20 травня 2025 року справа №640/6373/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2021 у справі № 640/25229/19 за період з 07.07.2021 по 25.01.2022 у розмірі 246 444, 03 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2022 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративні справі №640/6373/22.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/6373/22 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 прийнято справу до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 20.11.2019 його звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом своїх трудових прав та у подальшому рішенням суду його було поновлено на посаді. Таким чином, позивач вважає, що оскільки відповідачем не виконано рішення суду про поновлення його на посаді, тому з відповідача слід стягнути середній заробіток, як оплату вимушеного прогулу за затримку виконання рішення суду.
До суду від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, з урахуванням того, що порушень вимог статті 236 КЗпП України з боку Офісу Генерального прокурора не вбачається через відсутність вини роботодавця, а позивача було поновлено на посаді відповідним наказом. Відповідач також зауважив, що на поважність причин затримки виконання рішення суду можуть вказувати об'єктивні чинники, за наявності яких негайне виконання рішення суду неможливе. Зокрема, такими об'єктивними причинами можуть бути обставини відсутності волевиявлення позивача щодо поновлення його на посаді. Відповідач також зауважив, що згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України позивач з 12.07.2021 здійснював адвокатську діяльність, а відповідно до вимог частини другої статті 18 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора поширюється обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені антикорупційним законодавством.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 з 2003 року працював в органах прокуратури України. За весь час неодноразово був заохочений наказами прокурора Запорізької області та Генерального прокурора України.
22.01.2015 на підставі наказу Генерального прокурора України № 89-ц ОСОБА_1 був призначений на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. З указаного часу працював на зазначені посаді до листопада 2019 року включно.
19.11.2019 Генеральним прокурором України винесено наказ № 1629ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22.11.2019.
17.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх трудових прав та оскаржив звільнення з органів прокуратури , у зв'язку з незаконністю підстав звільнення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.072021 у справі № 640/25229/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора №1629ц від 19.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 .
- визнано протиправним та скасувати рішення №15 від 13.11.2019 Кадрової комісії №2 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
- поновлено ОСОБА_1 з 23.11.2019 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України.
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.11.2019 по 06.07.2021 у сумі 702627,66 грн.
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 23.11.2019 та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 37578,35 грн.
В подальшому позивачем було надіслано листа Генеральному прокурору України із запитом про можливість приступити до виконання своїх службових обов'язків.
На вказаний лист, позивач отримав відповідь від начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора від 15.09.2021 за вих. №07-57820-20 про те, що питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді перебуває на розгляді у керівництва, а також проінформовано, що на рішення суду від 06.07.2021 у справі № 640/25229/19 Офісом Генерального прокурора подано апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2022 частково задоволено апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2021 змінено в мотивувальній частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
03.01.2022 ОСОБА_1 направлено до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про примусове виконання рішення суду.
11.01.2022 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов'язано боржника - Офіс Генерального прокурора негайно виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №640/25229/19.
На виконання вказаної постанови та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №640/25229/19, наказом Генерального прокурора від 26.01.2022 №68ц скасовано наказ Генерального прокурора України від 19.11.2019 №1629ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», та поновлено на цій посаді з 23.11.2019 року.
Позивач вважаючи свої права порушеними внаслідок затримки відповідачем виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №640/25229/19 в частині поновлення ОСОБА_1 , на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Також, як зазначає позивач, він має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №640/25229/19 починаючи з 07.07.2021 (наступний робочий день після проголошення судового рішення) по 25.01.2022 (день, що передував виконанню рішення).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України, визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України визначено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
За змістом частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набуло законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
За змістом частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У частині восьмій статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду від 06.07.2021 у справі № 640/25229/19, адміністративний позов задоволено частково, зокрема, допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 23.11.2019 та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 37578,35 грн.
У подальшому, на виконання на виконання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2021 у справі № 640/25229/19, наказом Генерального прокурора від 26.01.2022 № 68ц скасовано наказ Генерального прокурора України від 19.11.2019 № 1629ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», та поновлено на цій посаді з 23.11.2019 року.
Отже, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки відповідачем виконання рішення Окружного адміністративного суду від 06.07.2021 у справі № 640/25229/19 починаючи з починаючи з 07.07.2021 (наступний робочий день після проголошення судового рішення) по 25.01.2022 (день, що передував виконанню рішення).
