20 травня 2025 року Справа № 280/1908/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Приватного малого підприємства "Фірма "Демаркет Б-ХХ"
до Чернівецької митниці
про визнання протиправним та скасування рішення, -
17.03.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного малого підприємства "Фірма "Демаркет Б-ХХ" (далі - позивач) до Чернівецької митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2025/000068/2 від 03.03.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА408020/2025/000200;
- сплачений Позивачем судовий збір, стягнути з відповідача.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що відповідачу, при митному оформлені всіх партій поставки, були надані документи, необхідні для митного оформлення товару, що надійшов до України на підставі зовнішньоекономічного контракту, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених п. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Таким чином, вважає, що позивач надав належні, достовірні, допустимі та в своїй сукупності достатні докази відповідачу для підтвердження розрахованої ним митної вартості, інформація, зазначена в них достатня для розрахунку митної вартості. Зазначені відповідачем сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей не обґрунтовані в розумінні вимог ст. 53 Митного кодексу України і подальші дії відповідача, в тому числі витребування додаткових документів, відмова в застосуванні визначеної декларантом митної вартості та винесення рішень про коригування митної вартості є протиправними.
21.03.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/1908/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 01.04.2025 за вх. 15666. З позиції відповідача, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих позивачем разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Так, з метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, проте декларантом не надіслано усіх додаткових документів. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують правомірність дій митного органу щодо витребування додаткових документів, які під час митного оформлення не були надані, та обґрунтованість сумнівів останнього щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, та, як наслідок, прийняття відповідачем спірного рішення, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Приватне мале підприємство ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» зареєстроване в якості юридичної особи 13.11.1992, номер запису 11031200000002561 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
07.12.2023 між позивачем та компанією Likit Kimya San. ve Tic.A.S., Туреччина, було укладено контракт №07122023, відповідно до якого продавець продає, а Покупець придбаває хімічну продукцію, якістю згідно з Технічним листом, який зазначений у додатках до договору. Умови доставки товару зазначаються у відповідних додатках до договору.
Відповідно до додатку №7 від 13.02.2025 до контракту купівлі-продажу №07122023 від 07.12.2023 постачанню підлягає товар - Acetic Acid 80% solution - розчин оцтової кислоти 80% у кількості 24МТ, ціною 430 доларів США за 1 МТ, на загальну суму 10320,00 доларів США. Умови постачання товару - FCA-Tekirdag, Туреччина, згідно правил Інкотермс в редакції 2020року, умови платежу - 100% передплата. Строк поставки товару - готовність до відвантаження протягом 2 днів від дати отримання передплати. Допуск на вагу поставки +- 2%. Інші умови - відповідно до контракту.
На виконання умов контракту та відповідно до додатку №7 від 13.02.2025 позивачем на підставі проформи - інвойсу №RЕХ25-029 від 13.02.2025 відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №18 від 20.02.2025 сплачено 10320,00 доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару 16.09.2024 позивачем до Чернівецької митниці було подано митну декларацію №25UA408020007371U0, відповідно до якої визначення митної вартості товару здійснено позивачем згідно зі ст. 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товару, який імпортуються).
До митного оформлення товарів до митниці разом з ЕМД було надіслано копії наступних документів: перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: сертифікат якості від 21.02.2025, пакувальний лист від 21.02.2025, рахунок проформа №RЕХ25-029 від 13.02.2025, рахунок фактура (комерційний інвойс) е-Fatura №ІНR2025000000135 від 21.02.2025, рахунок фактура (комерційний інвойс) ІНR2025000000135 від 21.02.2025, автотранспортна накладна №40 від 25.02.2025, супровідний документ №25ТR590900000968L0 від 25.02.2025, сертифікат про походження товару від 25.02.2025, банківський документ, що стосується товару №18 від 20.02.2025, рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №184 від 25.02.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення №1 від 25.02.2025, прайс-лист від 13.02.2025, зовнішньоекономічний договір 071223 від 07.12.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору №7 від 13.02.2025, договір про надання послуг митного брокера, договір про перевезення 101122 від 10.11.2022, договір про перевезення 11012024 від 11.01.2024, комерційна пропозиція, паспорт безпеки, розрахунок вартості від 25.02.2025.
Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів на адресу декларанта направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - транспортні (перевізні) документи; - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
У відповідь на запит митниці позивачем листом для підтвердження митної вартості товару додатково було надано наступні документи - додаткову угоду №1 від 31.12.2024 до контракту 07122023 від 07.12.2023, заявку до транспортного договору №11012024 від 11.01.2024 №3 від 21.02.2025 та висновок про вартісні характеристики товару, виданий ЗТПП №ОИ-2923 від 03.03.2025. При цьому відповідача було проінформовано, що позивачем наданий повний пакет документів та інші документи надаватися не будуть.
03.03.2025 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UА408000/2025/000068/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів №1, №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі ст. 64 Митного кодексу України. За основу для визначення митної вартості товару взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість: МД №UА206030/2025/000954 від 17.02.2024 «оцтова кислота 99,5% - 24000кг, синтетична, промислового призначення САS №64-19-7. Хімічні показники (властивості):-оцтова кислота 99,79%;-вміст води 0,19%;-мурашиної кислоти 0,02%;-альдегід 0,01%;-щільність 1,0512; -окислення двохромокалієм більше 120тіп. у вигляді прозорії безбарвної рідини, з різьким запахом. Виробник: нема даних, торговельна марка: нема даних". Рівень митної вартості 0,6481 USD/кг. Поставка товару здійснюється в таких же обсягах, максимально наближений час, на однакових умовах поставки та з однаковою країною походження. Розрахунок: 0,6481 USD/кг * 24000(вага нетто, кг) =15554,41 USD. Висновок: подання нової митної декларації за ціною товару, зазначеною в Рішенні про коригування митної вартості.
03.03.2025, у відповідності п.7 ст. 55 Митного кодексу України, позивачем було подано та оформлено ЕМД №24UA408020007730U1 із застосуванням гарантії. Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 171 420,78 грн. Розрахунок різниці в митних платежах з митної вартості задекларованого товару, заявленої декларантом та скоригованої митницею (ціни позову) зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та «В» «Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012.
Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У відповідності до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями ст. 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1 та 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
За змістом ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами 1 і 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307.
Надаючи оцінку доводам митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд встановив, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, у зв'язку з чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару із застосуванням резервного методу (метод 6).
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Щодо сумнівів митниці стосовно чинності контракту №02122023 від 07.12.2023, суд зазначає наступне.
На зауваження посадової особи митниці стосовно строку дії контракту до 31.12.2024 позивачем у додаткових поясненнях надано копію додаткової угоди до контракту №1 від 31.12.2024, яким строк дії контракту було продовжено до 31.12.2025.
Крім того, умовами контракту також визначено його чинність до повного виконання сторонами всіх зобов'язань. Як вбачається з додатку №7 від 13.02.2025 до контракту сторони станом на подання митної декларації не в повній мірі виконали умови договору, що свідчить про його дійсність.
За таких обставин, сумнів митного органу щодо чинності контракту №02122023 від 07.12.2023 належним чином не доведений та не може впливати на визначення митної вартості.
Щодо доводів відповідача про відсутність документально підтвердженої вартості транспортних послуг, суд зазначає наступне.
Частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Заявка не є обов'язковим документом, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, не містить числових значень та не доводить правильність визначення митної вартості, тому відповідач не може посилатися на неповноту відомостей заявки, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 зокрема вказано, що «… серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною».
Згідно п.4.3 контракту №07122023 від 07.12.2023 всі витрати за Туреччиною покладаються на рахунок Покупця, у Туреччині - на рахунок Продавця.
Судом також встановлено, що між ПМП "Демаркет Б-ХХ" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір транспортного експедитування від 11.01.2024 №11012024.
Відповідно до транспортної заявки №3 від 21.02.2025 ПМП "Демаркет Б-ХХ" передає ФОП ОСОБА_1 транспортне замовлення з перевезення вантажу (оцтова кислота 80%, вага нетто - 24 т.) за маршрутом м. Ткірдаг, Туреччина - с. Запитів, Львівька обл., Україна. Вартість перевезення: 3000 дол.США (2100 дол.США закордоном (з них180 дол.США експедиторська винагорода), 900 дол.США на території України).
Відповідно до рахунку-фактури №184 від 25.02.2025 вартість транспортно-експедиційного обслуговування за межами митної території України (87573,15 гривень) та відомості щодо винагороди експедитора на території України (29191,55 гривень)
Згідно з даними міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 25.02.2025, на адресу ПМП "Демаркет Б-ХХ" здійснено перевезення товару: оцтова кислота 80%, вага нетто - 24000 кг.
Довідкою ФОП ОСОБА_1 від 25.02.2025 підтверджено транспортні витрати у загальній сумі 125 105,00 грн, в тому числі за маршрутом: м. Ткірдаг, Туреччина - Порубне - 87 575,15 грн; Порубне - с. Запитів, Львівька обл., Україна - 8340,30 грн; винагорода експедитора в Україні - 29191,55 грн.
Судом досліджені зазначені документи та встановлено, що документи містять узгоджені між собою дані щодо кількості та ваги товару, визначення транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення, а також дані щодо постачальника та отримувача зазначеного товару.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
За таких обставин, довідка про транспортні витрати є достатнім доказом у справі, підтверджує розмір транспортних витрат, в тому числі вартості витрат з навантаження товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 520/6058/24.
Щодо ненадання ще одного рахунка-фактури, що зазначений в експортній митній декларації.
В експортній декларації зазначено номер рахунку-фактури (E-Fatura) №5243160110886040746895 від 21.02.2025, але це не ще один рахунок-фактура, а той самий інвойс, який був наданий до митного оформлення відповідачу. Зазначений номер - це ідентифікаційний номер інвойсу, який було йому присвоєно на «Порталі експортних рахунків (інвойсів)» (https://efatura.gtb.gov.tr/) як електронному документу згідно з турецьким митним законодавством програмним забезпеченням для митного оформлення, що є аналогом української Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), яка об'єднує в собі всі програмно-технічні складові, необхідні для автоматизації процесів митного оформлення та контролю. Правила заповнення експортної митної декларації Туреччини регулюються турецьким законодавством, та позивач жодним чином на це впливати не може.
Отже, позивачем було надано до митного оформлення всі необхідні та наявні в нього документи, що стосуються товару, в тому числі один єдиний інвойс.
Стосовно визначення митної вартості товару та підтвердження її реальності судом враховано наступне.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Отже, з аналізу норм Митного кодексу та правил і умов, визначених у Генеральній угоді з тарифів і торгівлі випливає, що обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, відображеній у постановах від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а, від 05.12.19 у справі №826/3102/16, від 06.02.2020 у справі №826/24776/15, від 11.06.2020 у справі №826/4829/16.
Так, для підтвердження заявленої митної вартості за двома митними деклараціями, на підставі положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України відповідачу подані комплекти документів, достатні для підтвердження заявленої митної вартості, а твердження митного органу щодо непідтвердженої вартості транспортних послуг спростовано в ході судового розгляду.
Крім того, при застосуванні резервного методу згідно статті 64 Митного кодексу України контролюючий орган взяв за основу митну декларацію на ввезеня оцтової кислоти 99,5%, коли позивачем оформлювалась митна декларація з ввезення оцтової кислоти 80%, що свідчить про суттєву відмінність властивостей імпортованих товарів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків поданих до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА408000/2025/000068/2 від 03.03.2025 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА408020/2025/000200 від 03.03.2025 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Чернівецької митниці.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Приватного малого підприємства "Фірма "Демаркет Б-ХХ" (69081, м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня, буд. 190; код ЄДРПОУ 13634054) до Чернівецької митниці (58023, м. Чернівці, вул. Руська, буд. 248М; код ЄДРПОУ 43971359) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UА408000/2025/000068/2 від 03.03.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернівецької митниці №UА408020/2025/000200 від 03.03.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці на користь Приватного малого підприємства "Фірма "Демаркет Б-ХХ" судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 20.05.2025.
Суддя М.С. Лазаренко