Справа № 357/3666/25
Провадження № 2/357/2770/25
20 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Ільницька І. П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Горелик Євген Борисович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
19 березня 2025 року адвокат Прохацька Тетяна Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просить суд визнати виконавчий напис № 46648 від 19 травня 2021 року, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 03.03.2025 ОСОБА_2 з єдиного реєстру боржників стало відомо, що вона є боржником у виконавчому проваджені № 66429314, що перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелик Є.Б. Ознайомившись з копією виконавчого напису № 46648 від 19.05.2021, що видав приватний нотаріус КМНО Остапенко Є.М. вважає, що виконавчий напис вчинено нотаріусом з грубим порушенням законодавства. Позивач жодних нотаріально посвідчених угод з відповідачем не укладала, не мала будь-яких відносин з банківськими установами, які могли б здійснити переуступку боргу відповідачу на законних підставах та без порушення законодавства. Жодних листів чи претензій з боку банку щодо повернення кредитних коштів позивачу не надходило. Приватним нотаріусом не було перевірено спливу строків позовної давності та вчинено виконавчий напис без достатнього обсягу документів. Також нотаріусом не додержано порядку вчинення нотаріальної дії, а саме вчинення виконавчого напису у відсутність документів, що підтверджують безспірність заборгованості.
Нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису керувався п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчий написів нотаріуса, який визнаний незаконним на підставі Рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року. Тому в нотаріуса не було підстав на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріально та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису не врахував тієї обставини, що норми, які дозволяють вчиняти написи по кредитних договорах, укладених в простій письмовій формі вже не чинні. Вважає, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та статей 88, 89 Закону України «Про нотаріат».
Ухвалою суду від 20 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.
Представник позивача - ОСОБА_3 20.03.2025 отримала ухвалу про відкриття провадження на електронну адресу, вказану в позовній заяві.
Відповідач ТОВ «Цикл Фінанс» отримали ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви в Електронному кабінеті «Електронного суду» 20 березня 2025 року.
Третя особа - приватний виконавець Горелик Є.Б. ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками отримав на офіційну електронну адресу 20.03.2025.
Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомленні про розгляд справи, клопотань із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не надходило, відповідачем у встановлений судом строк не подано відзив, тому суд вважає на можливе провести розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
19 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 46648, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_4 , яка є боржником за кредитним договором № 005-28133-210114 від 21.01.2014, укладеним з Первісним кредитором - Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» право вимоги за яким було відступлено до нового кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відповідно до Договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 242/К від 19.02.2018, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право нового кредитора до позичальника за кредитним договором. В подальшому 12.04.2021 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 242/1 від 12.04.2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до позичальника за кредитним договором.
Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 11.06.2018 по 15.10.2019. ума заборгованості становить 35192,11 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 19623,18 грн; простроченої заборгованості по несплаченим відсотками за користування кредитом - 14518,93 грн, заборгованості по пені - 1050,00 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із Стягувача в розмірі 50,00 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на корись стягувача становить 35242,11 грн.
28 серпня 2018 року ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 .
07 серпня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Микитин Оксана Степанівна винесла Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66429466 на виконання виконавчого напису № 46648, виданого 19.05.2021 Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість в розмірі 35192,11 грн.
Вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.
За загальним правилом статей 4, 5 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування визначено Законом України «Про нотаріат» (тут і далі Закон в редакції на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів здійснюється згідно з главою 14 Закону та главою 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у вказаному Переліку. При цьому вказаний Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Закону та Порядку.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Отже, станом на день вчинення виконавчого напису № 46648 від 19.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. редакція Переліку передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Отже, у нотаріуса не було підстав на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріально та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 19 травня 2021 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеними нижче.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Таким чином при вчиненні виконавчого напису нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо кредитного договору та заборгованості. Позивач не був ознайомлений з наявною заборгованістю, оскільки претензій з розрахунком заборгованості від відповідача не отримував.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав копію ухвали від 20 березня 2025 року, однак відзив на позовну заяву із запереченнями проти вимог позивача до суду не надходив.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що відповідачем не подано до суду будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону)
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
На підтвердження витрат на правничу допомогу надано: Договір про надання правової допомоги № 03/03/2 від 03 березня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Тетяни Прохацької», Додаткова угода № 1/1 від 14.03.2025 до договору про надання правової допомоги.
Згідно Додаткової угоди № 1/1 до договору № 03/03/2 від 14.03.2025 вартість послуг, наданих адвокатом становить 6000,00 грн.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, витрати ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, тому підлягають стягненню з відповідача у розмірі 6000,00грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.4256826579.1 від 17.03.2025.
Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 81, 89, 133,141, 265, 274, 279, 354 ЦПК України , суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Горелик Євген Борисович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.
Визнати виконавчий напис вчинений 19 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем зареєстрований в реєстрі за № 46648.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Товариство з обмеженою. відповідальністю «Цикл Фінанс» Місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд 8, м. Київ, 0411. Код ЄДРПОУ: 43453613.
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Горелик Євген Борисович. Місцезнаходження: вул. Нове шосе, 3, офіс 73, м. Буча, Київська область, 08292.
Суддя М. М. Бебешко