Згідно зі статею 236 КЗпП України (оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника), у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Так, затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Так, за положеннями абзацу «з» пункту першого Розділу 1, пунктів 2, 5, 8 Порядку № 100, нарахування виплат за час вимушеного прогулу слід проводити виходячи з розміру розрахованої за останні два місяці роботи, середньоденної заробітної плати працівника на час звільнення з роботи.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Як вказано у пункті 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Судом враховано, що у справі № 640/25229/19 суд у рішенні від 06.07.2021 встановив, що на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 24.01.2020 №21-61зп сума середньоденної заробітної плати на момент звільнення позивача становила - 1747,83 грн.
Затримка виконання рішенням Окружного адміністративного суду від 06.07.2021 у справі № 640/25229/19 щодо поновлення позивача на посаді у період з 07.07.2021 по 25.01.2022 становить 141 робочий день.
Тож, середній заробіток за цей час становить - 246444,03 грн. (141 робочий день х 1747,83 грн. суму середньоденної заробітної плати позивача на момент його звільнення).
Суд наголошує на тому, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі, є саме видання роботодавцем про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
При цьому, важливим є саме те, що обов'язок роботодавця полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
За змістом норм статті 236 КЗпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права Верховний Суд викладав також у постановах від 17.09.2020 (справа №130/2249/15-ц), від 23.06.2019 (справа № 802/1184/16-а), від 17.06.2020 (справа №521/1892/18), від 26.02.2020 (справа №702/725/17), від 06.12.2018 (справа №465/4679/16).
Так, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, суду потрібно встановити чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення установити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Приписи статті 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
Отже, наведеними положеннями визначено окремий вид спеціальної відповідальності суб'єкта (роботодавця, власника, або уповноваженого ним органу) за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Вимога негайного (невідкладного) виконання судового рішення про поновлення на роботі прямо встановлена нормами, зокрема, КАС України та КЗпП України, які є спеціальними кодифікованими нормативно-правовими актами.
Таким чином суд вважає, що знайшли своє підтвердження доводи сторони позивача про наявність затримки з боку відповідача виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, що є підставою для стягнення на користь позивача з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення працівника на посаді та публічній службі (роботі).
За таких обставин, що відповідач має сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2021 у справі № 640/25229/19 у розмірі 246444,03 грн.
Суд також наголошує на тому, що рішення суду про поновлення на посаді підлягає негайному виконанню, та не пов'язується з його оскарженням до суду апеляційної/касаційної інстанцій, у разі, коли судом було звернуто до негайного виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді.
У частині доводів сторони відповідача про те, що зайняття позивачем адвокатською діяльністю є перешкоджало належному вирішенню питання щодо поновлення його на посаді прокурора, суд наголошує на тому, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно і це жодним чином не може ставитися в залежність від будь-яких обставин, окрім непереборних.
Слід вказати, що норми закону не містять застережень щодо неможливості поновлення на посаді незаконно звільненого працівника на підставі судового рішення у разі, якщо він перебуває на іншій службі або провадить адвокатську діяльність. Питання щодо несумісності повинно було бути вирішено після виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді. За приписами частини другої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
Отже, законодавцем передбачено чіткий порядок дій особи, щодо якої виникають обставини несумісності або можливого конфлікту інтересів у зв'язку з зайняттям адвокатською діяльністю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 по справі №580/5185/20.
Відтак, суд вважає, що відсутній був обов'язок позивача попередньо, як умову для поновлення на роботі в органах прокуратури, зупиняти чи припиняти адвокатську діяльність.
Окрім того, як зазначає відповідач не заперечує той факт, що позивач був звільнений з посади адвоката адвокатського об'єднання «Смарт Лоу Партнерс» за власним бажанням з 25.01.2022 (наказ від 10.01.2021 № 10к).
Згідно з приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тож, відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено законності затримки виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді, з огляду на що, позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору та підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору при поданні цього адміністративного позову на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2021 у справі № 640/25229/19 щодо негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 23.11.2019, а саме за період з 07.07.2021 по 25.01.2022 у розмірі 246 444 (двісті сорок шість тисяч чотириста сорок чотири) грн 03 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.