19 травня 2025 р. № 400/601/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі- Відповідач ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності рішення за наслідками розгляду рапорту від 26.12.2024 року майстра - номера обслуги 1 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на підставі пп. г п. 4 ч. 2 стаття 26 Закону України про військовий обов'язок та військову службу, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення щодо звільнення майстра - номера обслуги 1 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на підставі пп. г п. 4 ч. 2 стаття 26 Закону України про військовий обов'язок та військову службу, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що позивач має підстави для звільнення з військової служби через сімейні обставини, а саме в зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. В позові зазначено, що 26.12.2024 відповідачу направлено рапорт на звільнення, який не розглянуто по суті. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27.01.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.
Впродовж строків, визначених частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідач відзив не подав. Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 27.01.2025 та позовна заява з додатками вручені відповідачу з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ухвалою від 11.03.2025 суд за власною ініціативою витребував від відповідача інформацію щодо дати отримання військовою частиною НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 26.12.2024, інформацію щодо результатів розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 26.12.2024, копію рапорту від 26.12.2024 з доданими матеріалами.
В зв'язку з невиконання вимог ухвали від 11.03.2025, суд ухвалою від 27.03.2025 витребував докази повторно.
Ухвала від 27.03.2025 вручена відповідачу 28.04.2025. У встановлений судом строк відповідач вимоги ухвали не виконав.
Справу розглянуто в письмовому провадженні
Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, суд дійшов наступних висновків.
В матеріалах справи є рапорт позивача на ім'я командира 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_2 , яким він просить останнього клопотати перед вищим командуванням про звільнення позивача з військової служби. В рапорті міститься посилання на копії документів, які до нього додаються.
Зазначений рапорт разом з додатками направлений представником позивача на адресу Генерального штабу ЗСУ 26.12.2024.
Доказів направлення вказаного рапорту на адресу відповідача засобами поштового зв'язку позивачем до позову не надано. Доказів направлення вказаного рапорту на офіційну електронну адресу відповідача або вручення рапорту уповноваженій особі відповідача матеріали справи також не містять.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його рапорту та неприйняття рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» останній звернувся до суду з цим позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний на території України, який продовжений як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній момент.
Відповідно до Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать дії, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Суд наголошує, що рапорт це вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Відповідно до Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Як встановлено судом, позивач вказує про те, що виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку з тим, що його матері встановлена друга група інвалідності, при цьому відсутні інші члени сім'ї, які можуть здійснювати догляд за нею.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначено у Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі- Наказ № 531).
Згідно пункту 1 розділу 2 Наказу № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Пунктом 1 розділу Наказу № 531 передбачено, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Відповідно до пункту 9 розділу 3 Наказу № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з пунктом 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця, який подається ним на ім'я командира (начальника) військової частини, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань не пізніше 14 днів з дня подання такого рапорту.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких, зокрема така обставина, що визначена позивачем.
Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Тобто, у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту прямими командирами, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі і так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Відтак, суд резюмує, що у будь-якому випадку остаточне рішення (позитивне чи негативне) за одержаним рапортом військовослужбовця про звільнення з військової служби має бути прийняте командиром військової частини або іншою посадовою особою, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що 26.12.2024 позивачем засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, подано рапорт про звільнення від 26.12.2024, який направлено до Генерального штабу Збройних Сил України за адресою: вул. Повітряних сил України, 6, м. Київ 168, 03168, а не на адресу Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), яку позивач вказує у позові як адресу відповідача.
При цьому, з опису вкладення до поштового відправлення до Генерального штабу ЗСУ вбачається, що рапорт і інші документи додавались до супровідного листа. Проте, позивачем такий лист до матеріалів справи не додано, відтак, суд не має підстав для висновку, про що саме просив позивач Генеральний штаб ЗСУ цим листом (про направлення рапорту до військової частини НОМЕР_1 , розгляд його по суті і т.ін).
В зв'язку з відсутністю в додатках до позову доказів звернення позивача до Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення, суд вжив заходів щодо отримання безпосередньо від відповідача відомостей, пов'язаних з надходженням і розглядом рапорту. Відповідач такі відомості до суду не надав, отримання від позивача рапорту не підтвердив.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що вказаний рапорт подавався до відповідача фактично, із чим у відповідача з урахуванням приписів Наказу № 531 виник обов'язок по його розгляду у 14-денний строк з дня такого подання.
Також, судом встановлено, що в рапорті позивача від 26.12.2024, копія якого міститься в матеріалах справи, адресатом зазначено командира 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 .
Зі змісту цього рапорту вбачається, що позивач звертається до свого командира з проханням клопотати перед вищим командуванням про звільнення з військової служби.
Отже, рапорт позивача від 26.12.2024 адресований не командиру військової частини НОМЕР_1 і не містить клопотання про звільнення з військової служби.
Водночас, як вже зазначалось вище, рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця подається ним на ім'я командира (начальника) військової частини.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що рапорт позивача не місить клопотання про звільнення з військової служби, не адресований командиру (начальнику) Військової частини НОМЕР_1 та не направлений позивачем/його представником до Військової частини НОМЕР_1 .
За таких обставин суд не вбачає протиправних дій (бездіяльності) відповідача в частині не розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі пункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Також, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем рапорту, то відповідач не розглядав рапорти позивача про звільнення з військової служби та не приймав будь-яких рішень, які б породжували для позивача юридичні наслідки. Відтак, суд не знаходить підстав для зобов'язання відповідача розглянути вищезазначений рапорт і прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, суд звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду у п. 47 постанови від 25.06.2020 у справі № 520/226/19 зроблено висновок, що визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд зазначає, що основоположним принципом адміністративного судочинства є принцип диспозитивності, який полягає в тому, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Суд констатує, що в цій справі позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а саме щодо протиправної бездіяльності відповідача з розгляду його рапорту.
З огляду на викладене, ні основана позовна вимога, ні похідна від неї не підлягають задоволенню.
В зв'язку з відмовою у позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко