Справа № 357/18658/24
3/357/546/25
07.05.2025 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гребінь О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 186889 від 02.12.2024 року: 02.12.2024 року о 11 год. 41 хв. в м. Біла Церкв, вул. Василя Стуса (Славіна), 43, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2106» з н.з. НОМЕР_3 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродня блідість. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога, водій категорично відмовився.
Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення заперечив та пояснив суду, що наркотичних речовин не вживає та перебував того дня в тверезому стані. ОСОБА_1 зазначив, що у зв'язку із участю в бойових діях отримував поранення та проходе лікування у лікаря психіатра. Лікуючий лікар ОСОБА_1 порекомендував йому звернутись на консультацію до лікаря психіатра в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №4», тому 02.12.2025 ОСОБА_1 разом із своєю дружиною та братом приїхав до вказаної лікарні, при цьому ОСОБА_1 залишив свою дитину доглянути ОСОБА_2 , домовившись, що приблизно о 12 годині дня, дитину ОСОБА_1 з дружиною заберуть. Коли ОСОБА_1 від'їжджав від КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №4» до нього під'їхали працівники поліції, які перевіривши документи почали зазначати нібито ОСОБА_1 має ознаки наркотичного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога, на що ОСОБА_1 погодився та пояснив працівникам поліції, що отримує лікування у лікаря психіатра, а наркотиків не вживає. Поліцейські вказали ОСОБА_1 , що для проходження огляду потрібно їхати до медичного закладу в м. Тараща, що займе тривалий час, на що ОСОБА_1 вказав, що згоден пройти даний огляд в м. Біла Церква, а в м. Тараща їхати не бажає, оскільки йому потрібно повертатись до м. Богуслав, де він проживає, оскільки необхідно забрати дитину. Оскільки ОСОБА_1 відмовився їхати для проходження огляду до м. Тараща, тому відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що дійсно 02.12.2024 приблизно о 08 годині ранку, ОСОБА_1 з дружиною привезли до ОСОБА_2 дитину та попросили приглянути за нею до обіду, оскільки ОСОБА_1 потрібно було поїхати до медичного закладу в м. Біла Церква. Приблизно 13 години ОСОБА_1 з дружиною повернулись з лікарні та забрали дитину у ОСОБА_2 .
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 , дослідивши надані ОСОБА_1 довідку №70 КНП БМР «Богуславська центральна лікарня», копію посвідчення учасника бойових дій, результати досліджень визначення наркотиків у сечі ОСОБА_1 , а також докази, наявні в матеріалах справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 186889 від 02.12.2024 року, копію листа №70 від 01.04.2024, копію листа №03-05/2525 від 19.12.2023, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.12.2024, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, розписку ОСОБА_3 від 02.12.2024, рапорт від 02.12.2025, відеозаписи, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, суд зазначає, що у відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зі змісту ст.9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимоги ст.280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура направлення та проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначається також Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452\735 (далі Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 (далі - Порядок).
Суддя встановив, що 02.12.2024 року о 11 год. 41 хв. в м. Біла Церкв, вул. Василя Стуса (Славіна), 43, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2106» з н.з. НОМЕР_3 , та був зупинений працівниками поліції.
З відеозаписів вбачається, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що ОСОБА_1 вказав, що згоден пройти даний огляд. Після цього працівник поліції починає вказувати ОСОБА_1 , що для проходження огляду потрібно їхати в м. Тараща та дорога до м. Тараща буде тривати близько 2 годин, а також 2 години потрібно буде повертатись до м. Біла Церква. На зазначене ОСОБА_1 пояснив працівнику поліції, що у м. Богуслав необхідно забрати дитину ОСОБА_1 , після чого поліцейський маючи згоду ОСОБА_1 , безпідставно повторно пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду у м. Тараща.
Проаналізувавши дані відеозаписів, суддя приходить до висновку, що мало місце впливу працівника поліції на ОСОБА_1 з метою відмови останнього від проходження огляду та суддя зазначає з даного приводу наступне.
Так, згідно ст.1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".
За змістом статей 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, окрім фіксації правопорушень, здійснює також превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви» зазначив, що підбурювання з боку міліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним переслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, для того, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.
При цьому, основні вимоги справедливості, зазначені в ст.6 Конвенції відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.
Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (Рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Худобін проти Російської Федерації» від 26 жовтня 2006 року, «Ваньян проти Російської Федерації» від 15 грудня 2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року.)
Під провокацією (поліцейською) ЄСПЛ розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161. Series А заява № 25).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.
Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суддя зазначає, що в даному випадку, отримавши згоду ОСОБА_1 на проведення огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, працівник поліції зобов'язаний був направити та доставити ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для проходження огляду та лише за результатами такого огляду вирішувати питання про доцільність складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Водночас на відеозаписах зафіксовано, що за наявності згоди ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, працівник поліції почав вказувати ОСОБА_1 , що тривалість дороги до закладу охорони здоров'я у м. Тараща становитиме дві години та дві години необхідно буде повертатись до м. Біла Церква, після чого ОСОБА_1 вказав, що йому потрібно повертатись до дитини у м. Богуслав та відмовився слідувати до м. Тараща для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Слід зазначити, що з відкритих джерел вбачається, що відстань з м. Біла Церква до м. Тараща становить близько 45 кілометрів та тривалість дороги на автомобілі становить приблизно 40 хвилин, про що беззаперечно було відомо працівнику поліції.
Таким чином суддя констатує, що після згоди ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, працівник поліції умисно почав здійснювати неправдиві та недостовірні роз'яснення ОСОБА_1 , що стало наслідком подальшої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Тому, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та надав свою добровільну згоду на його проходження, проте згодом під впливом дій (повідомлень недостовірної інформації) поліцейського, відмовився від огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, при цьому вказані дії поліцейського суперечить нормам національного законодавства, засадам та завданням органів Національної поліції, тобто, працівником поліції було здійснено вплив на ОСОБА_1 з метою відмови ОСОБА_1 від проходження огляду та скоєння даного правопорушення, яке в іншому випадку ймовірно не було би ним скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення адміністративного правопорушення та отримати докази його вчинення, а відтак суд не може прийняти докази надані на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у якості належних та допустимих.
При цьому при вирішенні даної справи суддя також бере до уваги пояснення ОСОБА_1 , що наркотичних речовин останній не вживає на підтвердження чого суду було надано результати досліджень на визначення наркотиків у сечі ОСОБА_1 від 30.04.2025 з яких слідує, що під час огляду було встановлено, що результати лабораторного дослідження на виявлення наркотичних речовин у ОСОБА_1 були негативними.
При цьому, суддя враховує, що сліди наркотику та продукти його розпаду залишаються в кровотоці кілька діб, а для виведення наркотиків і їх метаболітів навіть після одноразового прийому потрібно кілька днів, а при систематичному вживанні - кілька днів або місяців. Вказані обставини дають суду підстави прийняти доводи ОСОБА_1 , що останній не вживає наркотичних речовин та перебував 02.12.2024 у тверезому стані.
Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Вирішуючи справу, суддя враховує, що лише вимога суб'єкта владних повноважень, що ґрунтується на законі, має наслідком її виконання, висування ж вимоги, що не продиктована об'єктивними передумовами і наповнена лише формальним змістом, не є підставою для її виконання за рахунок шкоди для особистих інтересів особи.
Означені вимоги суб'єкта владних повноважень не повинні межувати із свавіллям та з незаконним посяганням на права та обов'язки людини.
Враховуючи вищевикладене, суддя зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена достатніми, належними та допустимими доказами.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження по справі закривається, якщо відсутній склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладені обставини, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно нього слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 130, ст. 221, ст. 247, ст. 284 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розпочате за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяО.О. Гребінь