19 травня 2025 рокуСправа № 160/12503/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровської області про залишення позову без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
01.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровської області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 р. до 30.06.2024 р. в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 30.06.2024 в загальній сумі 250 372,12 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- визнати протиправною Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.
07.05.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задоволено, поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
14.05.2025 року від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, з огляду на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду із даним позовом, оскільки позивач про порушення свого права мав дізнатися у наступний день після звільнення 30.06.2024 року.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Стаття 233 Кодексу законів про працю України врегульовує питання строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
В ухвалі суду від 07.05.2025 року по даній справі, суд зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено 30.06.2024 року, а письмове повідомлення із зазначенням окремо кожного виду виплат, які нараховані та виплачені позивачу за спірний період надані відповідачем довідками від 14.02.2025 року.
Крім того, суд звертає увагу, що у постанові від 23.04.2025 року по справі № 420/33039/24, Верховний Суд дійшов висновку про те, що головним акцентом повідомлення про нараховані і виплачені суми при звільненні є розмір кожної виплати, як єдиний індикатор, що дозволяє визначити правильність виплачених сум, та, відповідно, наявність/відсутність порушеного права, при цьому наказ про звільнення не може вважатися письмовим повідомленням про суми, нараховані і виплачені позивачу при звільненні, з одержанням якого частина друга статті 233 КЗпП України пов'язує початок обрахунку тримісячного строку для звернення до суду, у випадку, якщо він не містить інформації щодо кожного виду виплат.
Дослідивши витяг з наказу про звільнення позивача, судом встановлено, що він не містить інформації щодо кожного виду, а тому не може вважатися письмовим повідомленням про суми, нараховані і виплачені позивачу при звільненні, з одержанням якого частина друга статті 233 КЗпП України пов'язує початок обрахунку тримісячного строку для звернення до суду, при цьому, відповідачем на надано жодних доказів, на підтвердження того, що позивач до 14.02.2025 року набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, тобто, отримав письмовий документ, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, з огляду на що підстави для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - відсутні.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, заява відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 123, 240, 248 КАС України, суд,
У задоволенні заяви Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровської області про залишення позову без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя М.В. Дєєв