20 травня 2025 року Справа № 640/2587/21 Провадження: ЗП/280/652/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка"
до Київської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,-
04.02.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка" (далі - позивач) до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Київської митниці Держмитслужби, яка полягала в нескасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митно, вартості товарів №UA100080/2020/200005/2 від 03 серпня 2020 року відповідно до частини десятої статті 55 митного кодексу України у зв'язку з ненаданням Київською митницею Держмитслужби обґрунтованої відмови у і визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, наданих разом із Листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» №2110/20-01 від 21 жовтня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2020/200005/2 від 03 серпня 2020 року;
- стягнути з Київської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки оскаржуване рішення відповідача не містило передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості та посилається на те, що вказане рішення було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 08.02.2021 відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 12.04.2021. З позиції відповідача, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих позивачем разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Так, з метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, проте декларантом не надіслано усіх додаткових документів. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують правомірність дій митного органу щодо витребування додаткових документів, які під час митного оформлення не були надані, та обґрунтованість сумнівів останнього щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, та, як наслідок, прийняття відповідачем спірного рішення, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивачем 13.04.2021 подано відповідь на відзив. Наголошує, що для здійснення митного оформлення було надано всі необхідні документи, зокрема щодо перевезення товару та інших необхідних складових.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
21.03.2025 зазначена справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями остання передана для розгляду судді Лазаренку М.С., присвоєно номер провадження ЗП/280/652/25.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2025 адміністративну справу №640/2587/21 прийнято до провадження, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
24.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли клопотання про заміну відповідача правонаступником та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 040,00 грн.
Ухвалою від 18.04.2025 замінено відповідача у справі - Київську митницю Держмитслужби на її правонаступника - Київську митницю (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8-А; код ЄДРПОУ ВП 43997555).
22.04.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позовні вимоги підтримано у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
07.07.2014 між Sunway Textile Group Limited (Китай) (продавець) та ТОВ «ТЕКСІКА» (покупець) укладено Контракт №SW07/07-14, відповідно до якого продавець бере на себе зобов'язання щодо поставки та продажу в порядку та строки, встановлені Контрактом, текстильної продукції, яка іменується як товар.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4, 1.5, 2.1, 3.2, 3.5 та 4.1 Контракту продавець і позивач погодили, зокрема, що номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість товару вказуються окремо в додатках (Специфікаціях) до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Поставка товару здійснюється Продавцем партіями. На кожну партію товару Сторони контракту узгоджують та затверджують Додаток (Специфікацію) до Контракту.
Загальний об'єм та умови поставок визначаються відповідно до Додатків (Специфікацій) до контракту, які є його невід'ємною частиною.
Базис поставки товару встановлений контрактом на умовах FOB (будь-який порт Китаю) відповідно до правил «Incoterms 2010» (публікація МТП № 560), якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному Додатку (Специфікації) до Контракту.
Ціна товару, що постачається за Контрактом, узгоджена сторонами на умовах FOB (будь-який порт Китаю) відповідно до правил «Incoterms 2010» (публікація МТП № 560), якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному Додатку (Специфікації) до Контракту.
У вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, сертифікат про походження. Усі витрати, пов'язані з виконанням Контракту в країні Продавця, несе Продавець, на території інших країн - Покупець.
Оплата кожної партії товару за Контрактом здійснюється наступним чином: 20% передоплата, 80% після отримання копії коносамента (документів) з можливістю відтермінування платежу на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту відправлення вантажу із порту відправлення.
28.12.2015 між Sunway Textile Group Limited та ТОВ «ТЕКСІКА» укладено додаткову угоду №1 до Контракту №SW07/07-14 від 07.07.2014, відповідно до п. 1 якої сторони вирішили продовжити строк дії Контракту №SW07/07-14 від 07.07.2014 до 31.12.2025 включно.
25.09.2019 між Sunway Textile Group Limited та ТОВ «ТЕКСІКА» укладено додаткову угоду №2 до Контракту №SW07/07-14 від 07.07.2014, відповідно до якої було внесено зміни до банківських реквізитів Продавця.
13.04.2020 ТОВ «ТЕКСІКА» і Sunway Textile Group Limited уклали специфікацію №SW0413 до Контракту, відповідно до якої Продавець передав у власність ТОВ «ТЕКСІКА», а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах Контракту товар - тканину в асортименті на загальну вартість 2784,70 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB Шанхай, Китай.
14.04.2020 позивач перерахував на користь Продавця попередню оплату в рамках Контракту в розмірі 7000,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №210 від 14.04.2020.
29.05.2020 ТОВ «ТЕКСІКА» і Sunway Textile Group Limited уклали специфікацію №SW022 до Контракту, відповідно до якої Продавець передав у власність ТОВ «ТЕКСІКА», а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах Контракту товар - тканину в асортименті на загальну вартість 24 917,36 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB Шанхай, Китай.
10.06.2020 позивач листом звернувся до Продавця з проханням зарахувати в якості передоплати за товар частину сплачених коштів згідно платіжного в іноземній валюті доручення №210 від 14.04.2020 в розмірі 4 215,30 доларів США.
10.07.2020 позивач перерахував на користь Продавця грошові кошти в рамках Контракту в розмірі 20702,06 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №264 від 10.07.2020.
Згідно специфікацій №SW0413, №SW022 до Контракту позивачем було сплачено вартість товару у повному обсязі.
Транспортування товару здійснено на підставі договору транспортної експедиції №HW від 07.03.2018, інвойсів №20SW119 від 29.05.2020, №ZN-016-06-20 від 04.06.2020, №WJ066-1 від 04.06.2020, акта прийому передачі №179 від 10.06.2020. Транспортні витрати по маршруту порт Шанхай, Китай - порт Одеса, Україна складають 1450,00 доларів США (навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторська винагорода).
З метою митного оформлення товару, ввезеного за умовами вказаного Контракту, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКСІКА» подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100080/2020/519757, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, що узгоджується з специфікаціями №№SW0413, №SW022 до Контракту.
Відповідно до цієї митної декларації, ціна товару складає 24917,36 доларів США. Товар заявлено на комерційних умовах поставки FOB м. Шанхай, Китай. Декларантом обрано перший метод визначення митної вартості за ціною договору, в загальному розмірі 142 831,64 грн (з урахуванням 1450,00 доларів США додаткових витрат на перевезення по відповідному курсу).
За наслідком розгляду документів митним органом 31.07.2020 сформовано повідомлення, у якому останній просив надати декларанта додаткові документи, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення попередньої оплати; транспортні документи; документи щодо підтвердження витрат на експедитора; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписки з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти; копію митної декларації країни відправлення з перекладом українською мовою відповідно до статті 254 МКУ; висновки про якісні та вартісні характеристики.
У відповідь на запит митниці позивачем надіслано митному органу витребувані документи.
03.08.2020, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UА100080/2020/200005/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів №1, №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі ст. 64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно митного оформлення: митна декларація від 22.07.2020 UА500080/2020/13497 (товар №1); митна декларація від 03.03.2020 UА110230/2020/5067 (товар №2).
04.08.2020, у відповідності п.7 ст. 55 Митного кодексу України, позивачем було подано та оформлено митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100080/2020/520485 із застосуванням гарантії. Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 58 458,54 грн.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012.
Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У відповідності до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями ст. 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1 та 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
За змістом ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами 1 і 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307.
Надаючи оцінку доводам митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд встановив, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, у зв'язку з чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару із застосуванням резервного методу (метод 6).
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, ТОВ «ТЕКСІКА» і Sunway Textile Group Limited уклали специфікації №SW0413 від 13.04.2020, №SW022 від 29.05.2020 до Контракту, відповідно до якої Продавець передав у власність ТОВ «ТЕКСІКА», а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах Контракту товар - тканину в асортименті на загальну вартість 24 617,36 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Шанхай, Китай.
Продавець відповідно до Контракту та Специфікацій виставив ТОВ «ТЕКСІКА» до сплати інвойс № 20SW119 на загальну суму 24917,36 доларів США на умовах поставки товару FOB м. Шанхай, Китай.
ТОВ «ТЕКСІКА» згідно платіжних доручень в іноземній валюті №210 від 14.04.2020, №264 від 10.07.2020. перерахувало на користь Продавця грошові кошти в розмірі 24917,36 доларів США плату за товар за специфікаціями №SW0413 від 13.04.2020, №SW022 від 29.05.2020. У графі 70 «призначення платежу» зазначений Контракт №SW 07/07-14 від 07.07.2014.
Таким чином, вказаними платіжними документами підтверджується оплата за товар в сумі 47565,19 доларів США, водночас решта оплати здійснена по іншій поставці (за інвойсом №200414).
Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що копії платіжних доручень в іноземній валюті №210 від 14.04.2020, №264 від 10.07.2020 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, виходячи з наступного.
Так, відповідно до п. 14 Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ 28.07.2008 року № 216, платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо (якщо це визначено в договорі банківського рахунку або окремому договорі з платником).
В такому вигляді декларантом і було здійснено оплату за товар, на підтвердження чого до митної декларації було надано платіжну інструкцію від 14.06.2024 №867.
Позиція Верховного Суду з приводу таких самих зауважень митного органу висловлена в постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 820/2147/16: "Посилання митниці на те, що позивачем під час митного оформлення товару було надано платіжні доручення, які не містили відміток банку, а тому не можуть підтверджувати числові значення митної вартості товару, суди обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки оплата товару позивачем відбувалася через Клієнт-Банк, а тому платіжні доручення були складені в електронній формі. Крім того, митним органом у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару не було зазначено, як підставу для коригування митної вартості товару, недоліки в оформленні платіжних доручень, як не ставився під сумнів і сам факт оплати за імпортований товар".
Надана митниці копія платіжної інструкції формувались в електронному вигляді в програмі «Клієнт-банк» з електронним цифровим підписом відповідальної особи платника. Банківські платіжні інструкції, які в рамках даної поставки підтверджує факт оплати вартості товару від 11.12.2023 №525 та від 29.02.2024 №679 містить відмітки банку про проведення валютної банківської операції з переказу грошових коштів, що засвідчено також підписом відповідальної особи банку, що свідчить як про відповідність заповнення реквізитів даних платіжних інструкцій в іноземній валюті.
Таким чином, з урахуванням норм чинного законодавства щодо проведення платежів в іноземній валюті та усталеної судової практики відсутні підстави вважати платіжні документи, надані позивачем, таками, що не підтверджують митну вартість товарів, або такою, що містить розбіжності, які свідчать про невідповідність дійсності заявленої позивачем митної вартості товару.
При цьому, транспортування товару здійснено на підставі договору транспортної експедиції №HW-001 від 07.03.2018, інвойсу №179 від 10.06.2020, акту прийому передачі №186 від 03.09.2020. Транспортні витрати по маршруту м. Шанхай, Китай - м. Одеса, Україна складають 1450,00 доларів США (навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторська винагорода).
В ході судового розгляду та разом з документами для оформлення митної декларації позивачем надано платіжне доручення в іноземній валюті №6 від 07.07.2020, що підтверджує сплату транспортних витрат у розмірі 1450,00 доларів США.
Судом встановлено, що витрати на транспортування включено до митної вартості. Тобто, позивачем заявлено повні та точні відомості щодо витрат на транспортування товарів, що підтверджується документально належними та необхідними документами.
Аргументи відповідача, що прайс-лист наданий виключно на ту продукцію, оформлення якої здійснюється, суд вважає безпідставними, у зв'язку з тим, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, переліку всієї продукції виробника, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 23 вересня 2020 року по справі № 820/3893/16.
Суд звертає увагу, що прайс-лист складається безпосередньо виробником товару, вимог до змісту прайс-листа норми Митного Кодексу України не містять.
Окрім того, прайс-лист не входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товару, а тому посилання на прайс-лист, як підставу коригування митної вартості товару суд вважає необґрунтованим.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків поданих до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100080/2020/200005/2 від 03.08.2020 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача у нескасуванні спірного рішення про коригування митної вартості суд зазначає наступне.
Згідно ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (ч.8 ст. 55 МК України).
Відповідно ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.
На виконання зазначених положень позивачем 21.10.2020 було подано лист на підтвердження заявленої митної вартості товару, яка була скоригована відповідно спірного рішення.
Позивач заперечує факт отримання від відповідача будь-якої відповіді на зазначений лист, однак відповідач надав копію листа від 22.10.2020 №38766/11ЕЗ, за результатами розгляду вищезгаданого листа позивача, в якому позивачу було відмовлено у скасуванні спірного рішення за результатами розгляду поданих додаткових пояснень та документів.
За таких обставин, судом не встановлено підстав для задоволення позовної заяві у цій частині позовних вимог.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 6500,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Долученими до справи документами позивачем доведено факт надання адвокатом Божком Андрієм Володимировичем правничої допомоги позивачу. До заяви від 24.04.2025 долучено: договір про надання правової допомоги №22/30072020 від 05.08.2020, укладеним між адвокатом Божком Андрієм Володимировичем та позивачем; рахунок №1/22/30072020 від 05.08.2020, виставлений позивачу адвокатом Божком Андрієм Володимировичем на підставі Договору; рахунок №2/22/30072020 від 05.08.2020, виставлений позивачу адвокатом Божком Андрієм Володимировичем на підставі Договору; платіжне доручення №17 від 10.08.2020; акт про надання адвокатських послуг №5 від 30.07.2020 (в сумі 6500,00 грн).
Такий розрахунок вартості витрат на правову допомогу в сумі 6500,00 грн згідно з актом про надання адвокатських послуг №1, є співмірним з часом, витраченим адвокатом на супроводження справи (такі витрати мають розумний розмір).
За наведеного, суд приходить до висновку, що присудженню позивачу підлягають витрати на правову допомогу в сумі 6500,00 грн, яка є обґрунтованою.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4540,00 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка" (01013, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23Б; код ЄДРПОУ 32252472) до Київської митниці (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8-А; код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2020/200005/2 від 03.08.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка" судовий збір у розмірі 4540,00 грн (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн (шість тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 20.05.2025.
Суддя М.С. Лазаренко