Справа № 358/1761/24 Провадження № 2-а/358/6/25
16 травня 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Тітова М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП ВП № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Ткаченка Ярослава Олексійовича та Головного управління Національної поліції у Київській області про скасування постанови серії ЕНА № 3300809 від 20 жовтня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач ОСОБА_1 01.11.2024 звернувся до Богуславського районного суду Київської області з адміністративним позовом до поліцейського СРПП ВП № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Ткаченка Ярослава Олексійовича та Головного управління Національної поліції у Київській області про скасування постанови інспектора СРПП ВП № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області старшого сержанта поліції Ткаченка Ярослава Олексійовича про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 3300809 від 20 жовтня 2024 року, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, а саме без всебічного та об'єктивного з'ясування поліцейським обставин справи, при відсутності достатніх доказів його винуватості в адміністративному правопорушенні.
Зокрема, позивач зазначає, що в мотивувальній частині постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні посилання на докази, якими обґрунтовується рішення посадової особи про накладення нього (позивача) адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, в тому числі відсутні письмові пояснення водія, показання свідків про обставини вчинення правопорушення. Також стверджує, що не керував транспортним засобом, а лише сидів на ньому, коли до нього приїхали працівники поліції.
Отже, з притягненням до адміністративної відповідальності позивач не погоджується, постанову про накладення адміністративного стягнення вважає незаконною, постановленою з порушенням вимог КУпАП, тому просить її скасувати а провадження у справі закрити.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. від 18.11.2024 поновлено позивачу ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк, передбачений ст. 289 КУпАП для подання до суду адміністративного позову за його позовом до поліцейського СРПП ВП № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Ткаченка Ярослава Олексійовича та Головного управління Національної поліції у Київській області про скасування постанови серії ЕНА № 3300809 від 20 жовтня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та прийнято до розгляду дану позовну заяву, відкрито провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 05 грудня 2024 року на 15 годину 30 хвилин, яке неодноразово відкладалося останнього разу на 07.05.2025.
28 листопада 2024 року від представника відповідача Оверчук Олени Миколаївни до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що згідно ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова винесена 20 жовтня 2024 року, позов подано 1 листопада 2024 року, тобто з пропущенням зазначеного строку.
Звертає увагу суду на те, що позивач перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння всіляко перешкоджав здійсненню поліцейським свої повноважень, зокрема виражався ненормативною лексикою та вживав образливі слова, не надавав документів та відмовлявся від надання пояснень та ознайомлень з матеріалами адміністративно правопорушення. В позовній заяві ОСОБА_1 не дійшов єдиної думки, де саме він був ознайомлений з оскаржуваною постановою. В абз. 2 ст. 2 позовної заяви ОСОБА_1 стверджує, що був ознайомлений в приміщенні ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, в той час, як на 3 абз. 9 позивач стверджує, що про оскаржувану постанову дізнався в Богуславському районному суді.
Тому, представник відповідача вважає, що позивач вводить суд в оману, оскільки перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння не пам'ятає де його було ознайомлено з оскаржуваною постановою.
З нагрудної камери працівника поліції на відео №3 чітко вбачаєтеся на 0.08.16 хвилині, як позивача ознайомлюють саме з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП України. Тому сторона відповідача вважає, що позивач пропустив 10 денний строк на звернення до суду.
Щодо доказів керування транспортним засобом представник відповідача зазначає, що аналізуючи позовну заяву ОСОБА_1 єдиною підставою для скасування оскаржуваної постанови на його власну думку є, те що він не їхав на моторолері, а просто на ньому сидів (абз. 3 ст.1 позову). На відео №8 з відеореєстратора, що знаходився в машині поліцейського чітко видно, що моторолер рухався, а за кермом сидів саме позивач.
З наведених підстав представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, обгрунтувавши вимоги вищевикладеними фактами.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши письмові докази додані до позовної заяви та відеозапис події, наданий представником відповідача, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Із матеріалів справи вбачається, що поліцейським СРПП ВП №2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Ткаченком Ярославом Олексійовичем 20 жовтня 2024 року винесено відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3300809 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП за те, що 20 жовтня 2024 року о 00 годині 17 хвилин в м. Богуслав по вул. Миколаївській, 53 ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопедом Piagg 10 без мотошолома, будучи позбавленим права керування транспортним засобом постановою Богуславського районного суду Київської області від 29.11.2023.
При вирішення даного позову суд керується наступними нормами законодавства України.
Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 статті 23 зазначеного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.1а ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч. 4 ст. 126 КУпАП відповідальність водіїв транспортних засобів настає за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами
Згідно ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 126 КУпАП, покладено на органи Національної поліції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджену Наказом МВС України від 07.11. 2015 за № 1395 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, електронними доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Саме відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Відповідачем надано суду відеозапис правопорушення, який здійснений на нагрудну камеру поліцейського та на якому за інформацією представника відповідача видно, що саме позивач керував транспортним засобом 20.10.2024 о 00.17 год. в м. Богуслав мопедом Piagg 10 без мотошолома.
Щодо можливості прийняття судом до уваги такого доказу, як відеозапис правопорушення, який здійснений на нагрудну камеру поліцейського, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Натомість, в постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3300809 від 20.10.2024 відсутні посилання на докази, якими обґрунтовується рішення посадової особи про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, в тому числі відсутні письмові пояснення водія транспортного засобу ОСОБА_1 , відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Як убачається зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення, в цій постанові взагалі відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис події.
Частиною третьою статті 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Однак, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, а тому відеозапис із штатного відео реєстратора, який надано суду та про який взагалі нічого не вказано в оскаржуваній постанові, є неналежним доказом по справі.
При цьому суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у Постанові від 13.02.2020 (справа №524/9716/16-а) Верховний Суд вказав на те, що приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17, при розгляді справи про скасування постанови про притягнення Особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за частиною другою статті 122 КУпАП. Так, Верховний Суд зазначив, що якщо постанова про притягнення Особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, цей доказ є неналежним.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд звертає увагу на те, що не може бути підтвердженням вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, лише сама постанова серії ЕНА № 3300809 від 20.10.2024, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз'яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Крім того, в п.30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП є недоведеним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Щодо позиції представника відповідача про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду з даним позовом, оскільки згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, постанова винесена 20 жовтня 2024 року, а позов подано 1 листопада 2024 року, то суд звертає увагу на те, що ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 18.11.2024 поновлено позивачу ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк, передбачений ст. 289 КУпАП для подання до суду адміністративного позову.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав суду докази, що оскаржувану постанову він отримав 23.10.2024, що підтверджено копією витягу із відповідного журналу вихідної кореспонденції ВП №2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, а відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на який посилається сторона відповідача і стверджує, що позивач був ознайомлений із постановою, то такий відеозапис не прийнятий судом до уваги, оскільки він не може бути належним доказом учинення особою адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 9, 77, 139, 243-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА № 3300809 від 20 жовтня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов