19 травня 2025 року Справа № 280/3474/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви
Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбалет Охорона»
до Головного управлінні ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними дій та скасування рішення,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбалет Охорона» (далі - позивач) до Головного управлінні ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач ), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінні ДПС у Запорізькій області від 23.08.2024 № 13039 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
Ухвалою судді від 06.05.2025 позовну заяву у справі залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку звернення до суду.
Згідно наявною в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді, а саме ухвала про залишення позовної заяви без руху була надіслана позивач а . в його електронний кабінет та доставлено 06.05.2025.
Останні день для усунення недоліків припадає на 16.05.2025 .
12.05.2025 від позивача надійшло клопотання у якому надана заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування зазначено, що воєнний стан у Запорізькій області унеможливив нормальне ведення справ, створив загрозу для життя працівників, призвів до вимушеної евакуації та дезорганізації Запорізька область з 2022 року перебуває в епіцентрі бойових дій у зв'язку зі збройною агресією російської федерації. Місто Запоріжжя, де зареєстроване підприємство ТОВ «Арбалет Охорона», регулярно зазнає ракетних ударів, артобстрілів, атак безпілотників. Системна небезпека для цивільного населення створила надзвичайні обставини, які унеможливили будь-яке стабільне функціонування підприємств, організацій, судових установ. Внаслідок цього підприємство· було змушене перевести частину діяльності в дистанційний або тимчасово призупинений режим; · не мало фізичної можливості організувати офлайн роботу з документацією; · перебувало під постійним стресом і загрозою для життя співробітників. Станом на період з жовтня 2024 по квітень 2025 року, ситуація в Запоріжжі залишалася вкрай напруженою. Зокрема: · 29.12.2024, 06.01.2025 та 20.03.2025 - офіційно зафіксовані масовані обстріли цивільної інфраструктури Запоріжжя (за даними ОВА, ДСНС), більшість підприємств працювали в екстреному або скороченому режимі; · за повідомленнями ЗОВА, понад 50% об'єктів малого і середнього бізнесу тимчасово припинили роботу або перейшли в режим виживання. ТОВ «Арбалет Охорона» не стало винятком. Для збереження життя і здоров'я працівників було здійснено часткову евакуацію співробітників з небезпечних районів. Протягом 6 місяців фактично було паралізовано внутрішню документаційну діяльність, не було змоги вчасно опрацювати адміністративні відповіді та сформувати повноцінний позов.
Розглянувши у подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення із значенням інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, суддя дійшов наступного висновку.
Особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частинами другою, четвертою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
З позовною заявою щодо оскарження рішення від 23.08.2024 № 13039 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку в адміністративному порядку, після використання досудового порядку вирішення спору та отримання відповідного рішення 05.09.2024, позивач звернувся лише 01.05.2025 (тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).
Суддя наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Щодо посилань позивача на те, що на період з жовтня 2024 по квітень 2025 року, через масовані обстріли, підприємство працювало в екстреному або скороченому режимі. Для збереження життя і здоров'я працівників було здійснено часткову евакуацію співробітників з небезпечних районів. Протягом 6 місяців фактично було паралізовано внутрішню документаційну діяльність, не було змоги вчасно опрацювати адміністративні відповіді та сформувати повноцінний позов, суддя зазначає, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Так, згідно даних автоматизованої системи документообігу суду та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 29.01.2025 позивач вже звертався до Запорізького окружного адміністративного суду щодо оскарження спірного рішення області від 23.08.2024 № 13039 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (справа № 280/676/25).
Так ухвалою від 03.02.2025 позовну заяву залишено без руху та в наступному ухвалою від 07.02.2025 у зв'язку з пропуском тримісячного строку звернення до суду продовжено позивачу строк на усунення недоліків, зокрема для надання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою судді від 17.02.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбалет Охорона» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування рішення, - повернуто позивачу, оскільки на підтвердження обставин позивачем не надано жодних доказів, позивачем не деталізовано, яким чином введення воєнного стану та обстріли території міста вплинули на можливість позивача звернутись до суду; позивачем необґрунтована та непідтверджена належними доказами неможливість звернення до суду у межах тримісячного строку встановленого КАС України не надано жодних доказів, позивачем не деталізовано, яким чином введення воєнного стану та обстріли території міста вплинули на можливість позивача звернутись до суду.
