20 травня 2025 року справа №320/54584/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ПП «Будпостач» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ПП «Будпостач» з позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці від 19.09.2024 №UA204000/2024/000088/1 про коригування митної вартості товарів.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості ґрунтується на неправдивих даних, протиправних діях, прийняте з грубим порушенням митного законодавства України, наведені у ньому факти не підтверджені документально, не відповідають дійсності та фактичним обставинам. Відповідач протиправно зобов'язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, в результаті незаконно вчинив наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості. Також, відповідач не вказав обсяг партії, умови поставки, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає адміністративний позов безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що Приватне підприємство "Будпостач", код ЄДРПОУ 24267110, зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Між позивачем (далі в т.ч. покупець) та виробником товарів компанією SUZHOU YMD MACHINERY CO.,LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) 08.04.2013 укладено прямий контракт №335, відповідно до якого продавець виробляє і продає, а покупець оплачує і отримує товари, зокрема бетонозмішувачі, приладдя та запчастини до них в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
Для організації перевезення товарів до України позивач 24.02.2020 уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
Також позивач 14.02.2022 уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
Продавець 18.07.2024 надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та виписав комерційний інвойс № YMD-BUD-20242718-3 для оплати товарів на сума 108 268,00 доларів США на умовах оплати із відтермінуванням платежу протягом 180 календарних днів з дати відвантаження товарів, зазначеної в коносаменті, на умовах поставки FOB порт SHANGHAI Інкотермс 2020. Також надав пакувальний лист до комерційного інвойсу.
Для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю 20.07.2024 оформлена митна декларація №223120240002790733 за ціною 108 268.00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.
Продавець 23.07.2024 передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № APU044501.
На товари, що вказані в комерційному інвойсі, 20.08.2024 виписаний сертифікат походження №24C311990092/50003.
Для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг перевізник компанія Maersk A/S (Данія) 04.09.2024 виписав інвойс №5653399726, а експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653399728.
Для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» 13.09.2024 виписав позивачу довідку про транспортні витрати №23, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 894146,43 грн., а також 6953,66 доларів США.
Відповідно до накладної УМВС від 13.09.2024 №31886 товари залізничним транспортом були доставлені до Рівненської митниці.
Позивач 19.09.2024 направив лист до Державної митної служби, яким повідомив, що товар який поставляється по інвойсу № YMD-BUD-20242718-3 від 18.07.2024 на умовах відстрочення платежу на 180 днів від дати вказаної в коносаменті.
Позивач 19.09.2024 подав відповідачу митну декларацію №24UA204150003128U2 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 108 268,00 доларів США. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA204150/2024/000249 виписаної відповідачем, а саме:
- Контракт від 08.04.2013 №335 між позивачем та компанією SUZHOU YMD MACHINERY CO.,LTD (Китай) з додатком;
- Комерційний інвойс від 25.03.2024 № YMD-BUD-20242718-3 для відвантаження товарів за ціною 108268,00 доларів США, на умовах поставки FOB порт SHANGHAI Китай правил Інкотермс 2020;
- Сертифікат походження товару від 20.08.2024 №24C311990092/50003;
- Лист про оплату від 19/09/2024;
- Копія митної декларації країни відправлення від 20.07.2024 №223120240002790733;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);
- Коносамент від 23.07.2024 № APU044501 про перевезення товарів водним транспортом;
- Інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 04.09.2024 №5653399728 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;
- Рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 04.09.2024 № 5653399726 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 13.09.2024;
- Залізничну накладну УМВС від 13.09.2024 №31886, згідно з якими товари були доставлені з порту Гданська (Польща) до Рівненської митниці;
- Презентація від 19.09.2024;
- Декларацію митної вартості.
Відповідач 19.09.2024 направив до декларанта електронне повідомлення №14859, у якому протиправно, зобов'язав декларанта надати додаткові документи:
1) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого товару;
2) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки;
3) проформу-інвойс;
4) пакувальний лист;
5)транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів по всьому маршруту слідування;
6) банківські платіжні документи, що підтверджують вартість транспортно-експедиторського обслуговування (за наявності);
7) повідомлення продавця про планові дату відвантаження, відправлення та номер рахунку, місце відвантаження, найменування та кількість товару, що відвантажується, а також підтвердження про готовність прийняття товару продавцем або його уповноваженою особою;
8) MRN №№24PL322080NS6YP9N2, 24PL322080NS6YP8L7, 24PL322080NS6YPJN2, 24PL322080NS6YPG94.
Позивач 19.09.2024 направив листа до Державної митної служби України, в якому зазначив, що декларантом для підтвердження митної вартості товару разом с МД надані всі документи передбаченні ст. 53 МК України.
Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 19.09.2024 №UA204000/2024/000088/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 3,32 доларів США/кг., джерело інформації митні декларації від 09.05.2024 №24UA902080801783U5, від 17.04.2024 №24UA807200006374U9 та від 05.07.2024 №24UA204150002352U2.
Рівненська митниця 19.09.2024 виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2024/000249.
З врахуванням визначеної відповідачем митної вартості, позивач 19.09.2024 заявив товари за митною декларацією №24UA204150003142U7, по якій були надмірно сплачено ПДВ 342 979,52 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно із статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 Митного кодексу України).
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів в інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору.
Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження №№ К/9901/7255/21.
У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив: «Відповідно до п.1.2 додаткової угоди від 20.06.2023 №20 до Контракту від 08.04.2013 №335 найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару, умови та строки поставки вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, які є невід'ємною частиною даного контракту, однак проформи-інвойса надано не було».
Судом встановлено, що проформа інвойс надається до митного оформлення лише у випадках, коли товар не є об'єктом купівлі-продажу, що передбачено у п.3 ч.2 ст. 53 МК України. Оскільки товари у спірному випадку є об'єктом купівлі-продажу, проформа інвойс не подається до митного оформлення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, адміністративне провадження №К/9901/42425/18 встановлено: «Щодо ненадання декларантом під час митного оформлення товару рахунку-проформи, то суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 МК України рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості товарів лише в тому випадку, коли товар не є об'єктом купівлі-продажу. Натомість якщо товар є об'єктом купівлі-продажу, що має місце у розглядуваному випадку, митному органу надається рахунок-фактура (інвойс)».
У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив: «П.3.2 додаткової угоди від 20.06.2023 №20 до Контракту від 08.04.2013 №335 передбачено, що в обов'язки продавця входить сповіщення покупця засобами електронної пошти про планові дату відвантаження, відправлення та номер рахунку, місце відвантаження, найменування та кількість товару, що відвантажується, а також підтвердження про готовність прийняття товару продавцем або його уповноваженою особою, однак такі повідомлення чи будь-яка інформація відсутні».
Суд звертає увагу, що оповіщення, повідомлення про планові відвантаження, відправлення та номер рахунку, місце відвантаження, найменування та кількість товару, що відвантажується, не передбачені у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документи, що підтверджують митну вартість товарів. Суд враховує вимоги ч.5 ст. 53 МК України, згідно з якими забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У графі 33 спірного рішення відповідач зазначив, що відповідно до п.3.4 та п.3.5. додаткової угоди від 20.06.2023 №20 до Контракту від 08.04.2013 №335, партія товару повинна супроводжуватися пакувальним листом, який до митного оформлення не надано, що також слідує з графи 24 накладної УМВСУ від 13.09.2024 №31886.
Судом встановлено, що пакувальний лист не передбачений у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документи, що підтверджують митну вартість товарів.
При цьому слід врахувати, вимоги ч.5 ст. 53 МК України, згідно з якими «Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті».
Згідно з правовою позицією Верховного суду, зазначеною у постанові від 24.01.2020 у справі №808/8663/15, адміністративне провадження №К/9901/14906/18 виснувано, що посилання контролюючого органу на ненадання позивачем пакувального листа, що передбачено умовами контракту, суд апеляційної інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки надання до митного оформлення такого документу як пакувальний лист не передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Крім цього, пакувальний лист, як документ в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Таким чином, не надання до митного оформлення пакувального листа, не можливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом».
Також, у графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив: «Надано накладну УМВС від 13.09.2024 №31886, згідно з якою вантаж сліду від станції Славков, разом з тим дана станція відсутня в маршруті переміщення згідно з поданим рахунком про транспортно-екпедиційні витрати від 04.09.2024 №5653399728; Номер рейсу, зазначений в коносаменті від 23.07.2024 №APU044501 та в копії митної декларації країни відправлення від 20.07.2024 №223120240002790733 не кореспондується з номером рейсу в рахунку про транспортно-експедиційні послуги від 04.09.2024 №5653399726».
Суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відповідачу разом з митною декларацією була надана довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 13.09.2024 №23, у якій зазначені послуги залізничного перевезення від порту Гданськ, Польща до пункту пропуску на кордоні України Грубешів-Ізов.
Отже, надана відповідачу довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 13.09.2024 №23 є допустимим доказом підтвердження вартості перевезення товарів. При цьому, відповідач не зазначив сумнівів щодо зазначеного у довідці розміру вартості послуг за перевезення товарів 894146,43 грн., а також 6953,66 доларів США, зокрема що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою. А передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування
У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив: «Не надані MRN, які містяться в графі 24 накладної УМВСУ від 13.09.2024 №31886 та стосуються товару, що декларується».
Суд враховує, що документи MRN це транзитні митні декларації Т1, що оформляються при переміщенні товарів через територію Європейського Союзу. Транзитні митні декларації Т1 MRN не передбачені у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документи, що підтверджують митну вартість товарів. При цьому слід врахувати, вимоги ч.5 ст. 53 МК України, згідно з якими «Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті».
У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив: «У копії митної декларації країни відправлення від 20.07.2024 №223120240002790733 зазначений порт відправлення Яншань, що не кореспондується з коносаментом від 23.07.2024 №APU044501 та рахунком про транспортно-експедиційні послуги від 04.09.2024 №5653399726».
Суд враховує, що згідно з ч. 3 ст. 53 МК України визначено: У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Отже, обов'язковою умовою для витребування додаткових документів є саме розбіжності у документах, вказаних у частині 2 ст. 53 МК України. Проте, експортна декларація країни відправлення не входять у перелік документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, а тому відомості в експортній декларації не можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 04.11.2020 у справі № 815/648/17, адміністративне провадження № К/9901/18485/18, встановлено, що частиною 2 статті 53 Митного кодексу України встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Декларація країни відправлення не є документом, що підлягає обов'язковому поданню при митному оформленні товарів.
Суд також звертає увагу, що у графі 33 спірного рішення відповідач визначив митну вартість імпортованих позивачем товарів із застосуванням резервного методу на рівні 3,32 доларів США/кг. на підставі митних декларацій від 09.05.2024 №24UA902080801783U5, від 17.04.2024 №24UA807200006374U9 та від 05.07.2024 №24UA204150002352U2.
Суд враховує, що відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, провадження №К/9901/36092/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визначено, що «дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування».
При цьому 18.07.2024 продавець надав позивачу комерційний інвойс №YMD-BUD-20242718-3 для оплати товарів на сума 108 268,00 доларів США на умовах поставки FOB порт SHANGHAI Інкотермс 2020, що свідчить про те, що підприємство самостійно організовувало доставку товару з порту в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну, що імпортовані в Україну.
Відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару, судом не встановлено.
Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.
Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товарів базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.
Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 Митного кодексу України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.
Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 5144,70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05 листопада 2024 №1758.
Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 19.09.2024 №UA204000/2024/000088/1 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь ПП «Будпостач» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської митниці судовий збір у розмірі 5144 (п'ять тисяч сто сорок чотири) грн 70 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.