ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" травня 2025 р. справа № 300/1585/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Снятинський психоневрологічний інтернат в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності,
Представник Дранчук Т.М., в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації (далі - Управління соціального захисту населення Коломийської РДА, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Снятинський психоневрологічний інтернат в Івано-Франківській області (далі - третя особа), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи з дитинства за період з 01.01.2020 до 28.04.2021 у повному розмірі, визначеному абзацом 3 частини першої статті 2 Закону «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати Управління соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю ІІ групи з дитинства за період з 01.01.2020 до 28.04.2021 у повному розмірі, визначеному абзацом 3 частини першої статті 2 Закону «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» призначена й виплачується державна соціальна допомога як особі з інвалідністю ІІ групи з дитинства. При цьому, у період з 23.08.2016 по 28.12.2019 позивач перебував на державному утриманні Снятинського психоневрологічного інтернату. Проте, 28.12.2019 сестра позивача - ОСОБА_2 забрала його із Снятинського психоневрологічного інтернату. Однак, кошти у вигляді державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи з дитинства відповідач продовжував перераховувати на рахунок третьої особи. Після звернення із заявами до відповідача та до третьої особи про повернення таких коштів, останні їх не повертали, що, на думку представника позивача, є протиправною бездіяльністю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
31.03.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначає, що позивач перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації, як одержувач державної соціальної допомоги з 25.10.2016 до 30.04.2021, у зв'язку із перебуванням у Снятинському психоневрологічному інтернаті (далі - інтернат). В зв'язку зі зміною місця проживання особову справу ОСОБА_1 знято з обліку з 01.05.2021 та направлено для продовження виплати до департаменту соціальної політики Івано-Франківської міської ради. Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації припинено з 13.01.2021, як юридичної установи шляхом його ліквідації, його правонаступником стало управління. 02.01.2020 інтернатом було надано вищезазначеному управлінню довідку про те, що ОСОБА_1 вибув у відпустку з 28.12.2019. До відділу 29.04.2021 надійшла довідка від інтернату про те, що позивач відрахований з інтернату з 27.04.2021 згідно із поданою заявою. Відповідно до поданої довідки вищезазначеним управлінням зроблено призначення ОСОБА_1 допомоги в розмірі 100 відсотків призначеного розміру державної соціальної допомоги з 01.01.2021 довічно. Однак з технічних причин виплата допомоги здійснювалася у розмірі 25 відсотків призначеного розміру державної соціальної допомоги. про що свідчить довідка управління від 19.09.2024 № 1604/07-02/14 про отримання допомоги, позивачу за період з січня 2020 року по квітень 2021 року перераховувалися кошти в розмірі 25 відсотків призначеної допомоги на загальну суму 6 808,25 грн. Представник відповідача зазначив, що відповідачем буде виплачено ОСОБА_2 , як опікуну над недієздатним ОСОБА_1 , недоотриману за період з 01.01.2020 по 28.04.2021 допомогу в розмірі 75 відсотків призначеного розміру державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства II в сумі 20 583,27 грн. Виплату коштів буде проведено в першому періоді квітня 2025 року на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 відкритий в АТ «Ощадбанк» (а.с. 44-45).
04.04.2025 представник позивача подала суду відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позовних вимог, оскільки доводи відповідача, викладені у відзиві на адміністративний позов, жодним чином не спростовують обґрунтування самого позову з огляду на те, що у спірний період відповідачем фактично не здійснено позивачу відповідні виплати. При цьому. наголошено, що посилання Управління соціального захисту населення Коломийської РДА на технічні причини, які призвели до невиплати спірної допомоги позивачу у належному розмірі, є безпідставними, оскільки жодні обставини не можуть позбавити особу з інвалідністю з дитинства на отримання гарантованої державою соціальної допомоги. Наведені відповідачем обставини, на думку представника позивача, не спростовують факт допущеного порушення щодо своєчасної виплати ОСОБА_1 соціальної допомоги (а.с. 50-52).
У подальшому, на адресу суду 19.05.2025 надійшло клопотання Дранчук Т.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про залишення позовної заяви в частині заявленої вимоги зобов'язального характеру без розгляду, яке мотивоване тим, що 07.04.2025 від відповідача надійшли кошти в сумі 20 583,27 грн з призначенням платежу: соціальна виплата (а.с. 58-60).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 заяву Дранчук Т.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимоги про зобов'язання Управління соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю ІІ групи з дитинства за період з 01.01.2020 до 28.04.2021 у повному розмірі, визначеному абзацом 3 частини першої статті 2 Закону «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», з урахуванням виплачених сум.
Третя особа правом на подання письмових пояснень щодо позову не скористалась.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом з дитинства ІІ групи, що підтверджується довідкою Івано-Франківської міської МСЕК серії АБ №0376378 від 23.01.2015 про встановлення за результатами повторного огляду інвалідності з дитинства довічно (а.с. 15), а також посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Департаментом соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 12.07.2016 (а.с. 16).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.09.2001 у справі №2о-68/2010 ОСОБА_1 визнано недієздатним (а.с. 17).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.04.2010 у справі №2о-68/2010 встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_1 та його опікуном призначено сестру ОСОБА_2 (а.с. 8).
Суд зауважує, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим Департаментом соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 12.07.2016, позивачу, у відповідності до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 №2109-III, з 30.05.2007 призначена й виплачується державна соціальна допомога як особі з інвалідністю ІІ групи з дитинства (а.с. 16).
Як зазначає представник позивача та не заперечує відповідач, ОСОБА_1 був зарахований на державне утримання у Снятинський психоневрологічний інтернат, проте, 28.12.2019 ОСОБА_2 забрала свого брата із Снятинського психоневрологічного інтернату та 31.12.2019 виїхала з позивачем до республіки Польща, що підтверджується відміткою у паспорті ОСОБА_1 для виїзду за кордон про перетин кордону (а.с. 13-14).
У зв'язку із тим, що Управління соціального захисту населення Коломийської РДА продовжувало перераховувати державну соціальну допомогу позивачу як особі з інвалідністю ІІ групи з дитинства на рахунок Снятинського психоневрологічного інтернату у період з 01.01.2020 по 28.04.2021, ОСОБА_2 30.09.2024 звернулася із заявою до Снятинського психоневрологічного інтернату про повернення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи з дитинства за період з 28.12.2019 до 28.04.2021 (а.с. 25-26).
02.10.2024 на електронну пошту ОСОБА_2 надійшов лист від Снятинського психоневрологічного інтернату за результатами розгляду заяви від 30.09.2024, у якому повідомлено, що Снятинський психневрологічний інтернат не може повернути кошти іншим особам (в т.ч. опікуну), а лише тому хто нарахував кошти. У листі зазначено також, що закладом повідомлено Снятинський УСЗН про вибуття у відпустку ОСОБА_1 . З метою повернення коштів рекомендував звернутися до Снятинського УСЗН. Одночасно повідомив, що на вимогу Снятинського УСЗН поверне усі кошти (а.с. 27).
14.10.2024 представник позивача звернулася із заявою до Управління соціального захисту населення Коломийської РДА про повернення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи з дитинства за період з 28.12.2019 до 28.04.2021, до якої було долучено лист-відповідь Снятинського психоневрологічного інтернату від 02.10.2024 (а.с. 28).
Не отримавши жодної відповіді від відповідача, а також недоплачених коштів, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, представник позивача звернулась до суду з метою захисту порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 року № 2109-III (далі - Закон №2109-III) відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.
Згідно з частинами 1-3 статті 1 Закону №2109-III право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім'ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.
Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз'ясненням особам з інвалідністю з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.
Державна соціальна допомога призначається у таких розмірах, зокрема, особам з інвалідністю з дитинства II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (стаття 2 Закону №2109-ІІІ)
Статтею 4 вказаного Закону визначено, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.
Відповідно до приписів статті 8 Закону №2109-III заява про призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю I чи II групи, яку визнано недієздатною, а також на дитину з інвалідністю подається одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником за місцем свого проживання. До заяви про призначення державної соціальної допомоги повинні бути додані документи про вік особи з інвалідністю з дитинства або дитини з інвалідністю, а також довідка медико-соціальної експертизи або медичний висновок, видані у встановленому порядку.
Згідно зі статтею 9 З Закону №2109-III державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства або на дітей з інвалідністю віком до 18 років призначається місцевою державною адміністрацією. Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається місцевою державною адміністрацією не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами. Державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.
У відповідності до статті 10 Закону №2109-III у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання. Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою державною адміністрацією строки.
Призначена державна соціальна допомога виплачується особі з інвалідністю з дитинства незалежно від одержуваного нею заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів. Державна соціальна допомога, яка призначена на дитину з інвалідністю віком до 18 років, виплачується незалежно від одержання на неї інших видів допомоги.
Відповідно до статті 17 Закону №2109-III посадові особи, з вини яких несвоєчасно виплачується державна соціальна допомога, несуть відповідальність відповідно до закону.
Суд звертає увагу, що умови призначення і виплати, перелік документів, необхідних для призначення, зокрема, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або дітям з інвалідністю віком до 18 років відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» визначає Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79 (далі - Порядок №79).
Згідно з пунктом 3 Порядку №79, призначення і виплата державної соціальної допомоги, надбавки на догляд та допомоги на поховання проводяться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад, до складу території яких входять міста обласного значення, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення). Заяви про призначення державної соціальної допомоги, надбавки на догляд, допомоги на поховання, до яких додаються необхідні документи (далі - заява з документами), приймаються органами соціального захисту населення. З 1 липня 2021 року заяви з документами приймаються посадовими особами виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг виключно з формуванням електронної справи. Після формування електронних справ заяви з документами у паперовій формі передаються відповідному органу соціального захисту населення не рідше ніж раз на два тижні. Державна соціальна допомога за місцем проживання призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) особи, яка звертається за призначенням державної соціальної допомоги (далі - заявник). Відомості щодо неотримання допомоги перевіряються органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем.
Згідно з пунктом 5 Порядку №79 право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років.
При цьому, якщо особа з інвалідністю з дитинства або дитина з інвалідністю має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю») і на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», такі виплати призначаються одночасно.
Відповідно до пункту 10 Порядку №79 розмір державної соціальної допомоги призначається відповідно до прожиткового мінімуму, що визначається згідно із законом.
Пунктом 11 Порядку №79 встановлено, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь строк інвалідності, встановленої МСЕК або експертною командою.
Згідно з пунктом 17 Порядку №79 державна соціальна допомога виплачується за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або законного представника, якому призначено допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років, або особу з інвалідністю з дитинства, яку визнано недієздатною, через виплатні об'єкти поштового зв'язку АТ “Укрпошта» або шляхом перерахування коштів на особовий рахунок отримувача, відкритий в установі уповноваженого банку.
Державна соціальна допомога може виплачуватися за довіреністю відповідно до вимог Цивільного кодексу України щодо її оформлення і строку.
Отже, Конституцією України та преамбулою Закону №2109-III гарантовано особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність.
Тобто, визначальною ознакою при призначенні допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю за наявності для цього підстав є забезпечення прав таких осіб зі сторони держави у спосіб, визначений Законом.
Законом № 2109-III та Порядком №79 виплата такої допомоги, а відтак забезпечення прав осіб, яким вона призначається, покладається на органи соціального захисту населення, яким у даному випадку є Управління соціального захисту населення Коломийської РДА.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, статтею 14 Закону №2109-ІІІ встановлено, що виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини (частина 1).
У разі влаштування дитини з інвалідністю віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у повному розмірі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини (частина 2).
Відповідно до пункту 20 Порядку №79 особам з інвалідністю з дитинства, які перебувають на повному державному утриманні у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, пансіонатах для ветеранів війни та праці, стаціонарних відділеннях територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), закладах освіти тощо (далі - установа (заклад), виплачується 25 відсотків призначеного розміру державної соціальної допомоги.
У разі тимчасового вибуття з установи (закладу) у зв'язку із хворобою чи на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - карантин), або з особистих причин (без виключення із списку підопічних) призначена державна соціальна допомога виплачується в повному розмірі за весь період відсутності в установі (закладі) з дати вибуття до дати повернення включно. Виплата у зазначений період проводиться на підставі наказу установи (закладу) про зняття з матеріального забезпечення, копія якого надсилається органу соціального захисту населення за місцезнаходженням установи (закладу), який видає розпорядження про припинення перерахування частини державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства установі (закладу).
Виплата в повному розмірі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в разі влаштування їх до установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому виникли зазначені обставини.
Пунктом 26 Порядку №79 суми державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд), не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю з дитинства чи законним представником особи з інвалідністю з дитинства, визнаної недієздатною, та дитини з інвалідністю віком до 18 років з поважних причин (зокрема, через перебування особи з інвалідністю з дитинства, дитини з інвалідністю віком до 18 років на лікуванні та з інших причин, які фізично унеможливили своєчасне одержання державної соціальної допомоги, або через інші об'єктивні обставини, коли особа з інвалідністю з дитинства чи законний представник особи з інвалідністю з дитинства, визнаної недієздатною, та дитини з інвалідністю віком до 18 років не могли звернутися за її отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) за минулий час проводиться виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.
Органи соціального захисту населення є відповідальними за неодержання з їх вини призначених сум державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд).
Судом з матеріалів справи встановлено, що з 31.12.2019 ОСОБА_1 разом із своїм опікуном виїхали до республіки Польща. Відтак, з 31.12.2019 позивач не перебував у Снятинському психоневрологічному інтернаті в Івано-Франківській області, а тому, враховуючи положення статті 14 Закону №2109-ІІІ та пункту 20 Порядку №79, відповідач зобов'язаний був, починаючи з 01.01.2020, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю ІІ групи у повному розмірі, визначеному абзацом 3 частини першої статті 2 Закону «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».
Проте, відповідач продовжував перераховувати державну соціальну допомогу ОСОБА_3 як особі з інвалідністю ІІ групи з дитинства на рахунок Снятинського психоневрологічного інтернату у період з 01.01.2020 до 28.04.2021, що не заперечує та підтверджує відповідач у відзиві та у листах, направлених ОСОБА_2 .
В той же час, після звернення представника позивача із відповідною заявою до відповідача про повернення належних позивачу коштів, а саме державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи з дитинства за період з 28.12.2019 до 28.04.2021 у повному розмірі, відповідач залишив без реагування таку заяву, що суд розцінює як протиправну бездіяльність.
Більше того, суд зауважує, що листом від 28.03.2025, тобто після відкриття провадження у межах цієї справи №300/1585/25, відповідач повідомив ОСОБА_2 , що їй, як опікуну над дієздатним ОСОБА_1 , буде виплачена на картковий рахунок в «Ощадбанку» державна соціальна допомога як особі з інвалідністю ІІ групи з дитинства за період з 28.12.2019 до 28.04.2021 у сумі 20 583,27 грн в першому періоді квітня 2025 року (а.с. 46).
Випискою по рахунку з «Ощадбанку» від 07.04.2025 підтверджується, що відповідачем виплачено спірну суму коштів позивачу (а.с. 65).
Суд погоджується із представником позивача, що не усунення відповідачем добровільно впродовж більше 4-ти років допущеного порушення шляхом виплати усієї суми державної соціальної допомоги ОСОБА_1 , а здійснення такої виплати тільки після звернення до суду із цим позовом, є протиправною бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд зазначає, що жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, судом зроблено висновок, що відповідачем не дотримано приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 20558069, бульвар Івана Франка, 3, м. Коломия, Івано-Франківська область, 76018), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Снятинський психоневрологічний інтернат в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 03188719, вул. Гоголя, 23, м. Снятин, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78301) про визнання протиправною бездіяльності - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 20558069, бульвар Івана Франка, 3, м. Коломия, Івано-Франківська область, 76018), що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє Дранчук Тетяна Михайлівна, державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи з дитинства за період з 01.01.2020 до 28.04.2021 у повному розмірі, визначеному абзацом 3 частини першої статті 2 Закону «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», з урахуванням виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Представнику позивача та відповідачу ухвалу надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.