Отже суддя звертає увагу, що позивач ще в січні місяці 2025 року вже звертався до Запорізького окружного адміністративного суду із аналогічним позовними вимогами та часткова евакуація/тощо не слугувало причиною неможливості вчиняти процесуальні дії (подання позовної заяви 29.01.2025, заяви про усунення недоліків від 04.02.2025, заяви про усунення недоліків від 11.02.2025).
Також, суддя зауважує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду, проте позивач лише зі спливом 2 місяців після отримання на прикінці лютого 2025 року ухвали по справі № 280/676/25 про повернення позовної заяви , яка і первинно була подана із пропуском встановленого чинним законодавством строку звернення до суду, звернувся лише у травні 2025 року до суду з аналогічним позовом, що свідчить про триваючу пасивну поведінку такої особи щодо реалізації свого права.
Крім того суддя зазначає, що питання внутрішньої організації роботи підприємства є суб'єктивними чинниками, які не вказують на наявність об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з їх наявністю, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також суддя зауважує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.11.2023 у справі №160/20810/22.
Крім того, зазначено, що Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 по справі № 926/4918/22 зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).
Введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв'язок.
На підтвердження таких обставин позивачем не надано жодних доказів, що працівники підприємства були евакуйовані ( накази про дистанційну роботу, довідки що вказівні працівники є ВПО тощо).
Суддя звертає увагу, що позивачем подано вказану позовну заяву також засобами «Електронний суд» та доказів яким саме чином зазначені обставини (часткова евакуація) унеможливили його звернення до суду з позовною заявою в межах встановленого законом строку суду не надано.
Отже до суду не надано доказів наявності обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та /або пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій для звернення до суду із вказаним позовом.
Крім того, суддя зауважує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду, проте позивач/представник лише зі спливом 2 місяців після повернення первинної позовної заяви яка також була подана із пропуском строку звренння до суду, звернувся у у квітні 2025 року до суду з аналогічним позовом, що свідчить про триваючу пасивну поведінку такої особи щодо реалізації свого права.
Крім того суддя зазначає, що питання внутрішньої організації роботи підприємства, державної установи, пов'язані із загрозою ракетних ударів, періодичними відключеннями електроенергії, карантин, запроваджений на території України для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 є суб'єктивними чинниками, які не вказують на наявність об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з їх наявністю, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2022 року у справі №560/403/22, від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21, від 18 січня 2023 року у справі №560/2836/22, від 31 січня 2023 року у справі № 380/4273/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 400/6312/21, від 30 березня 2023 року у справі № 460/10639/21 та ін.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що вищезазначені обставини у своїй сукупності, не свідчать про те, вказане позивачем унеможливлювало позивача вчинити процесуальні дії у строк, та вони не є об'єктивно непереборними або не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсно істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а отже, викладені у заяві про поновлення строків інші підстави не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не свідчать про наявність об'єктивних обставин, що унеможливлювали звернення до суду з позовом вчасно.
З урахуванням наведеного, слід зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивачем не усунено недоліків позовної заяви, а інші підстави наведені представником позивача суддею також визнано неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, та подана заява про поновлення строків не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви та наявність підстав для повернення позовної заяви.
Крім того, суддя вважає за необхідне зазначити, що згідно АСДС позивачем ТОВ «Арбалет Охорона» 01.05.2025 подано до суду аналогічний позов до Гооловного управлінні ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управлінні ДПС у Запорізькій області від 23.08.2024 № 13039 справа № 280/3467/25 .Відповідно до ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначається, серед іншого, власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частиною першою статті 45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
За правилами пункту 2 частини другої статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Відповідно до частини третьої статті 45 КАС України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до частини четвертої статті 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Так у вказаному позові № 280/3474/25 серед іншого є власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, враховуючи поданий позов справа № 280/3467/25 а отже подання позивачем даного позову є таким, що свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами, що також є підставою для повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 161, 169, 240, 241, 246, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбалет Охорона» до Головного управлінні ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування рішення,-повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом з доданими до неї документами.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова