20 травня 2025 рокуСправа № 160/5723/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
установив:
Позивач 19.02.2025р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 42 306, 99 грн у порядку регресу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 р. у позов залишено без руху. Встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
На виконання вимог ухвали суду позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що безспірне списання коштів державного бюджету за судовим рішенням про відшкодування шкоди здійснено 04.06.2024р., що підтверджується відміткою про виконання на виконавчих листах Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі №214/8580/19, перебіг строку позовної давності, як зазначає позивач, обчислюється саме з цієї дати. Міжрегіональне управління зазначає, що 03.09.2024 та 23.09.2024 до міжрегіонального управління надійшли заяви ОСОБА_1 щодо надання платіжних інструкцій про перерахування коштів на користь ОСОБА_2 по справі 214/8580/19 на виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 214/8580/19. Розглянувши вищезазначені заяви ОСОБА_1 в межах повноважень, визначених Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5 (зі змінами), заявниці було надано відповідь від 24.09.2024, що відповідно до листа Державної казначейської служби України №5-06-06/14828 від 04.07.2024 Державною казначейською службою України здійснено безспірне списання коштів державного оюджету у розмірі 42 306.99 грн. на користь ОСОБА_2 по справі № 214/8580/19 в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій та бездіяльності посадових (службових) осіб територіальних органів Міністерства юстиції України, а отже запитувані фінансові документи може надати Державна казначейська служба України як фактичний виконавець безспірного списання коштів державного бюджету у розмірі 42 306,99 грн. на користь ОСОБА_2 по справі №214/8580/19. У зв??язку з можливим зверненням ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України міжрегіональне управління враховувало положення статті 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п?ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п?яти днів, а тому міжрегіональне управління врахувало дані строки задля досудового врегулювання спору та відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги. У зв?язку з отриманням відповіді на пропозицію про відшкодування шкоди від ОСОБА_1 в порядку статті 82 Закону України «Про державну службу» міжрегіональне управління виходило з принципу «легітимних очікувань», а саме, що кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає таке.
Залишаючи позов без руху, суд виходив з того, що як зазначає позивач, через незаконну та протиправну діяльність відповідача було прийнято рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.05.2021 у справі № 214/8580/19 про визнання бездіяльності та відшкодування завданої шкоди у сумі 42 306,99 грн. на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Водночас, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою 19.02.2025 р., тобто з порушенням строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 122 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована, зокрема, тим, що безспірне списання коштів державного бюджету за судовим рішенням про відшкодування шкоди здійснено 04.06.2024р., що підтверджується відміткою про виконання на виконавчих листах Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі №214/8580/19, перебіг строку позовної давності, як зазначає позивач, обчислюється саме з цієї дати.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 р. продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - на 7 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
21 квітня 2025 року від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка обгрунтована тим, що правове регулювання спірних правовідносин між Позивачем і Відповідачем здійснюється за нормами статей 1167, 1174, 1191 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) та статей 80, 81, 82 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII), який є спеціальним законом у регулюванні відносин, що склалися між сторонами. Відповідно до пункту 19 Розділу прикінцеві та перехідні положення Цк України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк ді такого стану. Враховуючи вищевикладене, міжрегіональне управління керується нормами ЦК України та спеціального закону у регулюванні відносин, що склалися між сторонами, а тому перебіг позовної давності зупинений на строк дії такого стану. Також просить врахувати практику Європейського суду з прав людини.
Розглянувши вищевказану заяву, суд зазначає таке.
Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Аналізуючи законодавство на предмет визначення моменту, коли виникають підстави, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог, суд враховує, що стаття 82 Закону України «Про державну службу» регламентує порядок відшкодування шкоди.
Так, для відшкодування шкоди керівник державної служби вносить державному службовцю письмову пропозицію, в якій зазначаються розмір, порядок і строки відшкодування шкоди, а також обставини, що стали підставою для відшкодування. Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди у письмовій формі.
Пропозиція може бути внесена протягом трьох місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався чи мав дізнатися про обставини, що є підставою для пред'явлення вимоги, але не пізніше ніж через три роки з дня заподіяння шкоди.
Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про відшкодування шкоди в письмовій формі протягом двох тижнів з дня отримання пропозиції.
У разі ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування шкоди чи невідшкодування шкоди до зазначеного у пропозиції строку керівник державної служби може звернутися з позовом про таке відшкодування до суду.
Отже, підставами, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог, є, зокрема, ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди протягом двох тижнів з дня отримання пропозиції.
Як встановлено, пропозицію від 13.08.2024 р. про добровільне відшкодування шкоди відповідачка отримала 20.08.2024 р., отже після закінчення двох тижнів з дня отримання пропозиції, та враховуючи відсутність відповіді, у позивача виникли підстави для подання позову. Дата виникнення таких підстав - 04.09.2024 р.
Відтак, з огляду на положення ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду відповідач мав тримісячний строк, який, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог, тобто з 04.09.2024 р. та закінчився 05.12.2024 р.
Суд зазначає, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 09.04.2025р., доводи позивача про зупинення перебігу позовної давності на час дії воєнного стану не можуть бути прийняті судом, оскільки пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України стосується саме позовної давності, установленої нормами матеріального права, тоді як тримісячний строк звернення суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду є процесуальним і регулюється спеціальною нормою частини другої статті 122 КАС України.
Отже, позивач не обґрунтував з 04.09.2024 р. пропуск строку звернення до суду.
Суд вважає недоречними посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як підставу для відстрочення сплати судового збору, оскільки висновки цього суду направленні на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і захист прав людини та юридичної особи, а не органів державної влади.
Правові висновки ЄСПЛ не можуть поширюватися для захисту прав та інтересів суб'єктів владних повноважень, через їх спрямованість на захист конвенційних прав осіб, що знаходяться під юрисдикцією держави підписанта Конвенції.
Аналогічний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 08.06.2023р. №420/3993/22.
Конвенція поширується на захист прав людини, юридичних осіб приватного права, але не на державні органи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України, і не надав достатніх підстав для його поновлення.
Посилання позивача на зупинення перебігу строку позовної давності на час дії воєнного стану не може поширюватися на процесуальний строк звернення суб'єкта владних повноважень до суду, який регулюється спеціальними положеннями Кодексу адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву належить повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 169, 248 КАС України, суд -
ухвалив:
У задоволенні повторної заяви Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позов Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - повернути позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст.256 КАС України.
Суддя А.В. Савченко