Справа № 357/7295/25
1-кп/357/823/25
19.05.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
сторін кримінального провадження: прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою при розгляді обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 42024110000000286 від 14.08.2024, щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 42024110000000286 від 14.08.2024, щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
15.05.2025 прокурором подано письмове клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що не змінилися та не зменшилися ризики, передбачені пп. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які враховувались слідчим суддею при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інший запобіжний захід не забезпечить належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обвинувачений та його захисник проти задоволення заявленого клопотання прокурора заперечували з посиланням на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри та недоведеність існування жодного з ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Водночас захисником подано письмові заперечення проти клопотання прокурора.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, зокрема прокурора, який підтримав подане клопотання, думку обвинуваченого та його захисника, суд встановив наступне.
Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 06.05.2025 щодо ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування на 60 днів, тобто до 05.07.2025 без визначення розміру застави. Строк досудового розслідування закінчується 20.05.2025.
Отже, визначений слідчим суддею строк запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 спливає 20.05.2025, разом з тим, з об'єктивних підстав, судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні до зазначеного строку, провести не представляється можливим.
Згідно з ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
З урахуванням вищезазначеного, суд зауважує, що продовження строків тримання під вартою згідно з нормами діючого кримінального процесуального законодавства передбачено: 1) слідчим суддею під час досудового розслідування (ст.ст. 197, 199 КПК України); 2) судом під час саме судового розгляду (ст.ст. 315, 331 КПК України). Таким чином, на стадії підготовчого судового засідання суд має право розглянути клопотання учасників судового провадження про обрання, зміну, продовження чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Заявлене прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою за процесуальним змістом і формою відповідає вимогам ст.ст. 184, 199 КПК України.
Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження ст.194 КПК України визначає: існування обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд, при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри у скоєнні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, враховує положення статей 368, 369, 371, 374 КПК України, за змістом яких надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії проведення підготовчого судового засідання не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини. На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу з огляду на потреби судового розслідування.
Щодо заявлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , суд зазначає.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Так, ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. При цьому, відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 111 КК України є особливо тяжким, за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби обвинуваченого переховуватися, тому вона оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосованого запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 , у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є: відсутність міцних соціальних зав'язків, осіб, щодо яких у обвинуваченого є постійні обов'язки, відсутність належного контролю за всіма кордонами України у зв'язку з веденням повномасштабних воєнних дій.
Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе залишити місце проживання та, ймовірніше за все, прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відтак, зазначений ризик є суттєвим та йому неможливо запобігти у разі застосування до обвинуваченого будь-яких інших запобіжних заходів, що не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченого, крім тримання під вартою. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди у відправленні правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, судом не встановлено.
При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає доводи захисту в цій частині слушними, що такий ризик, як знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення втратив свою актуальність, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, а обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування передані до суду. Згідно з ч.1 ст.290 КПК України, прокурор (слідчий) вже повідомили ОСОБА_6 про завершення досудового розслідування та визнали зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту. Жодних фактів, що ОСОБА_6 вживав заходів щодо знищення, приховування чи спотворення будь яких з речей чи документів, які мають значення для справи під час досудового розслідування, прокурором не наведено, а відтак не можуть бути враховані при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час підготовчого судового засідання. Нових доказів на підтвердження існування цього ризику прокурором не надано. З цих підстав, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд цей ризик не враховує.
Оцінюючи ступінь ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, суд виходить з тих обставин, що показання свідків мають суттєве значення для цього кримінального провадження. При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). Тобто, ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, суд виходить з тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_6 обізнаний у формах проведення досудового розслідування та обсязі проведених у кримінальному провадженні слідчих дій, а отже він може надати цю інформацію представнику іноземної організації ОСОБА_9 , який займає посаду співробітника ФСБ рф або іншим співучасникам інкримінованих останньому злочинів, які наразі не встановлені, з метою поглиблення їх конспірації.
Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінює в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв'язками та зв'язками з суспільством. Так, судом враховано, що:
1) за способом життя та економічним становищем: обвинувачений працевлаштований, не має на утриманні неповнолітніх дітей.
2) за віком: обвинувачений є повнолітнім, тому має повну кримінально-процесуальну дієздатність, раніше не судимий.
3) за станом здоров'я: відсутні документально підтвердженні відомості про наявність захворювань у обвинуваченого, які унеможливлюють застосування до нього попереднього ув'язнення, відсутні скарги про неналежні умови його перебування або лікування, у разі виникнення в цьому потреби, в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Вказані обставини, на переконання суду, мають бути оцінені як такі, що жодним чином не будуть стримуючими факторами для вживання обвинуваченим перешкод запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судові засідання та для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження. В зв'язку з чим, жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Враховуючи обсяг пред'явленого обвинувачення, суд вважає необхідним визначити строк дії запобіжного заходу 60 днів з дня постановлення ухвали.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З урахуванням наведеного суд дійшов переконання, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177-178, 183, 194, 197, 199, 314, 315, 316, 372 КПК України, суд,-
Відкласти підготовче судове засідання по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024110000000286 від 14.08.2024, щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, на 05 червня 2025 року 11 годині 30 хвилин.
Клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 17.07.2025 включно.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали оголошено 19.05.2025 о 17:00.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3