19 травня 2025 рокуСправа № 160/30786/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказів, рішень та вимоги,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 14.01.2016 року №29;
- визнати протиправним та скасувати наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.07.2016 року №633;
- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску соціального внеску №Ф-2404-04У від 05.12.2016 р. по ОСОБА_1 та Рішення №0004581700 про застосування штрафних санкцій за донарахування штрафних санкцій відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.09.2016 року.
Ухвалою суду від 25 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви із наведенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із наданням відповідних доказів.
На виконання ухвали суду від 25.11.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд», 08.04.2025 року від представника позивача - адвоката Забари Альони Володимирівни надійшла заява про усунення недоліків, в обґрунтуванні якої зазначені ті самі причини поважності пропуску строку звернення до суду, що й у первинному позові.
Розглянувши надані позивачем документи на виконання ухвали суду від 25.11.2024 року та дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, в силу вимог статті 122 КАС України при визначенні початку перебігу строку звернення до суду законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Тобто для визначення факту пропуску строку звернення до суду важливими є як об'єктивні (дата порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори.
Частиною 4 статті 122 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
В силу вимог частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України(далі - ПК України).
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 58 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас, якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України слідує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті
Відтак, для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, суд зазначає, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права.
Крім того, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №1640/2885/18 (провадження № К/9901/20715/19) пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
Такий висновок сформований в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №300/2318/21 (провадження №К/9901/43263/21).
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З тексту позовної заяви вбачається, що предметом оскарження у даній справі є правомірність винесення відповідачем (на момент виникнення спірних відносин -Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області): наказів про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 14.01.2016 року №29 та від 22.07.2016 року №633; Вимоги про сплату позивачкою боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску соціального внеску №Ф-2404-04У від 05.12.2016 р.; Рішення №0004581700 про застосування до позивачки штрафних санкцій по єдиному внеску від 21.09.2016 року.
При цьому у позові позивачка зазначає, що про винесення Нікопольською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області та ГУ ДФС у Дніпропетровській області спірних наказів від 14.01.2016 року № 29 та від 22.07.2016 року № 633 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 » їй стало відомо відповідно 22.04.2016 року та 04.08.2016 року.
Так, після отримання 22.04.2016 року Акту позапланової невиїзної перевірки від 22.03.2016 року № 497/04-07-13.04.2448319883 позивачка 17.06.2016 року подала скаргу до ГУ ДФС у Дніпропетровській області в якій просила скасувати наказ про призначення перевірки та Акту перевірки від 22.03.2016 року.
Тобто, позивачкою не заперечується факт того, що нею було використано процедуру оскарження наказу Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.01.2016 року № 29 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 » в адміністративному порядку шляхом подання 17.06.2016 року скарги до ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
Також матеріалами позову підтверджено, що за результатами розгляду скарги позивачки від 17.06.2016 року, на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 22.07.2016 року № 633 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку за результатами якої складено Акт від 27.07.2016 року № 1257/04-07-13-04.2448319883. На підставі вказаного Акту перевірки Рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.07.2016 року № 4484/10/04-36-10-01-09 скаргу платника податків було задоволено частково, а саме: скасовано рішення ГУ ДФС від 05.05.2016 № 0000921701 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску на суму 68536,60 грн. в частині визначення штрафу у розмірі 34268,29 грн.
На виконання Рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.07.2016 року №4484/10/04-36-10-01-09, сформовано Рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску від 21.09.2016 року № 0004581700 на суму 34268,31 грн., яке було направлено на податкову адресу позивачки засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 22.09.2016 року, та отримано нею особисто 21.10.2016 року.
Тобто, про винесення спірного наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 22.07.2016 року № 633 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 » та спірного Рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску від 21.09.2016 року № 0004581700 на суму 34268,31 грн., позивачці стало відомо 21.10.2016 року.
До суду із даним позовом про оскарження наказів Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.01.2016 року № 29 «Про проведено документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 » та ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 22.07.2016 року № 633 «Про проведено документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 », а також спірного Рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску від 21.09.2016 року № 0004581700 на суму 34268,31 грн., позивачка звернулася 19 листопада 2024 року, тобто поза межами місячного строку, встановленого п. 56.19 статті 56 ПК України.
Що стосується тверджень позивачки стосовно того, що вона направляла на адресу ДФС України скаргу від 20.10.2016 року на Рішення про результати розгляду скарги від 28.07.2016 року №4454/10/04-36-10-04-09, однак відповіді не отримала, а тому вважала, що її скарга є задоволеною, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 59.6 ст. 59 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин - жовтень 2016 року) було передбачено, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Між тим, доказів на підтвердження факту направлення 20.10.2016 року позивачкою за процедурою адміністративного оскарження скарги на адресу ДФС України щодо оскарження Рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області «Про результати розгляду скарги» від 28.07.2016 року №4454/10/04-36-10-04-09, отримання вказаної скарги ним, ОСОБА_1 до суду не надано, що також свідчить про порушення строків звернення до суду, встановлених ч. 4 ст. 122 КАС України.
Щодо дотримання строку звернення до суду із позовною вимогою про визнання протиправною та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-2404-04У від 05.12.2016 р. на суму 231118,36 грн. та 34268,31 грн., суд зазначає, що позивачкою у позовній заяві взагалі не зазначено про те, коли їй фактично стало відомо про наявність відкритих виконавчих проваджень на підставі виконавчого документу - Вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-2404-04У від 05.12.2016 р. (зазначено лише про те, що в Єдиному державному реєстрі боржників про неї наявна інформація про відкриті виконавчі провадження), та у зв'язку із чим про оскарження вказаної вимоги вона звертається через такий тривалий строк.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч. 1 ст. 123 КАС України).
Так, з аналізу вказаних приписів КАС України слідує, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Всупереч вищенаведеним вимогам, надана представником позивача - адвокатом Забарою Альоною Володимирівною заява про усунення недоліків позовної заяви не містить доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку та обґрунтування поважності причин такого пропуску, що свідчить про невиконання вимог ухвали суду від 26.01.2024 року про залишення позовної заяви без руху.
Отже, станом на 19.04.2025 року вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем не виконані.
Згідно з п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим, позов слід повернути позивачеві.
Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, рішення та вимоги - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева