16 травня 2025 рокуСправа №160/5604/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення 7851,00 грн., -
19.02.2025р. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та просить:
- стягнути податковий борг з платника податків відповідача до бюджету у сумі 7851,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків та має незаявлений до суду податковий борг у сумі 7851,00 грн. по єдиному податку з фізичних осіб, який виник в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань, а саме: 1) згідно заяви про застосування спрощеної системи №2029800337 від 31.07.2018р. на загальну суму 4737,60 грн. (терміни сплати 20.10.2018р. - 20.03.2019р.; 2) згідно ППР №0147675352 від 09.08.2019р. на суму 3113,40 грн. (штрафні санкції). Як зазначає позивач, у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу з урахуванням вимог ст.ст. 56, 57 ПК України. Також позивач зазначає, що у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу контролюючим органом відповідно до ст.59 Податкового кодексу України було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 26.09.2018р. №103737-17, яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку. Щодо строків звернення до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що строк позовної давності в період карантину, визначений п. 102.4 ст. 102 ПК України, було зупинено з 18.03.2020 до 24.02.2022 на підставі п.п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, в період дії правового режиму воєнного стану введеного в Україні, такий строк було зупинено з 24.02.2022 по 01.08.2023 на підставі п. 102.9 ст. 102 ПК України (в редакціях кодексу чинних з 17.03.2022 по 26.07.2023) та на підставі п.п.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. За викладеного, позивач зазначає, що він як контролюючий орган набув права звернутися до суду з даним адміністративним позовом про стягнення 7851,00 грн. в межах строку, встановленого законодавством, що діє на момент звернення у відповідності до вимог ст.ст. 19, 87, 97 Податкового кодексу України(а.с. 1-3).
Ухвалою суду від 17.03.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача надати до суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати суду докази сплати спірного податкового боргу, докази правомірності несплати узгоджених платежів за заявою №2029800337 від 31.07.2018р. або оскарження ППР №0147675352 від 09.08.2019р. на суму 3113,40 грн. у встановленому законодавством порядку, з урахуванням вимог ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.25).
Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 17.03.2025р., відзиву на позов суду не надав, як і не надав доказів сплати податкового боргу або доказів правомірності несплати узгоджених платежів за заявою №2029800337 від 31.07.2018р. або оскарження ППР №0147675352 від 09.08.2019р. на суму 3113,40 грн. у встановленому законодавством порядку.
Про відкриття провадження у справі відповідача було повідомлено засобами поштового зв'язку та телефонограмою відповідно до вимог ст.ст.124,126,129,251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується телефонограмою та поштовим конвертом, наявними в матеріалах справи (а.с.28,29).
Надіслана судом ухвала про відкриття провадження у справі на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , була повернута за зворотньою адресою до суду 28.11.2024р. з відмітками «за закінченням терміну зберігання» (а.с.28).
У разі повернення поштового відправлення із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» або «за закінченням терміну зберігання» відповідач вважається повідомленим належним чином з урахуванням ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначена правова позиція щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи у зв'язку із поверненням конверту з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання» узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у його постанові від 16.12.2020р. у справі №120/4080/19-а.
У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 16.05.2025р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Тобто, позивач - контролюючий орган є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_1 з 27.07.2018р. по 29.05.2019р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями наявними у справі (а.с.6).
31.07.2018р. ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу була подана заява №2029800337 про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.08.2018р. (а.с.18).
Згідно наданих довідки-розрахунку боргу по єдиному податку з фізичних осіб станом на 13.02.2025р., роздруківки електронних файлів інтегрованих карток платника податку позивача, відповідач має податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 7851,00 грн., з них: основний платіж 4737,60 грн.; штрафні/фінансові санкції 3113,40 грн. (а.с.13, 14-16).
Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати у встановлені строки суми грошового зобов'язання, визначеного платником самостійно, а саме:
- згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №2029800337 від 31.07.2018р. нараховано єдиного податку (1.2 групи) за основним платежем 744,60 грн., з граничним терміном сплати 22.10.2018р. (з урахуванням вихідних днів), датою виникнення податкового боргу є 23.10.2018р.;
- згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №2029800337 від 31.07.2018р. нараховано єдиного податку (1.2 групи) за основним платежем 744,60 грн., з граничним терміном сплати 20.11.2018р., датою виникнення податкового боргу є 21.11.2018р.;
- згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №2029800337 від 31.07.2018р. нараховано єдиного податку (1.2 групи) за основним платежем 744,60 грн., з граничним терміном сплати 20.12.2018р., датою виникнення податкового боргу є 21.12.2018р.;
- згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №2029800337 від 31.07.2018р. нараховано єдиного податку (1.2 групи) за основним платежем 834,60 грн., з граничним терміном сплати 21.01.2019р. (з урахуванням вихідних днів), датою виникнення податкового боргу є 22.01.2019р.;
- згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №2029800337 від 31.07.2018р. нараховано єдиного податку (1.2 групи) за основним платежем 834,60 грн., з граничним терміном сплати 20.02.2019р., датою виникнення податкового боргу є 21.02.2019р.;
- згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №2029800337 від 31.07.2018р. нараховано єдиного податку (1.2 групи) за основним платежем 834,60 грн., з граничним терміном сплати 20.03.2019р., датою виникнення податкового боргу є 21.03.2019р.;
- згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ш» №0147675352 від 09.08.2019р. відповідачеві донараховано за платежем Єдиний податок з фізичних осіб штраф у розмірі 50% у сумі 3113,40 грн., яке було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та повернуто на адресу контролюючого органу 17.08.2019р., дата виникнення податкового боргу - 28.08.2019р., що підтверджується копіями відповідної заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, податкового повідомлення-рішення та поштового конверту, наявними у справі (а.с.8,9,12).
У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки узгоджених податкових зобов'язань, контролюючим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога форми «Ф» №103737-17 від 26.09.2018р. на загальну суму податкового боргу платника податку станом на 25.09.2018р. у розмірі 1469,20 грн., яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та вручена відповідачеві згідно до вимог п.42.2 ст.42 та п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, що підтверджується копіями відповідної вимоги та поштового конверту, наявними у справі (а.с.7).
Відповідно до вимог п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків визначається календарною датою.
Згідно статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Крім того, п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Як передбачено пунктом 54.5. статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
За ст. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пунктів 95.1-95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Відповідно до абзацу «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 7851,00 грн., що виник на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, податкового повідомлення-рішення, яким визначені грошові зобов'язання, доказів оскарження такого податкового повідомлення-рішення у адміністративному та (або) судовому порядку відповідачем не надано, а також і не надано доказів погашення такого податкового боргу, який вважається узгодженим, позовні вимоги про стягнення спірного податкового боргу у вказаному розмірі підлягають задоволенню.
Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у його постанові від 19.05.2020р. у справі №809/12/17, яка є обов'язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, при цьому, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач у встановлені строки відзиву на позов не подав, як і не надав жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу в сумі 7851,00 грн. у встановлені законодавством строки та не надав і доказів оскарження податкового повідомлення-рішення у встановленому законодавством порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 7851,00 грн., а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не находить підстав для їх розподілу, оскільки, по-перше, відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз; по-друге, позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову згідно п.27 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення 7851,00 грн.- задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 7851,00 грн. (сім тисяч вісімсот п'ятдесят одна грн. 00 коп.).
Розподіл судових витрат не здійснюється згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва