19 травня 2025 рокусправа № 380/6576/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до Стрийського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до Стрийського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи Андрія Адамовича від 13 квітня 2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 39802,03 грн у виконавчому провадженні №61773487, згідно наказу Господарського суду Львівської області від 25.02.2020 року у справі №914/1888/19 про стягнення з КП «Стрийтеплоенерго» на користь НАК «Нафтогаз України» 398 020,39 грн боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що виконавче провадження у справі №61773487 було відкрите після відкриття апеляційного провадження у справі №914/1888/19. Зазначає, що наказом Міністерства розвитку громад та територій України №312 від 02.12.2021 було внесено зміни до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, доповнивши його новими пунктами та даними згідно з додатком 1. З врахуванням зазначених змін до реєстру під №247, 247.1 було включено Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» як таке, що бере участь в процедурі врегулювання заборгованості перед кредиторами НАК «Нафтогаз України» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз». Згідно п.6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується: за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами. Відтак, вважає, що виконавчий збір стягненню не підлягає. Також покликається на те, що обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень. Втім, у спірній ситуації виконавцем жодних дій для виконання рішення не вживалось. Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору протиправною, тому звернувся до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 08.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; витребувано у відповідача матеріали виконавчого провадження №61773487, а також докази надсилання/вручення позивачу постанови від 13.04.2020 про стягнення виконавчого збору у розмірі 39802,03 грн у виконавчому провадженні №61773487; запропоновано відповідачу у семиденний строк з дня вручення цієї ухвали подати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України.
Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 08.04.2025 доставлена відповідачу в його електронний кабінет 10.04.2024, що підтверджується відповідною довідкою.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву не подав.
Ухвалою суду від 22.04.2025 витребувано у Стрийського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Болехівська, 27) матеріали виконавчого провадження №61773487, а також докази надсилання/вручення позивачу постанови від 13.04.2020 про стягнення виконавчого збору у розмірі 39802,03 грн у виконавчому провадженні №61773487.
25.04.2025 до суду надійшли матеріали виконавчого провадження №61773487.
Ухвалою суду від 28.04.2025 витребувано у Стрийського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Болехівська, 27) докази надсилання/вручення позивачу постанови від 13.04.2020 про стягнення виконавчого збору у розмірі 39802,03 грн у виконавчому провадженні №61773487.
Ухвалою суду від 28.04.2025 продовжено строк розгляду справи за позовом Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до Стрийського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови на двадцять днів з дня постановлення цієї ухвали.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.01.2020 у справі №914/1888/19 стягнуто з Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Новаківського, 9; код ЄДРПОУ 05432684) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 174 518, 90 грн пені, 55 609,56 грн. 3% річних, 159 430,76 грн інфляційних втрат та 8 461,17 грн. судового збору.
На виконання вказаного рішення Господарський суд Львівської області видав наказ №914/1888/19 від 25.02.2020 про стягнення з КП «Стрийтеплоенерго» на корисить Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 398 020,39 грн.
Постановою заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи Андрія Івановича від 13.04.2020 відкрито виконавче провадження №61773487 з виконання наказу Господарського районного суду Львівської області №914/1888/19 від 25.02.2020.
Постановою заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи Андрія Івановича від 13.04.2020 ВП 61773487 визначено для боржника розмір мінімальних витрат у сумі 69,00 грн.
Постановою заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи Андрія Івановича від 13.04.2020 ВП 61773487 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 39 802,03 грн.
Постановою заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи Андрія Івановича від 14.04.2020 виконавче провадження №61773487 з примусового виконання наказу №914/1888/19 від 25.02.2020 зупинено.
Постановою заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи Андрія Івановича від 24.02.2025 виконавче провадження №61773487 з примусового виконання наказу №914/1888/19 від 25.02.2020 закінчено.
Постановою заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи Андрія Івановича від 03.03.2025 відкрито виконавче провадження №77356664 з виконання постанови №61773487 від 13.04.2020.
Позивач вважає протиправною постанову заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи Андрія Івановича від 13.04.2020 ВП 61773487 про стягнення виконавчого збору, відтак звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до суду з цим позовом, суд виходить з такого.
Предметом оскарження є постанова заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи Андрія Івановича від 13.04.2020 ВП 61773487 про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
До суду із цим позовом позивач звернувся 02.04.2025. При цьому, у позові покликається на те, що оскаржувану постанову отримав лише 26.03.2025 разом із листом відповідача №26.16-22/8195 від 26.03.2025.
З огляду на наведені обставини, а також зважаючи на відсутність у матеріалах виконавчого провадження №61773487, наданих відповідачем на виконання вимог ухвали суду, доказів направлення та вручення позивачу постанови від 13.04.2020 ВП 61773487 про стягнення виконавчого збору у більш ранній строк, суд доходить висновку, що позивачем дотримано десятиденний строк звернення до суду.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) закріплює, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 1 ст. 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною 2 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Судом встановлено, що Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.01.2020 у справі №914/1888/19 стягнуто з Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Новаківського, 9; код ЄДРПОУ 05432684) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 174 518, 90 грн пені, 55 609,56 грн. 3% річних, 159 430,76 грн інфляційних втрат та 8 461,17 грн. судового збору.
На виконання вказаного рішення Господарський суд Львівської області видав наказ №914/1888/19 від 25.02.2020 про стягнення з КП «Стрийтеплоенерго» на корисить Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 398 020,39 грн.
Постановою заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи Андрія Івановича від 13.04.2020 відкрито виконавче провадження №61773487 з виконання наказу Господарського районного суду Львівської області №914/1888/19 від 25.02.2020.
Одночасно із відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову від 14.04.2020 ВП №61773487 про стягнення з комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 39 802,03 грн.
Позивач вважає, що державним виконавцем протиправно винесено таку постанову, оскільки прямими нормами Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», заборонено стягувати виконавчий збір із КП «Стрийтеплоенерго» на підставі рішення у справі №914/1888/19 (та виконавчих провадженнях відкритих на підставі судового наказу у згаданій справі), оскільки Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» було включено в реєстр підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості перед кредиторами НАК «Нафтогаз України» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».
Оцінюючи такі твердження позивача, суд виходить з наступного.
Частиною 5 ст. 27 Закону №1404-VIII передбачено випадки, у яких виконавчий збір не стягується.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
В підтвердження своїх доводів позивач долучає копію наказу від 02.12.2021 №312 «Про внесення змін до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості», яким включено до Реєстру Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 05432684).
Втім, суд зауважує, що позивача включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості вже після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Поряд з цим, суд враховує, що п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII визначає, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Однак, дія цього пункту, серед іншого, обумовлюється тією обставиною, що заборгованість боржника за виконавчим документом має бути предметом врегулювання відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Відтак, на переконання суду, сам по собі факт примусового стягнення заборгованості з боржника, автоматично не свідчить про наявність підстав для застосування п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII.
Необхідним є встановити, чи є заборгованість позивача, стягнута рішенням Господарського суду Львівської області від 20.01.2020 у справі №914/1888/19, предметом врегулювання Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII (далі Закон №1730-VIII) визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. (ч. 1 ст. 3 Закону №1730-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1730-VIII заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), (до такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду):
кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, постачальниками інших енергоносіїв, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ та інші енергоносії, використані для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування;
кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб'єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, а також за послуги з його розподілу і транспортування;
кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг (у тому числі заборгованість перед НАК "Нафтогаз України", право вимоги якої набуто шляхом заміни кредитора у зобов'язанні);
кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії, електропостачальником, оператором системи розподілу (як правонаступником в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
кредиторська заборгованість за послуги з розподілу/передачі електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення перед операторами систем розподілу або операторами системи передачі (у разі приєднання електроустановок споживача до мереж оператора системи передачі);
кредиторська заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, а також кредиторська заборгованість підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення;
заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися відповідним категоріям споживачів та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідним категоріям споживачів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах), методика визначення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
Водночас, предметом стягнення у межах справи №914/1888/19 була не заборгованість за спожитий природний газ чи за послуги з його розподілу і транспортування, а пеня, річні та інфляційні втрати як санкція за порушення умов договору купівлі-продажу природного газу.
Частиною 1 ст. 5 Закону №1730-VIII передбачено, що реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які утворилися станом на 1 червня 2021 року (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).
Наведене свідчить про відсутність підстав для поширення на спірні правовідносини п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII та помилковість доводів представника позивача в цій частині.
Крім того, позивач наголошує на тому, що фактичне виконання боргових зобов'язань позивачем відбулось не в рамках виконавчого провадження, а в добровільному порядку. Вказує, що обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору є фактичне виконання заходів примусового виконання рішень та вжиття заходів примусового виконання рішень. Однак, як вказує позивач, державний виконавець жодних заходів, передбачених Законом №1404-VIII, для виконання рішення не вживав, що свідчить про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору.
Аналіз положень статті 27 Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, які здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Умови й підстави, коли виконавчий збір не стягується, чітко визначені приписами статті 27 Закону №1404-VIII, зокрема, відповідно до частини дев'ятої наведеної статті виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
З наведеного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 28.04.2020 у справі №480/3452/19.
Таким чином, оскільки рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2020 у справі №914/1888/19 виконано позивачем після відкриття виконавчого провадження №61773487, то підстави для звільнення такого від сплати виконавчого збору відсутні.
Правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 22.01.2021 у справі №400/4023/19 та від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, на які покликається представник позивача, не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі, оскільки в межах справ №400/4023/19 та №2540/3203/18 виконавче провадження було закінчено у зв'язку з повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, а у цій справі - у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Також позивач покликається на те, що відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а також інші постанови, зокрема і оскаржувану, після відкриття апеляційного провадження.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до норм Закону №1404-VIII постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Однак, правомірність відкриття виконавчого провадження №914/1888/19 не є предметом дослідження в межах цієї справи, а постанова про відкриття виконавчого провадження №914/1888/19 від 13.04.2020 не оскаржується позивачем.
Суд враховує, що виконавче провадження №914/1888/19 відкрито на підставі наказу №914/1888/19 від 25.02.2020, виданого Господарським судом Львівської області. Доказів визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, позивачем не надано, а відкриття апеляційного провадження щодо оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2020 у справі №914/1888/19 не є безумовним свідченням того, що таке рішення не набрало законної сили.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваної постанови діяв у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Водночас вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності дій відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
у задоволенні позову Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до Стрийського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Новаківського, 9; код ЄДРПОУ 05432684).
Відповідач: Стрийський відділ Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Болехівська, 27; код ЄДРПОУ 34903571).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна