20 травня 2025 року м. Київ Справа №320/3892/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Саса Є.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд:
Визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача, стосовно не виплати поточної пенсії позивача та недоотриманої пенсії з 10.01.2019 на його особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "АКЦЕНТ-БАНК".
Зобов'язати відповідача здійснювати виплату поточної пенсії позивача, в тому числі суму недоотриманої пенсії з 10.01.2019 з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "АКЦЕНТ-БАНК".
Ухвалою від 21.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою суду від 20.05.2025 поновлено строк на звернення до суду.
Позивачем в обґрунтування позову зазначено, що він є громадянином України, мешкав в м. Києві, у 2000 році виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 по справі № 640/17563/19 було вирішено: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням заробітної плати для обчислення пенсії, стажу зазначеного у трудовій книжці, як непрацюючому пенсіонеру, з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів, починаючи з дати звернення - 10.01.2019».
26.11.2020 позивачем було направлено до відповідача лист з вимогою щодо виконання рішення суду та надання розрахунків.
Згідно листа відповідача від 04.01.2021 № 2600-0307-8/41 вбачається, що на виконання рішення суду проведено призначення пенсії ОСОБА_1 з 10.01.2019, розмір пенсії складає 3 995,95 гривень.
З метою сприяння відповідачу у виконанні покладених на нього обов'язків, позивач відкрив рахунок у АТ "Акцент-банк", поточний рахунок № НОМЕР_1 .
05.03.2024 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії на вказаний рахунок, додавши до заяви довіреність та з підтвердженням особи в живих.
10.04.2024 отримано лист відповідача № 11660-9261/М-02/8-2600/24 від 28.03.2024, яким останній відмовив у виплаті пенсії на банківський рахунок позивача.
Відповідач мотивував відмову тим, що для виплати пенсії через поточні рахунки в банках позивач має особисто подати заяву про виплату пенсії. Станом на теперішній час, відповідач не здійснив жодних дій щодо виплати пенсії позивача на вказаний банківський рахунок.
За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням "Діловодство спеціалізованого суду".
У відповідності до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного суду України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 262 КАС України судом вирішено справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач є громадянином України проте виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 по справі № 640/17563/19 ухвалено
"Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням заробітної плати для обчислення пенсії, стажу зазначеного у трудовій книжці, як непрацюючому пенсіонеру, з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів, починаючи з дати звернення - 10.01.2019».
26.11.2020 позивачем було направлено до відповідача лист з вимогою щодо виконання рішення суду та надання розрахунків.
Згідно листа відповідача від 04.01.2021 № 2600-0307-8/41 вбачається, що на виконання рішення суду проведено призначення пенсії ОСОБА_1 з 10.01.2019, розмір пенсії складає 3 995,95 гривень.
05.03.2024 позивач відкрив рахунок у АТ "Акцент-банк", поточний рахунок № НОМЕР_1 .
05.03.2024 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії на вказаний рахунок, додавши до заяви довіреність та з підтвердженням особи в живих.
10.04.2024 отримано лист відповідача № 11660-9261/М-02/8-2600/24 від 28.03.2024, яким останній відмовив у виплаті пенсії на банківський рахунок позивача.
Відповідач мотивував відмову тим, що для виплати пенсії через поточні рахунки в банках позивач має особисто подати заяву про виплату пенсії. Станом на теперішній час, відповідач не здійснив жодних дій щодо виплати пенсії позивача на вказаний банківський рахунок.
З метою захисту порушеного права позивач звернулася до Харківського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав.
По суті спірних відносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 24, ч. 1 ст. 46 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Гарантоване громадянам Конституцією України право на соціальний захист передбачене в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 по справі №804/3217/18 сформулював такий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах: « право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні».
Тому, проживаючи в Ізраїлі позивач як громадянин України має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Суд звертає увагу, що як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення).
У п. 54 рішення зазначено, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, враховуючи те, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною, суд дійшов висновку, що з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу УПФ має право відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Як вже зазначалось, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV ( далі - Закон №1058-ІV.
Згідно до статті 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону №1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно до частини 2 статті 46 Закону №1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Після того, як рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 із Закону № 1058-ІV були виключені норми пункт 2 частини 1 статті 49 та друге речення статті 51, які забороняли виплату пенсій особам, що виїхали на місце постійного проживання за кордон, в Законі №1058-ІV не міститься жодної норми, яка б скасовувала право пенсіонера на отримання ним пенсії в результаті того, що він проживає не в Україні.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, яким визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
Згідно до пункту 4 Порядку № 1596 виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Згідно з абзацом 1 пункту 6 Порядку № 1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку № 1596, поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Згідно з пунктом 10 Порядку №1596, заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
За змістом пункту 12, пункту 13 Порядку №1596, органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:
- списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках;
- опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.
Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком №1 до Порядку №1596), яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596 двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у пункті 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (зі змінами).
Аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії або грошової допомоги, бланк якої є Додатком № 1 до Порядку № 1596.
Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Отже, пунктом 1.5 Порядку 22-1 передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 501/28/17 від 05.02.2020.
Також Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 № 280/6637/22 дійшов висновку, що жоден з пунктів Порядку № 22-1 не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про виплату пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін заявник, як вже зазначено вище, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Слід зазначити, що наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми, на думку суду, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Таким чином, суд вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.
З урахуванням того, що представник позивача звернувся до відповідача із нотаріально засвідченою та апостильованою заявою від 05.03.2024, суд виснує про дотримання позивачем вимоги щодо подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок.
На підставі наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів судом встановлено, що невиплата відповідачем пенсії за віком, призначеної ГУ ПФУ в м. Києві відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», громадянину України ОСОБА_1 , який проживає в Ізраїлі, порушує право позивача на пенсійне забезпечення.
Тому відмова відповідача у виплаті позивачу пенсії на визначений ним банківський рахунок не відповідає вимогам Порядку № 22-1 та суперечить чинному законодавству.
Аналогічні висновки викладені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2024 у справі №620/14693/23.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем була дотримана вимога щодо подачі заяви до відповідача про виплату пенсії на банківський рахунок у зв'язку із чим суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, викладених у листі від 28.03.2024 щодо відмови позивачу виплачувати пенсію на визначений позивачем банківський рахунок.
Враховуючи протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у поновленні позивачу виплати пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, у суду є всі підстави для зобов'язання відповідача виплатити поточну пенсію позивачу з 10.01.2019 року, в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "АКЦЕНТ-БАНК".
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснювати виплату пенсії з урахуванням компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Як встановлено статтями 1 та 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Також статтями 3 та 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Відповідно пунктів 3 та 4 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Отже, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 10.01.2019 може бути виплачена позивачу у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний період.
Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання забезпечити виплату пенсії з урахуванням компенсації втрати частини доходів є передчасною, а право позивача щодо виплати пенсії з урахуванням компенсації може буде порушено після виплати пенсії за відповідний період, та лише за умови не виплати компенсації у тому ж місяці.
Стосовно позовних вимог про виплату пенсії з урахуванням масових перерахунків до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 по справі № 640/17563/19, суд зазначає, що оскільки позивачем на даний час пенсія фактично не отримується, то відсутні підстави стверджувати, що виплата пенсії буде проводитися без проведення її перерахунків, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Окрім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 по справі № 640/17563/19 вже було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням заробітної плати для обчислення пенсії, стажу зазначеного у трудовій книжці, як непрацюючому пенсіонеру, з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів, починаючи з дати звернення - 10.01.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн., що підтверджується квитанцією № 5789-4553-1701-7621 від 10.02.2025, копія якої долучена до матеріалів справи.
Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача, стосовно не виплати поточної пенсії ОСОБА_1 з 10.01.2019, в тому числі суму недоотриманої пенсії на його особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "АКЦЕНТ-БАНК".
3. Зобов'язати відповідача здійснювати виплату поточної пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії з 10.01.2019 на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "АКЦЕНТ-БАНК".
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 960 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368; адреса: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сас Є.В.