20 травня 2025 року м.Київ № 320/51098/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Центрального Міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області та заступника начальника Центрального Міжрегіонального Управління ДМС у м. Києві та Київській області Лемеша Дмитра Леонідовича про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Центрального Міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, заступника начальника Центрального Міжрегіонального Управління ДМС у м. Києві та Київській області Лемеша Дмитра Леонідовича та просить суд, з урахуванням зави про уточнення позовних вимог:
визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 06.03.2024 про припинення громадянства України ОСОБА_1 (про скасування рішення про оформлення громадянства України ОСОБА_1 );
визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Лемеша Дмитра Леонідовича щодо складання та видачі Довідки №21-12/2024 за Формою 47 (затверджена наказом МВС України від 16.08.2012 № 715) про припинення громадянства України ОСОБА_1 ;
визнати протиправною, недійсною та скасувати Довідку №21-12/2024 за Формою 47 (затвердженою Наказом МВС України від 16.08.2012 № 715) про припинення громадянства України ОСОБА_1 , видану заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Лемешем Дмитром Леонідовичем;
визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Лемеша Дмитра Леонідовича прийняти у ОСОБА_1 Декларацію про відмову від іноземного громадянства від 09.02.2024 замість документа про припинення громадянства російської федерації;
зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти декларацію ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства від 09.02.2024 замість документа про припинення громадянства російської федерації;
зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України;
зобов'язати Центральне міжрегіональне Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області внести до Єдиного державного демографічного реєстру та до відповідної відомчої інформаційної системи, розпорядником якої є Державна міграційна служба України, інформацію про набуття ОСОБА_1 громадянства України, та направити до Голосіївського відділу Центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та до Інформаційної підсистеми функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби інформацію про скасування рішення Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 06.03.2024 про припинення громадянства України ОСОБА_1 (у формі скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві від 21.12.2018 про оформлення громадянства України ОСОБА_1 ) та вилучити з реєстрів, які ведуться органами Державної міграційної служби України, відомості про припинення та/або про скасування рішення про оформлення громадянства України ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що з 06.05.2019 є громадянкою України та у рішенням начальника Голосіївського відділу Центрального міжрегіонального УДМС у м. Києві та Київській області від 28.01.2021 було прийнято рішення про скасування раніше прийнятого рішення від 21.12.2018 та припинено громадянство України ОСОБА_1 , відповідно до ст. 21 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон № 2235) у зв'язку з чим вона звернулась до суд та зазначене рішення було скасовано.
Зазначає, що на початку 2024 року повторно зверталась до відповідача щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, однак отримала відмову та дізналась про припинення громадянства України.
На думку позивача дії відповідача є протиправним, а прийняте рішення по припинення громадянства таким, що підлягає скасуванню.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить у задоволенні позову відмовити, оскільки рішення ЦМУ ДМС прийнято на підставі ст. 21 Закону № 2235, де зазначено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до ст. 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Вказує, що позивачем не було виконано зобов'язання припинити громадянство російської федерації, а незалежних від неї причин неотримання документа про припинення не існувало.
У визначений законодавством термін позивачкою не надано підтверджуючих документів про існування незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства та не надано документ про припинення громадянства російської федерації.
На думку відповідача, ЦМУ ДМС не допущено протиправних дій чи бездіяльності по відношенню до позивача
Також від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи, однак суд вважає за можливе відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені ст 262 КАС України.
Відповідно до ч. 5 вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною 6 ст. 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У даному випадку предметом позову, є зокрема, скасування рішення про припинення громадянства та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, дана адміністративна справа у розумінні КАС України є справою незначної складності, що може бути розглянута без проведення судового засідання.
Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, представник позивача не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.
Враховуючи, що дана адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є незначної складності і будь-яких вагомих підстав для її розгляду в судовому засіданні позивач не зазначив, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач, будучи громадянином російської федерації (далі - рф), 02.11.2018 звернулася до Голосіївського районного відділу Головного управління ДМС в м. Києві із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням на підставі ч. 1 ст. 8 Закону № 2235.
02.11.2018 позивачем підписано зобов'язання припинити громадянство рф протягом двох років з моменту набуття громадянства України та 26.04.2019 позивач подала ЦМУ ДМС заяву про надання адміністративної послуги щодо оформлення набуття громадянства України.
21.12.2018 ГУ ДМС в м. Києві прийнято рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону № 2235.
28.08.2019 позивачу видана довідка № 2431/19 від 06.05.2019 про реєстрацію особи громадянином України.
