19 травня 2025 року Справа № 160/7717/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області в особі Відділу № 4 міста Дніпра ГУ ДМС України у Дніпропетровській області у видачі ОСОБА_2 , 2008 року народження у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII;
- зобов'язати Головне управління ДМС України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 , 2008 року народження у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є матір'ю неповнолітньої - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звернулась до відділу №4 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області та до Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області із заявами щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, зразка затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. У заяві повідомлено про відмову від оформлення та отримання паспорта у формі ID-картки. Однак, відділ №4 у м. Дніпро ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області та ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області відмовили у наданні такого паспорта та запропонували звернутися до суду. Позивач вважає відмову відповідача протиправною та такою, що порушує конституційні права ОСОБА_2 . Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, передбачено можливість видачі паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки, що не враховано відповідачем, за викладених обставин просить задовольнити позовну заяву.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
28.03.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував в повному обсязі та просив в його задоволенні відмовити. Крім цього, зазначив, що документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була документована за свідоцтвом про народження НОМЕР_1 виданим 24.12.2008, Ленінським ВРАЦС Дніпропетровського МУЮ:
- 31.05.2016 органом 1202 (ВОД №2 УПГПРЕ ГУДМС України в Дніпропетровській області) паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , термін дії до 31.05.2020, статус - «діючий»;
- 07.05.2019 органом 1202 (ВОД №2 УПГПРЕ ГУДМС України в Дніпропетровській області) паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , термін дії до 07.05.2023, статус - «діючий». У зв'язку з цим, має присвоєний УНЗР 20081215-00786 за особистою згодою ОСОБА_1 , як законного представника при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Таким чином, законний представник ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_1 , надала згоду на обробку персональних даних ОСОБА_2 із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже сформовано. Враховуючи вищевикладене, станом на час розгляду даної судової справи, дані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вже внесені до Єдиного державного демографічного реєстру з присвоєнням УНЗР, з внесенням відцифрованого образу обличчя, за згодою законного представника, при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Тобто, враховуючи викладене, було надано згоду на внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру ще задовго до звернення до суду з даним позовом, внаслідок чого ОСОБА_2 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон та присвоєно УНЗР. Доказів того, що ОСОБА_2 або її законний представник не мали наміру оформлювати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій та, відповідно, не надавали згоду на оформлення таких документів, до матеріалів справи позивачем долучено не було. Відтак, позовна заява задоволенню не підлягає.
Позивач подала заперечення на відзив на позовну заяву, які за своїм змістом є відповіддю на відзив, в якій позовні вимоги підтримала та зазначила, що позивачем дійсно була подана заява-анкета для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру відносно ОСОБА_2 з метою отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, але на сьогодні наявна підготовка документів для подачі заяви до суду з метою виключення зазначеної інформації з Єдиного демографічного реєстру щодо ОСОБА_2 у зв'язку тим, що під час оформленням документів для подачі даної заяви позивачу представниками ВОД №2 УПГПРЕ ГУДМС України в Дніпропетровській області не було надано повну інформацію щодо дій позивача та не було роз'яснено наслідки підписання зазначених документів, чим було введено в оману, не було повідомлено щодо позбавлення права доньки на ідентифікацію за її ім'ям та по-батькові, які замінено помер УНЗР. Позивач також посилалась на відсутність юридичної освіти та навичок, які б допомогли у орієнтуванні у даній сфері у зв'язку з чим нею підписано заяву анкету.
Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є законним представником ОСОБА_2 .
Позивач в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулась із заявами до Відділу №4 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області та до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області, в яких просила оформити ОСОБА_2 паспорт громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без надання згоди виключно у вигляді паспортної книжечки на підставі Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. № 2503-ХІІ, форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ID-1, форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком.
При цьому в заявах зазначено про ненадання позивачами згоди на обробку персональних даних та про категоричну заборону внесення даних до будь-яких реєстрів, та про заборону присвоєння будь-яких ідентифікаторів.
До заяв долучено, зокрема, дві фотокартки розміром 3,5х4,5 для оформлення бланку паспорту; копії свідоцтва про народження, заява за формою про видачу паспорта; паспорта одного з батьків та витяг з реєстру територіальної громади.
Листами від 19.02.2025 та від 07.03.2025, які є аналогічними за своїм змістом, повідомлено, що з метою документування ОСОБА_2 паспортом громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки необхідно надати рішення суду засвідчене в установленому законодавством порядку, що набрало законної сили, про зобов'язання Головне управління ДМС у Дніпропетровській області оформити та видати Вашій доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року на ім'я та документи, перелік яких визначено розділом III Тимчасового порядку.
Не погоджуючись з вказаним позивач звернулась до суду в інтересах неповнолітнього сина.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною 1 ст. 4 Закону №5492-VI передбачено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 4 Закону № 5492-VI, визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №5492-VI, внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Одними із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон (підпункти «а», «б» пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №5492-VI).
Частиною 3 статті 13 Закону № 5492-VI, зокрема регламентовано, що паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон містять безконтактний електронний носій.
Згідно з ч.ч.1-2, 4-5 ст.14 Закону, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Так, положеннями ст. 21 Закону № 5492-VI встановлено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Частиною 7 цієї статті, зокрема, передбачено, що паспорт (ID-карта) містить унікальний номер запису в Реєстрі, відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону, паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м'якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.
Судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були оформлені паспортні документи, а саме:
- 31.05.2016 органом 1202 (ВОД №2 УПГПРЕ ГУДМС України в Дніпропетровській області) паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , термін дії до 31.05.2020, статус - «діючий»;
- 07.05.2019 органом 1202 (ВОД №2 УПГПРЕ ГУДМС України в Дніпропетровській області) паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , термін дії до 07.05.2023, статус - «діючий» з присвоєнням УНЗР 20081215-00786.
Оскільки, на момент отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 була неповнолітньою особою, то її законні інтереси представляла мати - ОСОБА_1 , яка надала згоду на обробку персональних даних, що підтверджується поданою відповідачем заявою-анкетою №14439835 від 02.05.2019 та №2925284 від 25.05.2016 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.
Таким чином, позивач, звертаючись у минулому із оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) вже надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформовано.
Тобто, суд вказує на те, що УНЗР було присвоєно ОСОБА_2 за власним волевиявленням у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Так, УНЗР було присвоєно позивачу у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2016 та 2019 роках.
У лютому та березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до органу міграційної служби із заявою, в якій просила оформити і видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, оскільки вважає, що вона має законне право на отримання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
Суд зазначає, що у разі оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, позивач вправі відмовитись від внесення відцифрованих відбитків пальців рук, а тому обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться у Реєстрі.
Згідно з ст. 10 Закону № 5492-VI, у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне та сімейне життя.
Подібний правовий висновок відображено у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 року у справі № 380/5977/21.
Позивач вказує на необхідність врахування при розгляді даної справи висновків, висловлених Великою Палою Верховного Суду при розгляді зразкової справи №806/3265/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).
Проаналізувавши правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у наведеній позивачем зразковій справі, у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та правовим регулюванням спірних правовідносин у цій справі на предмет їх подібності, суд зазначає, що правові висновки, викладені у вказаній позивачем справі, не можна визнавати аналогічними, позаяк правова позиція у вищеописаній справі Верховний Суд формував у контексті правовідносин та фактичних обставин справи, які за своїм змістом, обсягом та юридичною природою не є в повній мірі подібними до тих, які виникли у цій справі, а тому не можуть слугувати релевантними до застосування у цій справі.
Також, безпідставним є посилання на висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17 (зразкова справа), оскільки такі стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Крім того, Верховний суд у справі №160/1/21 (постанова від 21.12.2022 року) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на небажанні надавати згоду на обробку персональних даних та присвоєння Рязановій Софії Володимирівні УНЗР, який однак вже був присвоєний.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, правові висновки Верховного Суду, суд зазначає про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Враховуючи, що за подання даного позову судовий збір сплаті не підлягає, розподіл судового збору не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 19 травня 2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна