про забезпечення позову
20 травня 2025 р. № 400/5111/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
прозаява про забезпечення позову,
19 травня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 направлені на взяття на військовий облік ОСОБА_1 ;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 викликати повістками, брати на військовий облік та мобілізовувати ОСОБА_1 на військову службу до Збройних Сил України.
Одночасно з позовною заявою, 19.05.2025 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Валешинського М.І. про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювати виклики ОСОБА_1 шляхом вручення йому повісток, також заборонити його мобілізацію з подальшим переміщенням до військової частини.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник заявника посилається на те, що позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних як особа, засуджена за скоєння тяжкого злочину. Втім, відповідачем вручено ОСОБА_1 повістку про виклик на 03.05.2025 для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. В заяві про забезпечення позову зазначено, що позивач не має бажання знову ставати на військовий облік та бути мобілізованим. Представник позивача наголошує, що здійснення виклику по повістці для проходження медичного огляду позивача, виключеного з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у редакції чинній станом на 31.01.2016 року), вже приводить до порушення його прав і може в подальшому привести до призову на військову службу та переміщення у військову частину для проходження військової служби без його згоди, що матиме незворотні наслідки.
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з приписами ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписами ч.1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.
Згідно з частиною 2 цієї статті визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
В цій справі необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує протиправним, на його думку, врученням йому повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд зауважує, що на даному етапі він не здійснює оцінку обґрунтованості позову, оскільки фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішень та дій відповідача, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення цієї справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення. Тому, сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи не вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи бездіяльність є очевидно протиправними і, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Що ж до наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення (бездіяльності) та порушення таким рішенням (бездіяльністю) прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/ 18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19 вказано, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Таким чином, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття таких заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Застосовуючи ці висновки в даній справі суд зазначає, що з матеріалів адміністративної справи не встановлено очевидні ознаки протиправності дій відповідача, які б відповідали критерію «поза обґрунтованим сумнівом».
Крім того, суд звертає увагу позивача, що спосіб забезпечення позову, про вжиття якого він просить, є повністю тотожним одній з позовних вимог.
Отже, у випадку забезпечення позову у визначений позивачем спосіб, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.
Обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Щодо доводів позивача про те, що невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до неможливості відновлення порушеного права позивача, у зв'язку із вчиненням дій по його мобілізації, то суд наголошує, що такі доводи не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, адже сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях.
Крім того, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки суд здійснює захист реально порушених прав позивача, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись положеннями ст.154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволені заяви ОСОБА_1 ,. відмовити.
Ухвала набрала законної сили 20.05.25 ( з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України).
Строк пред'явлення до виконання - протягом трьох років (трьох місяців).
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Дерев'янко Ліна Леонідівна