28.08.2019 позивач отримала тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 від 06.05.2019, терміном дії до 21.12.2020.
21.12.2020 позивач подала заяву про прийняття декларації про відмову від громадянства р ф, відповідну декларацію та клопотання про видачу паспорта громадянина України, однак відповідачем 28.01.2021 було прийнято рішення про скасування раніше прийнятого рішення від 21.12.2018 та припинення громадянства України відповідно до ст. 21 Закону № 2235.
На початку 2023 року позивач вернулась до суду та просила суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 28.01.2021 про припинення громадянства України ОСОБА_1 ;
зобов'язати Центральне міжрегіональне У правління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області видати ОСОБА_1 , документ, що посвідчує особу громадянина України, а саме - паспорт громадянина України;
зобов'язати Центральне міжрегіональне Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області внести до Єдиного державного демографічного реєстру та до відповідної відомчої інформаційної системи, розпорядником якої є Державна міграційна служба України, інформацію про набуття ОСОБА_1 громадянства України, тa направити до Голосіївського відділу Центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та до Інформаційної підсистеми функціональний модуль "Недійсні документи" Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби інформацію про скасування рішення Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 28.01.2021 про припинення громадянства України ОСОБА_1 та вилучити з реєстрів, які ведуться органами Державної міграційної служби України, відомості про припинення та/або про скасування рішення про оформлення громадянства України ОСОБА_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 позов було задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 апеляційну скаргу Центрального Міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області було задоволено частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду скасовано в частині:
зобов'язання Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області видати ОСОБА_1 , документ, що посвідчує особу громадянина України, а саме - паспорт громадянина України.
зобов'язання Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області внести до Єдиного державного демографічного реєстру та до відповідної відомчої інформаційної системи, розпорядником якої є Державна міграційна служба України, інформацію про набуття ОСОБА_1 громадянства України, тa направити до Голосіївського відділу Центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та до Інформаційної підсистеми функціональний модуль "Недійсні документи" Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби інформацію про скасування рішення Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 28.01.2021 про припинення громадянства України ОСОБА_1 та вилучити з реєстрів, які ведуться органами Державної міграційної служби України, відомості про припинення та/або про скасування рішення про оформлення громадянства України ОСОБА_1 .
Ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального Міжрегіонального Управління державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, заступника начальника Центрального Міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області Лемеша Дмитра Леонідовича, Державної міграційної служби України та Голови Державної міграційної служби України Науменко Наталії Миколаївни про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено та в іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 залишити без змін.
На початку 2024 року, позивач повторно звернулась до міграційної служби з заявою про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, однак отримала відмову.
Крім того листом від 06.03.2024 позивача було повідомлено про прийняття рішення про скасування рішення від 21.12.2018 про оформлення набуття громадянства України відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2235.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом № 2235.
Так, відповідно до положень ст. 2, п. 2 ст. 6, ч. 1, 5, 8 ст. 8, ч. 6 ст. 9 Закону № 2235 законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:
єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
запобігання виникненню випадків без громадянства;
неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;
визнання права громадянина України на зміну громадянства;
неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
Громадянство України набувається, зокрема, за територіальним походженням.
Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.
Разом з тим, Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 215), яким визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Пунктом 1 розділу І Порядку № 215 визначено, що для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
Заяви з питань громадянства оформлюються:
про прийняття до громадянства України та про вихід з громадянства України - на ім'я Президента України;
про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи;
про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи;
про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка постійно проживає за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи;
про перевірку належності до громадянства України особою, яка перебуває за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем перебування особи;
про оформлення набуття громадянства України особою, яка постійно проживає за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи (п. 2 розділу І Порядку № 215).
Статтею 6 Закону № 2235 визначено, що підстави набуття громадянства України, а саме:
за народженням;
за територіальним походженням;
внаслідок прийняття до громадянства;
внаслідок поновлення у громадянстві;
внаслідок усиновлення;
внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров'я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю;
внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;
за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2235 особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:
особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;
іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.
Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, дід чи баба якої народилися до 24.08.1991 на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (ч. 1 ст. 8 Закону), подає документи, передбачені п.п. "а" - "в" п. 24 цього Порядку, а також:
а) документ, що підтверджує факт народження діда чи баби заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту;
б) документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з дідом чи бабою, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту (п. 28 розділу І Порядку № 215).
Для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, дід чи баба якої постійно проживали до 24.08.1991 на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (ч. 1 ст. 8 Закону), подає документи, передбачені п.п. "а" - "в" п. 24 цього Порядку, а також:
а) документ, що підтверджує факт постійного проживання діда чи баби заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту;
б) документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з дідом чи бабою, які постійно проживали на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту (п. 29 розділу І Порядку № 215).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримала довідку від 06.05.2019 № 243119 відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрована громадянином України.
Тобто, в даному випадку реєстрація громадянства України ОСОБА_1 на підставі ч. 1 та ч. 7 ст. 8 Закону № 2235 відбулася 06.05.2019.
У свою чергу, ст. 17 Закону № 2235 визначено підстави припинення громадянства України, а саме:
внаслідок виходу з громадянства України;
внаслідок втрати громадянства України;
за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 19 Закону № 2235 підставами для втрати громадянства України є, зокрема, набуття особою громадянства України на підставі ст. 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.
Відповідно до ст. 21 Закону № 2235 рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до ст. 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Пунктом 88 Порядку № 215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до ст. 21 Закону № 2235 територіальними органами Державної міграційної служби України, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:
подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;
документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (ст. 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (ст. 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (ч. 5 ст. 8 та ч. 2 ст. 10 Закону); інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (ч. 8 ст. 8 та ч. 7 ст. 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (ч. 1 та 2 ст. 10 з урахуванням ч. 5 ст. 9 Закону; ч. 5 ст. 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до ст. 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до ст. 8 та 10 Закону № 2235.
Пунктом 96 Порядку № 215 передбачено, що подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених ст. 21 Закону № 2235, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.
Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими п.п. "б" п. 88 цього Порядку № 215, надсилається до територіального органу ДМС України.
Згідно з п. 97 Порядку № 215 рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується керівником територіального органу ДМС України або його заступником.
Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Територіальний підрозділ ДМС України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.
Отже, скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України та на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Тобто, необхідною та обов'язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до ст. 21 Закону № 2235 є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Указані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 14.11.2018 у справі № 820/1293/16, від 24.04.2019 у справі № 2040/5642/18, від 19.12.2019 у справі № 815/3575/15 та від 28.02.2020 у справі № 520/4398/19.
У даному випадку, 06.05.2019 ОСОБА_1 на підставі рішення ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, набула громадянство України за територіальним походженням, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2235.
Рішенням начальника Голосіївського відділу Центрального міжрегіонального УДМС у м. Києві та Київській області від 28.01.2021 було прийнято рішення про скасування раніше прийнятого рішення від 21.12.2018 та припинено громадянство України ОСОБА_1 , відповідно до ст. 21 Закону № 2235, яке в судовому порядку було скасовано.
Після повторного звернення позивача до міграційної служби з заявою про прийняття декларації про відмову від російського громадянства, відповідач 06.03.2024 прийняв рішення про скасування рішення від 21.12.2018 про оформлення набуття громадянства України.
Підставою прийняття оскаржуваного рішення стало невиконання позивачкою зобов'язання припини громадянство рф, а незалежних від особи причин недотримання документа про припинення громадянства рф не існує.
19.12.2021 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб від 14.12.2021 №1941-IX, яким, зокрема, змінено визначення незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства).
Відповідно до абзацу 13 ст. 1 Закону № 2235 (в редакції від 14.12.2021) незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Разом з тим, після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб від 14.12.2021 №1941-IX за особою зберіглося право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства після закінчення двох років з моменту прийняття її до громадянства України, в разі неотримання документа про припинення іноземного громадянства з незалежних від неї причин.
Водночас, згідно з п.п. 54 п. 4 Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 281, Міністерство закордонних справ України відповідно до покладених на нього завдань, дипломатичними представництвами, консульськими установами іноземних держав, представництвами міжнародних організацій в Україні, а також дипломатичним корпусом, акредитованим в Україні. За інформацією посольства рф в Україні, розмір консульського збору за припинення громадянства рф на момент набуття заявником громадянства України становив 1820 грн, що не перевищувало половину мінімальної заробітної плати на момент набуття громадянства України.
Незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), в розумінні п. 1 ст. 1 Закону № 2235 є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Відтак, обов'язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи, є факт звернення/прийняття клопотання такої особи уповноваженим органом держави її громадянства.
Особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом № 2235 порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства (якщо така не була подана раніше) їм замість тимчасових посвідчень громадянина України, залежно від місця проживання, видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон (п. 117-119 Порядку).
Тобто, позивач зобов'язаний подати документ про припинення російського громадянства.
Судом досліджено та не заперечується сторонами, що позивачу лютому 2022 року підготувала пакет необхідних для відправки до рф документів та 16.02.2022 відправила до поспільства рф України рекомендованим листом з описом вкладенням, а саме заяву про вихід з громадянства російської федерації, паспорт громадянина рф, копію тимчасового посвідчення громадянина України, копію довідки про реєстрацію громадянином України, довідку податкового органу про відсутності заборгованості по податкам та інші документи, що необхідні для припинення громадянства рф, однак 24.02.2022 росія розпочала широмасштабне вторгнення в Україну і в цей же день були розірвані дипломатичні відносини із росією. Консульські установи країни агресора, що розміщені на території України, станом на сьогодні із 23.02.2022 не функціонують, що унеможливлює отримання інформації про припинення громадянства.
Отже, з встановлених обставин справи та наявних доказів у справі вбачається, що позивачем вчинялися необхідні дії задля припинення громадянства рф, однак такі не призвели до певних правових результатів з незалежних від позивача причин.
Суд зазначає, що, в такому випадку, законодавство передбачає можливість подання декларації про вихід з громадянства російської федерації, позаяк, за ч. 1 ст. 1 Закону № 2235 декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Так, позивач у декларації взяла на себе зобов'язання повернути паспорт громадянина рф до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина рф та не виконувати обов'язків, передбачених її законодавством для громадян цієї держави.
Відтак, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 направила до консульської установи рф документи щодо припинення громадянства разом з національним документом громадянства рф, а саме паспорт громадянина російської федерації.
Проте, відповідач вирішуючи питання щодо прийняття декларації позивача, не розглянув по суті звернення позивача, не надав жодної оцінки підставам подачі нею декларації та протиправно зобов'язав її подати документ, неможливість отримання якого по суті і стала підставою для подачі такої декларації. Тобто, відповідачем фактично не прийнято жодного рішення за результатами розгляду декларації позивача.
Також, слід врахувати й те, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався і триває на час розгляду справи.
У зв'язку зі збройною агресією рф проти України 24.02.2022 були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та рф, та, відповідно, посольства та консульства рф в Україні припинили свою діяльність.
Таким чином, визнання офіційно цього факту не потребує додаткового доведення з боку позивача про наявність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства. У законодавстві України відсутнє правове регулювання процедури припинення іноземного громадянства за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між Україною та відповідною державою громадянства такої особи.
Суд зауважує, що позивачем вчинялися необхідні дії з метою припинення громадянства російської федерації (напврлено пакет документів разом з паспортом нроманянина рф до посольства російської федерації), однак це не призвело до відповідного правового результату з незалежних від неї причин.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України, консульські установи держави-агресора в Україні не працюють, однак з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності щодо відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої держави з незалежних від неї причин, що в свою чергу призводить до фактичного порушення прав такої особи.
З огляду на викладене, позивач мала право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки вона позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства рф з незалежних від неї причин.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у прийнятті від ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства рф є протиправною, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відтак з огляду на обставини справи суд дійшов висновку про те, що позивач мав повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки він позбавлений можливості отримати документ про припинення громадянства рф.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вказані обставини свідчать про наявність підстав для визнання протиправною відмови Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області у прийнятті декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства рф.
В той же час враховуючи встановлення обставин не здійснення відповідачем належного розгляду поданих позивачем документів, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області повторно розглянути звернення позивача щодо прийому у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації з врахуванням висновків суду у даній справі.
Щодо позовних вимог про визнання протиправних дій щодо складання та видачі Довідки №21-12/2024 за Формою 47, то на думку суду вона є похідною від вимоги про скасування рішення від 06.03.2024 про припинення громадянства України.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання прийняти декларацію ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства від 09.02.2024 замість документа про припинення громадянства російської федерації; зобов'язання видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України; зобов'язання внести до Єдиного державного демографічного реєстру та до відповідної відомчої інформаційної системи, розпорядником якої є Державна міграційна служба України, інформацію про набуття ОСОБА_1 громадянства України, та направити до Голосіївського відділу Центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та до Інформаційної підсистеми функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби інформацію про скасування рішення Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 06.03.2024 про припинення громадянства України ОСОБА_1 (у формі скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві від 21.12.2018 про оформлення громадянства України ОСОБА_1 ) та вилучити з реєстрів, які ведуться органами Державної міграційної служби України, відомості про припинення та/або про скасування рішення про оформлення громадянства України ОСОБА_1 , то суд зазначає таке.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст. 5 КАС України).
Не підлягають задоволенню вимоги, щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень утримуватися від винесення рішень у майбутньому у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки судом оцінюються певні обставини, підтверджені зібраними доказами. Таким чином висновки суду стосуються лише конкретних рішень (дій) суб'єкта владних повноважень і не можуть розповсюджуватися на невизначене коло таких рішень (дій).
"Ефективний засіб правого захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, суд вважає, що в задоволенні вказаних позовних вимог в цій частині слід відмовити, як передчасних, оскільки для збереження громадянства України, ОСОБА_1 має скористатися своїм законним правом подання декларації про відмову від іноземного громадянства, відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону № 2235.
Суд зазначає, що всі інші процедурні питання, зокрема отримання паспорта громадянина України, внесення/вилучення з реєстрів інформації щодо ОСОБА_1 мають відбутися після виконання позивачем вимог чинного законодавства України в частині відмови від іноземного громадянства, відповідно до Закону № 2235.
Крім того, повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Проте, такий спосіб захисту може бути застосований лише тоді, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом. У випадку, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії, з урахуванням встановлених судом обставин.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідачів видати позивачу паспорт громадянки України, ввести/вилучити з реєстрів інформації щодо ОСОБА_1 мають вирішуватися в межах правового поля між суб'єктом владних повноважень та позивачкою, оскільки законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб'єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції.
Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Відповідно до положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 4 844,80 грн (квитанція від 28.08.2024), суд вважає за необхідне пропорційно стягнути дані кошти.
Щодо клопотання позивача про винесення окремої ухвали якою довести до відома Голови Державної міграційної служби України та до начальника Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про виявлені порушення для вжиття відповідних заходів реагування, встановити строк один місяць для надання Київському окружному адміністративному суду відповіді щодо виконання окремої ухвали, слід вказати таке.
На думку позивача, наслідком протиправних дій та рішень заступника начальника ЦМУ ДМС Лемеша Д.Л., інших керівників органів ДМС України, є створення для неї безвихідної ситуації, доведення її до відчаю, приниження її людської гідності, оскільки внаслідок таких дій та рішень ОСОБА_1 четвертий рік живе без паспорта чи жодного іншого документа, що посвідчує особу.
Також позивач зазначає, що внаслідок вищезазначених протиправних діянь відповідачів, що мають всі ознаки катування, здійснюваних ними протягом тривалого часу, у ОСОБА_1 виникли чисельні важкі ускладнення особистого життя та здоров'я, пов'язані відсутністю будь-яких документів, що підтверджують її особу.
Частинами 1, 5 ст. 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Крім того, слід зазначити, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Така ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб, вона може стосуватися будь-якого суб'єкта, зокрема й того, який не бере участі у справі.
Суд має право, а не зобов'язаний постановити окрему ухвалу. Проте, враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов'язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону. Обов'язковими умовами для прийняття окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акта із чітким зазначенням такої норми та обґрунтуванням, у чому саме полягає відповідне порушення. Якщо під час розгляду справи встановлено ознаки кримінального правопорушення, суд, постановляючи окрему ухвалу про інформування прокурора або органу досудового розслідування, має вказати, ознаки якого саме кримінального правопорушення ним виявлено, а також обґрунтовувати, покликаючись на докази, які містяться в матеріалах справи, суть кримінального правопорушення.
Слід звернути увагу, що позивачем не поданого жодного доказу, який би свідчив про доведення відповідачами ОСОБА_1 до відчаю, приниження її людської гідності, а також вчинення дій, які мають ознаки катування.
Аналізуючи вказані приписи чинного процесуального законодавства щодо порядку та підстав винесення судом окремої ухвали, суд приходить до висновку, що вказані приписи мають тлумачитися та застосовуватися у їх взаємодії, отже винесення окремої ухвали є правом суду.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 06.03.2024 про припинення громадянства України ОСОБА_1 (про скасування рішення про оформлення громадянства України ОСОБА_1 ).
Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Лемеша Дмитра Леонідовича щодо складання та видачі Довідки №21-12/2024 за Формою 47 (затверджена наказом МВС України від 16.08.2012 №715) про припинення громадянства України ОСОБА_1 .
Скасувати Довідку №21-12/2024 за Формою 47 (затвердженою Наказом МВС України від 16.08.2012 №715) про припинення громадянства України ОСОБА_1 , видану заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Лемешем Дмитром Леонідовичем.
Визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Лемеша Дмитра Леонідовича прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 09.02.2024 замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне Управління ДМС України у м. Києві та Київській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.