20 травня 2025 року м. Київ №320/18748/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,
Головного управління Пенсійного фонду України в Одеський області,
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеський області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме з 01.02.2008 року по 27.04.2018 рік, з 01.05.2018 року по 27.03.2022 рік, та з 01.04.2022 року по 10.01.2023 рік - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати виникнення права на її призначення, а саме з 15.12.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються протиправністю рішення про відмову в призначені позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Так, позивач зазначає, що по досягненню пенсійного віку він звернувся до пенсійного органу про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 1, 2 ст. 114 Закону №1058-IV, маючи стаж роботи на посадах, що за шкідливими умовами праці, відносяться до посад, зайнятість на яких дає йому право на пенсію на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №104850006569 від 18.01.2023 відмовлено у призначенні такої пенсії з підстав відсутності у нього необхідного пільгового стажу за Списком №2.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 320/18748/23, яку передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.
Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 справу №320/18748/23 прийнято до провадження судді Панової Г.В.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи тим, що позивач звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Позивач направив на адресу суду відповідь на відзив, в якому наголосив на обґрунтованості позовних вимог.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області правом на надання відзиву не скористалося.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надіслало пояснення на адресу суду, в якому стверджував, що оскільки позивач не досяг пенсійного віку, йому правомірно відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , 10.01.2023 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У подальшому, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (із змінами) (далі Порядок № 22-1) після реєстрації вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Одеській області.
За результатами розгляду такої заяви та поданих документів ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення № 104850006569 від 18.01.2023 про відмову у призначенні пенсії, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу відповідно до п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Страховий стаж позивача становить 37 років 01 місяць 21 день, пільговий стаж за Списком №2 складає 0 років 0 місяців. Не зараховано період роботи з 09.06.1986 по 12.11.1986, оскільки неможливо ідентифікувати назву підприємства на печатці, що засвідчує запис про звільнення. До пільгового стажу не зараховано період з 28.04.2018 по 14.12.2022, оскільки відсутній перелік робочих місць з пільговим пенсійним забезпеченням, а також не підтверджено зайнятість повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, оскільки згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач з квітня 2021 року працює у Житлово-Будівельному кооперативі «Підземшляхбудівець».
За наявним страховим стажем позивач має право на пенсійну виплату з 15.12.2027 року.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
3) чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Згідно зі ст. 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Так, з трудової книжки позивача вбачається, що на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 він працював:
1) в Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» Теплові мережі Київенерго:
- з 01.02.2008 (наказ №210г від 01.02.2008 року) по 01.04.2013 (наказ №1459-1 від 01.04.2013 року) на посаді електрогазозварника п?ятого розряду;
2) у Структурному відокремленому підрозділі «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго»:
- з 01.04.2013 (наказ №4237-к від 01.04.2013) по 24.04.2018 (наказ №2832-к від 24.04.2018 року) на посаді електрогазозварника п?ятого розряду;
3) у Структурному підрозділі «Київські теплові мережі» КП «Київтеплоенерго»:
- з 28.04.2018 року (наказ №40-к від 27.04.2018) по день звернення до суду на посаді електрогазозварника п'ятого розряду.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 № 1451/11731, встановлено, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки №№ 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Розділом XXXII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії "газозварювальник", "електрозварювальник".
Розділом XXXIII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №2 10, передбачалися професії "газозварювальник", "електрозварювальник".
Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії" передбачені професії "електрозварники" та "газозварники".
Постановою Кабінету Міністрів від 16 січня 2003 року № 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII " позиція 33 передбачені професії "електрогазозварник" та "газозварник".
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У відповідності до п. 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 у справі № 336/6112/16-а та від 31.10.2019 у справі № 688/4170/16-а, 18 травня 2021 року у справі № 229/2330/17, 24 червня 2021 року у справі № 758/15648/15-а, від 20 вересня 2022 року у справі № 291/1321/17.
Жодних зауважень щодо записів у трудовій книжці позивача у спірному рішенні відповідач не вказав, періоди роботи записані чітко, записи скріплені печатками та підписами уповноваженої особи, а тому сумніватись у достовірності відомостей, внесених у трудову книжку у пенсійного органу немає.
Крім того, позивачем було отримано довідку з Комунального підприємства Виконавчого органу КМДА «Київтеплоенерго» (теперішнє місце роботи) про підтвердження його роботи по списку №2.
Інші підприємства, на яких працював позивач з 2008 року (дані про які містяться в індивідуальних відомостях), а саме Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» Теплові мережі Київенерго (пізніше - Філіал «Теплові мережі Київенерго»), Структурний відокремлений підрозділ «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго», фактично не здійснюють свою діяльність, тому у позивача немає можливості надати первинні документи та пільгові довідки, як цього вимагав відповідач.
Також позивачем направлено лист до ПАТ «Київенерго» та АТ «К. Енерго» з проханням надати йому пільгові довідки. Лист направлений до АТ «К. Енерго» було повернуто позивачу на зворотну адресу, від ПАТ «Київенерго» відповіді не було.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.2. передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З аналізу викладених вище положень, суд зазначає, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі.
Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачкою документах. Отже, відповідач своїм право не скористався, яким дає йому діюче законодавство і прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком по формальним підставам.
Слід зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.
У постанові по справі №754/14898/15-а Верховний Суд стосовно аналогічних правовідносин зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Таким чином, суд дійшов висновку, що посади, на яких працював позивач передбачені Списком № 2, а тому, періоди з 01.02.2008 по 27.04.2018, з 01.05.2018 по 27.03.2022, та з 01.04.2022 по 10.01.2023 - зараховуються до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах Список №2.
Отже враховуючи, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №104850006569 від 18.01.2023 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах винесене відповідачем без урахування усіх обставин, які мають значення для його прийняття та без дослідження усіх наданих заявником документів згідно з тими записами, які містяться в його трудовій книжці, суд доходить висновку, що таке рішення не відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже в цій частині позовні вимоги належить задовольнити.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 15.12.2022 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, суд враховує те, що за змістом вказаної норми необхідними умовами для призначення такої пенсії є вік 55 років, наявність страхового стажу особи не менше 30 років, з яких на роботах за Списком №2 не менше 12 років і 6 місяців.
Перші дві складові умови (вік 55 років та страховий стаж особи не менше 30 років), які необхідні для реалізації відповідного права, відповідачем не заперечується.
Відсутність третьої складової (не менше 12 років і 6 місяців стажу за Списком №2) відповідачем у суді не доведена.
Тому, суд приходить до висновку, що виконані всі умови, визначені п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, відповідно дискреція відповідача у даному випадку відсутня.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (частина 2 статті 245). У цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом .
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд ураховує його при розгляді даної справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач із заявою про призначення пенсії та необхідними документами звернувся до відповідача 10.01.2023, пенсія за віком на пільгових умовах повинна бути призначена позивачу з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Згідно з даними паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 дата народження позивача 14.12.1967, відповідно 55-річного віку він досяг ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому пенсія має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 15.12.2022.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність обставин, передбачених ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, як орган, що призначає пенсію, призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 15.12.2022.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування основної частини позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 2147,20 грн, який підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 104850006569 від 18.01.2023 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправним.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме з 01.02.2008 року по 27.04.2018 рік, з 01.05.2018 року по 27.03.2022 рік, та з 01.04.2022 року по 10.01.2023 рік - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати виникнення права на її призначення, а саме з 15.12.2022 року.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.