21 жовтня 2024 рокуСправа №160/22185/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
16.08.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2024/000009/2 від 21.02.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що до митного органу надано документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним) на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. У зв'язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування спірного рішення.
Ухвалою суду від 21.08.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
09.09.2024 року представником Дніпровської митниці подано відзив на позовну заяву, яким заперечу проти задоволення позовних вимог, оскільки за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
27.03.2023 року ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією HEBEI SHUOXIN MACHUNERY MANUFACTURING CO., LTD (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №SHU/1 (далі - Контракт) на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємними частинами даного контракту.
Відповідно до п. 1.1. Контракту продавець продає, а покупець купує «Товар», в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного Контракту.
Згідно з пунктом 2 Контракту поставка Товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного Контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією Специфікацією.
Товар, що поставляється, повинен відповідати кількості зазначеній у Специфікації (Додатку) до цього Контракту або у Інвойсі, у разі поставки товару декількома партіями за однією Специфікацією. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за вагою - згідно вазі, зазначеній у товарно-транспортній накладній (CMR або залізничній накладній або коносаменті).
Пунктом 3 Контракту визначено, що поставки здійснюються на умовах згідно правил ІНКОТЕРМС за редакцією 2010 року, які мають обов'язковий характер для Сторін у рамках цього Контракту. Конкретні умови поставки партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в Специфікації (Додатку) до цього Контракту. Сторони мають право після підписання Специфікації змінити умови поставки, зазначені і ній, шляхом підписання додаткової угоди.
У разі використання правил Інкотермс FOB (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
У разі використання правил Інкотермс CFR (вартість та фрахт- порт призначення) продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт, укласти договір фрахту та доставити вантаж у порт призначення. Ціна CFR (CFR price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту.
Відповідно до п. 4 Контракту цуіна на Товар визначається Покупцем і Продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту. За домовленістю сторін, у разі несвоєчасної оплати товару, ціна товару може змінюватись після здійснення поставки. Зміна ціни оформлюється додатковою угодою після чого Продавець повинен надати Покупцю коригуючу Специфікацію та інвойс. У ціну Товару включена вартість упаковки і маркування.
Пунктом 5 Контакту передбачено, що оплата Товару, що поставляється згідно даного Контракту, здійснюється покупцем в доларах США шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця на підставі Специфікацій (Додатків), шляхом прямого банківського переказу по системі S. W. I. F. T. Умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у Специфікації, можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди.
Компанією HEBEI SHUOXIN MACHUNERY MANUFACTURING CO., LTD відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації№2023-1 від 08.05.2023 року, рахунку-фактури №SHU2023-1 від 24.05.2023 року та пакувального листа від 24.05.2023 року, було здійснено поставку товарів.
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», 09.02.2024 року за ЕМД №24UA110150001803U3 було задекларовано до митного поста Дніпровської митниці частину товару на суму 30234,25 дол. США з партії.
Заявлена митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної деклрації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №SHU/1 від 27.03.2023;Специфікація №2023-1 від 08.05.2023; рахунок-фактура№SHU2023-1 від 24.05.2023; пакувальний лист від 24.05.2023; сертифікат країни походження №23С700000074/00738 від 05.07.2023.
Для підтвердження транспортних витрат до кордону України підприємство надало митниці: договір №2712/917/2022від 27.12.2022; коносамент №BW23060020 від 07.06.2023;рахунок №L61331від 07.06.2023; банківську платіжну інструкцію №358 від 04.10.2023р.,довідку про транспортні витрати від 26.07.2023; накладну УМВС №31500433 від 23.08.2023; акт виконаних послуг від 07.09.2023; заявку на перевезення №17 від 26.05.2023; розрахунок транспортних витрат від 15.01.2024.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення, відповідно до якого виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митницею були додатково витребувані від ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», наступні документи: :1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом вих. №120201 від 12.02.2024ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» додатково надало митниці: належним чином завірену банком платіжну інструкцію №358 від 04.10.2023; лист №2612/2 від 26.12.2023; правильний акт виконаних робіт від 07.09.2023; прайс-лист від 24.04.2023; комерційну пропозицію від 28.04.2023,банківські платіжні інструкції №573, №574 від 03.01.2024, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:
1) Відповідно до п. в) частини восьмої ст.257 МКУ митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах). Відповідно до електронного інвойсу, заявлені виробники товарів - « «HEBEI SHUOXIN MACHINERY MANUFACTURING CO., LTD», «Changzhou Changfa Agricultural Machinery Marketing Co., Ltd», «Xinzhogwang», «Fang Shuikaiguan», «Zhejiangfushang», «RUIXING», та відповідні торгівельні марки. У комерційних та товаросупровідних документах відсутні відомості щодо виробників товарів.
2) Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - XINGANG, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс) за терміном FОВ, Продавець зобов'язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Враховуючи умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту від 27.03.2023 №SHU/1 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано.
3) Відповідно до п.5.2 від 27.03.2023 №SHU/1 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. У наданій декларантом Специфікації від 08.05.2023 №2023-1 визначено загальну вартість товарів - 58 330,06 дол.США та вказано умови оплати: 180 днів з моменту поставки товару. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ). Оцінювану партію товару попередньо було розміщено на митний склад за ЕМД типу ІМ 74 від 13.09.2023 №23UA110150013239U5. У разі здійснення оплати, прошу надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату.
4) Витрати, понесені на міжнародну залізничну доставку, включаючи перевантаження: Гданськ, Польща- митний перехід Мостиська-Пшемисль (1 300 дол.США) не відповідають відомостям, вказаних в Акті виконаних робіт від 07.09.2023 (1 000 дол.США). Також, до митного оформлення надано скановану копію Акту виконаних робіт від 10.07.2023, згідно якого місце надання послуг та вартість витрат не кореспондуються з відомостями рахунку від 07.06.2023 №L61331. При розрахунку митної вартості товарів не додано витрати на навантаження/ перевантаження. У наданих документах відсутня інформація щодо вартості витрат на навантаження/ перевантаження в порту Gdansk, що унеможливлює перевірку числового значення митної вартості товарів. Відповідно до відомостей рахунку від 07.06.2023 №L61331 визначено термін оплати - 01.08.2023. До митного оформлення не надано документів, що підтверджують оплату транспортних послуг. Оплата за платіжною інструкцією від 04.10.2023 №358 здійснена з порушенням термінів, передбачених у рахунку від 07.06.2023 №L61331 (01.08.2023). Оплата здійснена за реквізитами рахунків, що не відповідають визначеним у договорі від 27.12.2022 №2712/917/2022 (рахунок отримувача). платіжна інструкція від 03.01.2024 № 573; платіжна інструкція від 03.01.2024 № 574. Рахунок від 07.06.2023 №L61331 не містить інформації щодо розміру експедиторської винагороди.
21.02.2024 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № UA110150/2024/000009/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Водночас, не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Щодо тверджень відповідача відносно того, що у комерційних та товаро супровідних документах відсутні відомості щодо виробника товарів, суд зазначає про таке.
Так, посилання відповідача на ненадання до митного органу відомостей щодо виробника товару є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України такі відомості не відносяться до документів, що підтверджують числові значення митної вартості, а лише можуть вимагатись та досліджуватись (за наявності) митним органом у разі, якщо документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України мають розбіжності, ознаки підробки або всієї інформації.
Посилаючись на відсутність відомостей щодо виробника товару відповідач не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих позивачем у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що в свою чергу могли б бути усунені після дослідження декларації країни відправлення.
Отже, ненадання позивачем відомостей щодо виробника товару не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання таких відомостей не є обов'язковим за вказаних обставин для підтвердження митної вартості товару.
Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв'язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання відомостей щодо виробника товару.
Щодо ненадання копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов'язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством як України, так і КНР не передбачено зобов'язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.
Змінами, внесеними до частини першої ст.53 МКУ (згідно Закону України від 02 жовтня 2019 року № 141-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів»), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією. Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст. 264 МКУ.
Таким чином, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації протирічить положенням Митного кодексу. В повідомленні не зазначені розбіжності у наданих документах, які стали підставою для вимоги про надання копії митної декларації країни відправлення.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Щодо сумнівів відповідача щодо повноти оплати ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» за імпортовані товари, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що декларантом до митного органу було надано банківські платіжні інструкції № 573 та № 574 від 03.01.2024 року, за якими продавцю була сплачена повна вартість товару, що поставлений за Специфікацією № 2023-1.
За таких обставин, доводи митного органу в цій частині суд вважає безпідставними.
Щодо сумнівів відповідача щодо повноти включення транспортної складової до митної вартості товару, суд зазначає про таке.
До митного органу разом з ЕМД №24UA110150001803U3 від 09.02.2024 було надано договір перевезення (фрахту) №2712/919/2022 від 27.12.2022, коносамент BW23060020 від 07.06.2023, залізничну накладку №315500433 від 23.08.2023, рахунок №L61331 від 07.06.2023,банківську платіжну інструкцію № 358 від 04.10.2023р., яка підтверджує факт сплати транспортних витрат в сумі 3600 дол.США за інвойсом № L61331, акт виконаних послуг від 07.09.2023, довідку про транспортні витрати від 26.07.2023, заявка на перевезення №17 від 26.05.2023, розрахунок транспортних витрат від 15.01.2024, З відомостей, що містяться у зазначених документах, можна дійти висновку, що доставка оформлюваних товарів здійснювалась у контейнері MRKU4144519 від порту Ксінганг(Китай) до міста Новомосковськ (Україна).
Витрати понесені на доставку включали в себе наступне: Морський фрах, ключаючи перевантаження: Ксінганг(Китай)- Гданськ(Польша) -1300 дол.США; Міжнародна залізнична доставка, включаючи перевантаження:Гданськ(Польша)- митний перехід Мостиська/Пшемисль- 1300 дол.США; Міжнародна залізнична доставка, включаючи перевантаження: митний перехід Мостиська/Пшемисль- 1000 дол.США.
Слід зазначити, що відповідно до п.4.3 договору №2712/919/2022 від 27.12.2022 у разі перевалки/перевантаження, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевантаження, що зазначено в рахунку, а тому за умовами договору не потребує окремого виділення витрат на перевантаження з загальної суми транспортних витрат.
Порушення терміну оплати ніяким чином не вплинуло на числові значення транспортних витрат, як складової митної вартості. Оплата рахунку була здійснена за реквізитами, зазначеними в цьому рахунку, а тому ніяких протиріч в реквізитах оплати за банківським документом не існує.
Зауваження митного органу стосовно відсутності зазначеної експедиторської винагороди в рахунку №L61331 від 07.06.2023 є протиправною, з огляду на те, що перевезення вантажу здійснювалось за договором перевезення (фрахту) №2712/919/2022 від 27.12.2022, п.1.2 якого передбачено, що на час воєнного стану в Україні, виконавець може здійснити перевезення(фрахт) та наземну доставку до території України зовнішньо торгівельних вантажів за маршрутами та інструкціями зазначеними замовником, за взаємно затвердженими умовами та тарифами.
Пункт 1.3 даного договору зазначено, що детальні умови морського та/або наземного перевезення визначаються в заявках, підписаних Замовником, які є невід'ємною частиною цього договору.
Отже, із зазначеного вище, можна дійти висновку, що розмір експедиторської винагороди не міг бути зазначений , оскільки поставка відбувалась не за договором ТЕО (де передбачено експедиторську винагороду), а за договором перевезення (фрахту).
З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товарів, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.
Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товарів, про що свідчить аналіз змісту спірних рішень про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товарів за ціною договору.
Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товарів не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 19, код ЄДРПОУ 44830259) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2024/000009/2 від 21.02.2024 року.
Стягнути з Дніпровської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3139,19 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко