19 травня 2025 рокуСправа №160/8877/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи №160/8877/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошового забезпечення,
17.02.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошового забезпечення.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/8877/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 07.04.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме для надання доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також для надання копій позовної заяви з додатками відповідно до кількості учасників справи.
18.04.2025 засобами поштового зв'язку від позивача надійшла уточнена позовна заява, до якої додано документи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також надано примірник позовної заяви з додатками для відповідача.
Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі №160/8877/25 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Після відкриття провадження у справі, судом з'ясовано, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою суду від 07.05.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме для надання до суду доказів звернення до суду в межах строків, про які вказано у цій ухвалі, або подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням та доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
13.05.2025 засобами поштового зв'язку від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку для звернення до суду, у якій він просив поновити йому строк для звернення до суду з цим позовом. Заява мотивована тим, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (надалі - Порядок №260). Зазначений Порядок №260 визначений Міністром оборони України на виконання приписів статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (зі змінами, далі - Закон № 2011-ХІІ), який згідно його преамбули визначає, відповідно до Конституції України, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. На час виникнення спірних правовідносин Порядок №260 діяв у редакції від 05.06.2024. Згідно з п. 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. За правилами абзаців 15-16 пункту 2 розділу І Порядку №260 до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить, зокрема додаткова винагорода на період дії воєнного стану. Згідно з абзацом п'ятим пункту 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Згідно з абзацом третім-четвертим пункту 7 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини. Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується у такі терміни: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Положеннями частини першої-другої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Приписи статті 233 КАС України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі №620/1201/23. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. За правилами частини третьої статті 120 КАС України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Накази про виплату позивачу додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у вересні-жовтні 2024 року видані у листопаді 2024 року (наказ начальника 20 регіональної військово-лікарської комісії (надалі - 20РВЛК) від 05.11.2024 №57 та від 11.11.2024 №307. Предметом позову є недоотримані суми додаткової винагороди, які згідно із пунктом 8 Порядку №260 повинні виплачуватись в «місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату». Згідно з правилами обчислення процесуального строку, що визначається місяцями (ч.3 ст. 120 КАС України) останнім днем для виплати відповідачем усіх належних мені за Наказом №57 та Наказом №307 сум є 31.12.2024, оскільки наступним після місяця, в якому наказами оголошено про виплату є грудень 2024 року, останнє число якого і є останнім днем наступного місяця за місяцем (листопадом 2024 року), в якому вказаними наказами оголошено про виплату. Таким чином, граничною датою установленого законодавством строку для виплати додаткової винагороди за вересень-жовтень 2024 року є останній день грудня 2024 року, як наступного місяця, після місяця, в якому Наказами №57 та №307 оголошено про виплату. Саме після закінчення останнього дня, до закінчення якого законодавством дозволено працедавцю проводити виплати, позивач вказав, що мав можливість дізнатись про порушення своїх прав. Тому позивач вважає, що позов про стягнення недоотриманих сум подано 20.03.2025 у межах тримісячного строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України для звернення до суду про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строк, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (суддівської винагороди).
Так, у п. 2.1. мотивувальної частини рішення від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи №280/6779/22, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 та інших справах за подібних правовідносин. Застосування такого підходу судом касаційної інстанції є сталим та послідовним.
Так, з матеріалів позовної заяви видно, що позовні вимоги стосуються виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 грн за виконання бойових завдань за періоди з 01.09.2024 по 30.09.2024 та з 01.10.2024 по 03.10.2024.
Також позивач надав до суду наказ начальника 20 Регіональної військово-лікарської комісії від 05.11.2024 «Про виплату додаткової винагороди за вересень, жовтень 2024 року».
Згідно з п.8 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
У свою чергу пунктом 2 Розділу І указаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Отже, додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану відносяться до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які виплачуються в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Як зазначено вище, позивач надав до суду наказ начальника 20 Регіональної військово-лікарської комісії від 05.11.2024 «Про виплату додаткової винагороди за вересень, жовтень 2024 року»,
З огляду на викладені норми чинного законодавства, а також доводи, наведені на обгрунтування заяви про поновлення строку, суд погоджується з доводами позивача про те, що граничною датою установленого законодавством строку для виплати додаткової винагороди за вересень-жовтень 2024 року є останній день грудня 2024 року.
Враховуючи те, що з позовною заявою позивач звернувся до суду засобами поштового зв'язку від 20.03.2025, суд зазначає, що у цій справі позивачем не були порушені строки звернення до суду.
Отже, позовна заява приведена у відповідність до вимог, установлених ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 171, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Продовжити розгляд адміністративної справи №160/8877/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошового забезпечення.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Інформацію щодо цієї адміністративної справи особи, які беруть участь у справі, можуть отримати на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Кучугурна