Справа № 357/3686/25
Провадження № 2/357/2777/25
"20" травня 2025 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. , розглянувши позовну заяву з додатками ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №6 про захист прав споживачів у зв'язку з неякісним наданням послуг з управління багатоквартирним будинком,-
У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №6, в якому просив: КП БМР ЖЕК №6 повинен забезпечити відповідний рівень надання послуг з утримання будинків та споруд прибудинкової території, а саме виконати поточні ремонтні роботи щодо штукатурного оздоблення з гідроізоляційними властивостями зовнішніх стін будинку; вжити заходів щодо водовідведення зливної каналізації, що приводить до осідання ґрунту та фундаменту будинку; здійснити перерахунок розміру плати за ненадані та надані неналежним чином та не в повному обсязі послуги; здійснити відшкодування компенсації коштів на придбання витратних матеріалів для улаштування бомбосховища на загальну суму 4664 грн. 28 коп.; судові витрати в тому числі і судовий збір прошу покласти на відповідача у зв'язку із скрутним матеріальним становищем позивача.
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа позовного провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 27 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №6 про захист прав споживачів у зв'язку з неякісним наданням послуг з управління багатоквартирним будинком було залишено без руху та надано позивачу строк, протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали суду, для усунення недоліків поданої заяви. Крім того, позивача попереджено про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
27.03.2025 р. зазначена ухвала судді була направлена для виконання поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу позивача зазначену в позовній заяві: АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення з ухвалою судді про залишення позовної заяви без руху, 21.04.2025 р. повернулось до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
23.04.2025 р. позивачу, на адресу зазначену в позовній заяві, повторно було направлено ухвалу судді від 27.03.2025 р. для виконання поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Направлене повторно поштове відправлення 15.05.2025 р. повернулось на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Іншої адреси місця свого проживання (перебування, знаходження) позивач суду не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно постанови Верховного Суду складу колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 року, справа № 911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду.
Факт неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, вказавши її у своїй скарзі (Постанова Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11).
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суддя вважає, що ухвала судді від 27 березня 2025 року про залишення позовної заяви без руху позивачу вручена, та останній про залишення позовної заяви без руху повідомлений належним чином. Проте, у вказаний десятиденний строк, жодних документів на усунення недоліків позову від позивача не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Системний аналіз чинного цивільно-процесуального законодавства дає підстави вважати, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відтак, ухвалу судді від 27 березня 2025 року про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконано, недоліки позовної заяви не усунуто, тому суддя не може вирішити питання про відкриття провадження у справі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов'язанні сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Відповідно до частин 1 та 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Позивач ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись з процесуальними документами, прийнятими суддею під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для загального доступу.
Відповідно до загальних норм цивільно-процесуального Кодексу України права та обов'язки сторін є рівними і сторони спору мають право на справедливий суд та обов'язок сприяти суду у справедливому розгляді справи шляхом добросовісної поведінки та надання доказів.
Добросовісність учасників судового процессу, зокрема, полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов'язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов'язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.
Такі висновки також виклав Верховний Суд в постанові від 31 січня 2019 року в справі №753/21967/15-ц.
Учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії").
З огляду на вищевикладене, здійснивши аналіз норм чинного законодавства, можна зробити висновок, що особа, яка подала позовну заяву, наділена низкою процесуальних прав та обов'язків.
Зазначаючи в позовній заяві свою поштову адресу позивач мав усвідомлювати, що на вказану адресу судом буде здійснюватися направлення поштової кореспонденції, та відповідно був зобов'язаний здійснити всі залежні від нього заходи з метою належного її отримання.
Не реагування позивача на необхідність отримання ухвали судді від 27.03.2025 р. у відділенні поштового зв'язку, не звернення за її отриманням в приміщенні суду та не усунення недоліків, зазначених в ухвалі судді свідчать про зловживання процесуальними правами та небажання заявника сприяти розгляду справи за його заявою.
Крім цього, ухвала судді про залишення позову без руху від 27 березня 2025 року було направлено до електронного кабінету представника позивача - адвоката Рашкової В.В. у підсистемі «Електронний суд».
З довідки про доставку електронного листа, сформованої в автоматизованій системі документообігу суду, вбачається, що копію ухвали судді від 27 березня 2025 року доставлено до електронного кабінету представника позивача 28.03.2025 р.
Слід зазначити, що ухвала суду про залишення позову без руху згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для виконання.
Законодавець не покладає на суд обов'язку повторно постановити ухвалу про залишення позову без руху в разі її не виконання.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України зазначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне визнати позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №6 про захист прав споживачів у зв'язку з неякісним наданням послуг з управління багатоквартирним будинком неподаною та повернути її позивачу разом з доданими до неї документами.
Керуючись ст.ст. 185, 285, 258-260, 353 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №6 про захист прав споживачів у зв'язку з неякісним наданням послуг з управління багатоквартирним будинком, - вважати неподаною та повернути заявнику разом з доданими до неї документами.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Суддя Б. І. Кошель