20 травня 2025 р. № 400/2762/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., при секретарі судового засідання Друца Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
За участю:
позивачки ОСОБА_1 ;
представника відповідача Комарчука Олександра Олександровича
21 березня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування позивачці додаткової винагороди за листопад-грудень 2024 року;
зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за листопад та 30000,00 грн за грудень 2024 року, разом - 60000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у період з 01.11.2024 по 31.12.2024 вона, як військовослужбовець відповідача, перебувала у зоні виконання бойових (спеціальних) завдань, що є підставою для виплати їй додаткової грошової винагороди в розмірі 30000,00 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168). Однак, відповідач не виплатив їй за вказаний період додаткову грошову винагороду, установлену Постановою № 168, на тій підставі, що у грудні 2024 року їй було оголошено сувору догану. На переконання позивачки, такі діє відповідача є протиправними, оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани було накладене лише у грудні 2024 року, а невиплата почалась ще в листопаді 2024 року, хоча навіть сувора догана не може бути підставою для позбавлення додаткової грошової винагороди.
У позовній заяві позивачка заявила клопотання про витребування доказів.
24.03.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), про часткове задоволення клопотання позивачки про витребування доказів та про витребування у відповідача таких доказів:
копії (витяги) усіх наказів військової частини НОМЕР_1 , що стосуються безпосередньо проходження ОСОБА_1 військової служби (її відряджень, зарахувань до списків особового складу, виплати їй грошового забезпечення, надання відпусток, притягнення її до дисциплінарної відповідальності і т.п.) за період з 01.10.2024 по 31.01.2025;
довідку (інформацію) про розмір виплаченої ОСОБА_1 за листопад і грудень 2024 року додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Позовна заява з додатками та ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 про відкриття провадження надіслані відповідачу в його електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримані ним відповідно 21.03.2025 і 24.03.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
У встановлений судом строк відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, витребувані в нього докази суду не надав, про причини їх неподання не повідомив.
28.03.2025 позивачка подала клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за її участі, за результатами розгляду якої ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін на 20.05.2025.
Розглянувши матеріли справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Відповідно до даних посвідчення офіцера позивачка з 14.06.2024 проходить військову службу на офіцерській посаді.
У позовній заяві позивачка стверджує, що у період з 01.11.2024 по 31.12.2025, вона проходила військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 в зоні виконання бойових (спеціальних) завдань.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.12.2024 № 548 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивачці, як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , оголошено сувору догану.
29.01.2024 позивачка подала командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, який зареєстрований 29.01.2024 за вхідним № 432/р, про те, що їй вже другий місяць поспіль не виплачують додаткову винагороду, а саме: за листопад і грудень.
Листом від 13.02.2025 № 1833/515 відповідач повідомив позивачку, що виплата додаткової винагороди з розрахунку 30000,00 грн на місяць, встановлену Постановою № 168, здійснюється військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) у складі діючих угрупувань військ (сил) оборони держави згідно з Переліком бойових (спеціальних) завдань.
Вважаючи такі дії відповідача щодо не виплати їй додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, встановленої Постановою № 168, за листопад і грудень 2024 року протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац перший частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з абзацом першим пункту 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу постановлено здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерства юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абзацами першим, шістнадцятим, двадцять другим і двадцять третім пункту 2 розділу ХХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини (абзаци перший і другий пункту 9 розділу XXXIV Порядку № 260).
Відповідно до абзаців першого-дев'ятого пункту 15 розділу ХХХIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які:
самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);
усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади, - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);
відмовились виконувати бойові накази (розпорядження), - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння, - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;
добровільно здалися в полон, - з дня з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника);
навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом), - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство;
відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання.
Таким чином, військовослужбовцям, які виконують на період дії воєнного стану бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України, а також із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, виплачується додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, у розмірі 30000,00 гривень.
Наказ про виплату військовослужбовцю вказаної винагороди приймається командиром військової частини, до списків якої він включений.
Водночас факт притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарні проступки, крім тих, які визначені пунктом 15 розділу ХХХIV Порядку № 260, не може бути підставою для його позбавлення виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачка, як військовослужбовець відповідача, перебувала у листопаді та грудні 2024 року в зоні виконання бойових (спеціальних) завдань, тобто виконувала бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України та / або із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідач вказані обставини не заперечив. Зокрема, у листі від 13.02.2025 № 1833/25 він нічого не зазначив про те, що у листопаді та грудні 2025 року позивачка не виконувала бойові (спеціальні) завдання.
З метою з'ясування того, чи виконувала позивачка у спірний період вищенаведені завдання, та чи виплачувалась їй додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, Миколаївський окружний адміністративний суд 24.03.2025 постановив ухвалу про витребування у відповідача:
копії (витяги) усіх наказів військової частини НОМЕР_1 , що стосуються безпосередньо проходження ОСОБА_1 військової служби (її відряджень, зарахувань до списків особового складу, виплати їй грошового забезпечення, надання відпусток, притягнення її до дисциплінарної відповідальності і т.п.) за період з 01.10.2024 по 31.01.2025;
довідку (інформацію) про розмір виплаченої ОСОБА_1 за листопад і грудень 2024 року додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідач витребувані докази суду не надав, про причини їх неподання у становлений судом строк не повідомив.
Згідно з абзацами першим і другим частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У судовому засіданні 20.05.2025 сторони зазначили, що у листопаді і в грудні 2024 року позивачка проходила військову службу у пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , а також що позивачці не було нараховано та виплачено додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168, за листопаді і грудень 2024 року.
Відповідно до частини дев'ятої статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд визнає такі обставини, що:
у період з 01.11.2024 по 31.12.2024 позивачка виконувала у період дії воєнного стану бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України та / або із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
відповідач не виплатив їй додаткову винагороду, установлена Постановою № 168, у розмірі 30000,00 грн за період з 01.11.2024 по 31.12.2024.
Таким чином, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, за листопад 2024 року і за грудень 2024 року в розмірі по 30000,00 грн в місяць, всього 60000,00 грн, є протиправною.
Водночас суд врахував, що притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у виді оголошення суворої догани за неналежне виконання нею службових обов'язків у період з 10.12.2024 по 16.12.2024 відповідно до наказа командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.12.2024 № 548 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» не може бути підставою для ненарахування та невиплати їй додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до пунктів 1 і 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи в суді, а тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 01.11.2024 по 31.12.2024.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 01.11.2024 по 31.12.2024, виходячи з її розміру 30000,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум такої винагороди.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Повний текс рішення складено 20 травня 2025 року