19 травня 2025 рокуСправа №160/6844/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1- Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047050028533 від 20.01.2025 р. про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_2 через відсутність необхідного страхового стажу;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоду роботи з 15.04.1994р. по 31.05.2005р. на посаді кухара в Асоціації селянських господарств ім. Кирова; з 01.06.2005р. по 01.10.2008р. на посаді колгоспниці в ТОВ «Чураково»; з 01.04.2009. по 03.10.2010р. на посаді різноробочої в Селянському фермерському господарстві ОСОБА_3 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 22.08.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача всіх періодів роботи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/6844/25. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до 1- Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху.
Встановлено позивачу термін для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом уточнення складу відповідачів і в разі залишення двох відповідачів позовні вимоги щодо кожного з відповідачів.
На виконання ухвали суду від позивача 14.05.2025 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Позивач уточнив склад відповідачів і позовні вимоги, визначивши відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Ухвалою суду від 15.05.2025 продовжено розгляд адміністративної справи №160/6844/25.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Отже, питання врахування періодів роботи в російської федерації після 01 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та російською федерацією.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжено.
02 грудня 2022 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 29 листопада 2022 року №1328, відповідно до якої Україна вийшла з вищезазначеної Угоди.
23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року № 2783-IX, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Отже, при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати по 31.12.1991.
Крім того, Законом України від 25.04.2024 року № 3674-ІХ “Про внесення змін до деяких Законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» доповнено розділ ХV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пунктом 5-1 “Періоди трудової діяльності з 01 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України».
Такі міжнародні договори між Україною та російською федерацією відсутні.
Оскільки позивач зареєстрований на території України, і звертається за призначенням пенсії саме до відповідних органів України, його пенсійне забезпечення здійснюватиметься відповідно до Закону №1058. В тому числі, і зарахування страхового стажу - територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12. 2024 у справі №160/26857/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047050028533 від 29.08.2024 р. про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, повний період її роботи з 03.08.2021р. по 30.06.2024р. (2 роки 9 місяців 22 днів) в Приватному акціонерному товаристві «КАМЕТ-СТАЛЬ» та період її роботи з 13.09.2013р. по 02.08.2021р. в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.08.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, в редакції, що підлягає застосуванню відповідно до п. 3 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та з урахуванням висновків суду.
На виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 22.08.2024 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №047050028533 від 20.01.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
На виконання судового рішення при визначенні права на пільгове пенсійне забезпечення заявниці Головним управлінням застосовано п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а саме: «на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Встановлено, що вік заявниці 52 роки.
Стаж заявниці становить 14 років 5 місяців.
Стаж роботи за Списком №2 -10 років 8 місяців 12 днів.
За доданими документами та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в 1994-2010 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Тому, починаючи з 01.01.2023 пенсії громадянам, які проживали чи працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 включно.
З урахуванням зобов'язань, покладених рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі №160/26857/24 та повторно розглянувши заяву заявниці про призначення пенсії за віком, відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч. 2 ст. 13 Закону України №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи на час досягнення заявницею 50- річного віку.
Позивач, не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області , звернулася з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213) було встановлено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел ,визначені Законом України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(Закон №1058).
За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Спірним є питання не зарахування позивачу до страхового стажу періодів її роботи з 1994 по 2020 роки.
Відповідно до копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 27.03.1996 ОСОБА_1
15.04.1994 була прийнята на роботу в якості кухаря до Асоціації крестьянских хозяйств им. Кирова (мовою оригіналу) Республіка Татарстан, Буінський район відповідно до засідання правління колгоспу від 10.02.1995;
31.05.2005 звільнена у зв'язку з переведенням на роботу в ООО «Чураково», за власним бажанням відповідно до засідання правління колгоспу від 31.05.2005;
01.06.2005 прийнята на роботу в ООО «Чураково», Республіка Татарстан, Буінський район в порядку переведення колгоспницею відповідно до наказу №1 від 01.06.2005;
01.10.2008 звільнена з роботи за власним бажанням відповідно до наказу №50 від 01.10.2008;
01.04.2009 прийнята на роботу різноробочою до Крестьянского фермерського хозяйства Сидоровой А.И., Республіка Татарстан, Буінський район відповідно до наказу №27 від 01.04.2009;
03.10.2010 звільнена за власним бажанням, п. 3 ст. 77 Трудового кодексу російської федерації відповідно до наказу №22 від 03.10.2020.
Записи засвідчені посадовими особами і скріплені печатками підприємств.
Частиною 1 ст. 45 Закону України № 1058-IVвстановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 62 закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 г. N310 затверджені Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (Постанова №310).
Відповідно до пунктів 1. 2 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
За п. 5 Постанови №310 в трудову книжку колгоспника вносяться:
Відомості про колгоспника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
відомості про членство в колгоспі , прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі;
відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи.
При цьому п. 13 Постанови №310 передбачено, що відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд наголошує, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видач) трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу та для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у справі №300/860/17 від 30 вересня 2021 року.
Отже, трудова книжка колгоспника позивача підтверджує роботу ОСОБА_1 у спірні періоди.
Щодо відмови відповідача зарахувати спірний період позивача з посиланням на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992 «Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», суд виходить з наступного.
Суд зазначає, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення").
Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону№ 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД (Угода від 13.03.1992).
Відповідно до ст. 1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
В силу положень ст. 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до ст. 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.
Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірні періоди.
З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Постанова набрала чинності 02.12.2022.
Крім того, Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19.06.2023.
Водночас, відповідно до п. 2 ст. 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Виходячи з вищенаведеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким відмовлено у зарахуванні позивачу спірних періодів роботи визнається судом протиправним і підлягає скасуванню.
Спірні періоди роботи підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем відповідно до копії платіжної інструкції №0.0.4218747698.1 від 27.02.2025 сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії-задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047050028533 від 20.01.2025 р. про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 через відсутність необхідного страхового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоду роботи з 15.04.1994р. по 31.05.2005р. на посаді кухара в Асоціації селянських господарств ім. Кирова; з 01.06.2005р. по 01.10.2008р. на посаді колгоспниці в ТОВ «Чураково»; з 01.04.2009. по 03.10.2010р. на посаді різноробочої в Селянському фермерському господарстві Сидорової А.І.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 22.08.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона