20 травня 2025 року м. Ужгород№ 260/1490/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за травень 2022 року; 2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати відповідні накази про виплату додаткової винагороди, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за травень 2022 року додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000,00 гривень та збільшеному до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) та дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ на території України.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у період з квітня по травень 2022 року він проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , під час якої брав участь у заходах забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. У травні 2022 року було розпочато службове розслідування за фактом залишення військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 бойової позиції без відповідного дозволу, що слугувало підставою для позбавлення позивача додаткової винагороди та щомісячної премії за травень 2022 року. За наслідками проведення такого розслідування інформація про залишення бойової позиції без відповідного дозволу не знайшла свого підтвердження, а кримінальне провадження закрито. Незважаючи на зазначене, відповідач протиправно відмовляється здійснити виплату передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 додаткової винагороди.
18 березня 2025 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, підтвердив, що позивач у період з 28 квітня 2022 року по 20 травня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населених пунктах Костянтинівка, Трипілля та Часів Яр Донецької області. У травні 2022 року розпочато службове розслідування за фактом залишення бойової позиції без розпорядження чи наказу та внесено відомості до ЄРДР щодо вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку із чим усім військовослужбовцям 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , в тому числі позивачу, не було виплачено додаткову винагороду. Поряд з цим для отримання інформації про результатами проведення такого службового розслідування позивач звернувся до військової частини лише у 2025 році. З огляду на що вважає, що позивач порушив строк звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з 28 квітня 2022 року прибув до складу сил і засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупованні об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки №688 від 08.10.2024, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_1 у період з 28.04.2022 року по 20.05.2022 року, з 14.07.2022 року по 05.12.2022 року, з 16.12.2022 року по 31.12.2022 року, з 14.04.2023 року по 04.05.2023 року, з 27.04.2024 року по теперішній час брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 .
Як вбачається з довідки №1471/507 від 05.02.2025, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , в період з 01 по 31 травня 2022 року ОСОБА_1 додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, нарахована не була.
Вказану обставину Військова частина НОМЕР_1 пояснює проведенням відносно військовослужбовців 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 , серед яких ОСОБА_1 , службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли залишенню бойової позиції, а також ступеня вини таких.
Так, як вбачається з акту службового розслідування, 02 травня 2022 року на виконання бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 штабом Військової частини НОМЕР_1 видане бойове розпорядження, на підставі якого 1 стрілецькій роті, серед яких ОСОБА_1 , було надано бойовий наказ зайняти та утримувати відповідні бойові позиції на території одного з районів Донецької області. 15 травня 2022 року, діючи всупереч бойовому наказу, військовослужбовці 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 покинули свої позиції та відійшли в розташування командно-спостережного пункту військової частини.
З огляду на зазначену обставину 18 травня 2022 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Краматорську, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №42022052100000307 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України.
У наданих під час службового розслідування поясненнях ОСОБА_1 повідомив, що 07 травня 2022 року він у складі групи військовослужбовців 2 взводу заступив на бойову позицію в районі глиняного кар'єру біля с. Трипілля Донецької області. З моменту прибуття на позицію вони перебували під постійними артилерійськими та мінометними обстрілами, про що повідомлялося керівництву неодноразово. З 14 травня 2022 року їх позиції були обстріляні фосфорними снарядами, в результаті чого деякі бліндажі були пошкоджені. 14 травня 2022 року об 11:00 год їх позиції були атаковані авіацією ворога. З цього часу обстріли посилилися та майже не припинялися. В результаті даних обстрілів було зруйновано деякі з оборонних позицій, після чого командирами взводу було прийнято рішення про переміщення особового складу з бетонних укриттів до окопів. У зв'язку з постійними обстрілами, поганим зв'язком, низькою підготовкою особового складу, близько 01:00 год 15.05.2022 було прийнято рішення командирами взводів про перегрупування особового складу в АДРЕСА_2 . В складі групи 32 осіб під керівництвом командирів взводів 1 роти та психолога батальйону близько 03:00 год 15 травня 2022 року ОСОБА_1 прибув на бойову позицію в АДРЕСА_2 .
Таким чином, проведеним службовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовців, серед яких ОСОБА_1 , з 14.05.2022 по 15.05.2022 перебували на бойових позиціях 1 стрілецької роти, що виключає в їх діях наявності умислу на невиконання наказів прямих командирів.
Як вбачається з висновків акту службового розслідування, факт залишення військовослужбовцями 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 бойової позиції в районі АДРЕСА_1 без відповідного дозволу або наказу визнано таким, що не підтвердився. При цьому запропоновано розглянути питання виплати, непризначених у зв'язку з невиконанням наказу військовослужбовцями, серед яких ОСОБА_1 , щомісячної премії та додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 після прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні №42022052100000307 від 18.05.2022.
Відповідно до листа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, 25 травня 2023 року за результатами досудового розслідування №42022052100000307 прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Незважаючи на вищенаведене, додаткова винагорода за травень 2022 року ОСОБА_1 нарахована та виплачена не була.
Вказана обставина сторонами визнається та не є предметом доказування.
З огляду на вищенаведене з метою захисту своїх прав на оплату праці, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, відповідно до положень ст. 17 Конституції України, є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Нормами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Нормами ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Нормами ст. 1-2 Закону №2011 визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 ст. 9 Закону №2011 визначено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч. 4 ст. 9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань кваліфікованим особовим складом, а також враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування, керівниками розвідувальних органів України.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Пунктом 6 цього Указу Кабінету Міністрів України визначено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №168 (далі - Постанова №168) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, п. 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на підставі наказів командирів.
Сторони визнають, що ОСОБА_1 в травні 2022 року брав безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій.
Підставою невиплати спірної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, слугувало проведення відносно військовослужбовців 1 стрілецькій роті Військової частини НОМЕР_1 , серед яких ОСОБА_1 , службового розслідування та факт внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Разом з тим, судом встановлено, що за результатами проведення службового розслідування факт залишення ОСОБА_1 бойової позиції в районі н.п. Трипілля Донецької області без відповідного дозволу або наказу визнано таким, що не підтвердився. Окрім того, кримінальне провадження за результатами досудового розслідування №42022052100000307 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
Отже, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди за травень 2022 року.
Незважаючи на вищезазначене, Військова частина НОМЕР_1 не провела нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за травень 2022 року після закриття кримінального провадження №42022052100000307, всупереч рекомендаціям посадової особи, що проводила відносно позивача службове розслідування.
Більше того, у відповідь на звернення представника позивача щодо виплати такої додаткової винагороди Військова частина НОМЕР_1 рекомендувала ОСОБА_1 звернутися до суду.
Вказане, на думку суду, свідчить про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за травень 2022 року.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки вважає, що право на звернення до суду з позовом про стягнення належного грошового забезпечення за спірний в даній адміністративній справі період не обмежувалося будь-яким строком (в редакції ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України до 19 липня 2022 року).
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за травень 2022 року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за травень 2022 року в розмірі 30000,00 гривень та збільшеному до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) та дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін