлягають обмеженню, оскільки обмеження пенсій військовослужбовців встановлювались ч.7 ст.43 Закону України №2262-ХІІ, проте вказані рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тобто з 20.12.2016 року положення ч.7 ст.43 Закону є такими, що втратили чинність.
Вказаний висновок суду зроблений на підставі висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України повинні бути враховані при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Вказані висновки сформовані в постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №620/1285/19, від 09.11.2020 року у справі №813/678/18, від 09.02.2021 року у справі №640/2500/18 та полягають у наступному.
Закон України №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом .
Згідно із Законом України від 24.12.2015 №848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.43 Закону №2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016року.
Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016№ 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 не чинною є ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Відповідно до ст.1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст.43 Закону України №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону України №2262-XII.
Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст.17 Конституції України.
Висновки Верховного Суду з цього питання є сталою судовою практикою та підтверджені у постанові від 25.01.2024 року у справі №300/2754/23.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2,3 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, на підставі ч.7 ст.43 Закону України №2262-XII та Закону України від 08.07.2011 № 3668 - VI, зобов'язати здійснити перерахунок та виплату з 08.10.2019 року пенсії позивача без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Позовні вимоги позивача щодо зобов'язання виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією за період з 08.10.2019 року по дату набрання чинності рішенням суду стосуються виконання рішення суду. Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому пенсію без обмежень максимального розміру з дня набрання чинності рішення суду й довічно не підлягають задоволенню у частини виплати довічно, оскільки суд не вирішує будь-які питання на майбутнє.
Також на час прийняття рішення по справі судом не встановлено підстав для застосування положень ст.282 КАС України щодо встановлення контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 08.10.2019 року максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, на підставі Закону України від 08.07.2011 № 3668 - VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 08.10.2019 року пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, на підставі Закону України від 08.07.2011 № 3668 - VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва